Экономические науки/16.Макроэкономика

Салацький О.А., Сатур В.С., Удовенко В.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Частка тіньового сектора в Україні та шляхи його зменшення

На сьогоднішній день економіка України знаходиться на перехідному етапі свого становлення. Недосконалість законодавчого забезпечення, залишки минулої командно-адміністративної системи породили феномен «тіньової» економіки. Спад економіки, посилення соціальної та криміногенної напруги пояснюються впливом тіньового сектора. Тіньова економіка чинить значний негативний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування тіньової економіки неможливі проведення економічного аналізу на макрорівні, прийняття ефективних управлінських та законодавчих рішень. Ігнорування такого суперечливого та полісистемного явища, як тіньова економіка спричиняє серйозні помилки при визначені макроекономічних показників та неадекватну оцінку найважливіших процесів і тенденцій, тактичні та стратегічні прорахунки у забезпеченні конкурентоспроможності економіки.

Підґрунтям для дослідження питань щодо сутності тіньової економіки стали праці вчених: А. Базилюка, В. Поповича, З. Варналія, О. Засанської, І. Мазур, О. Турчинова та інших.

Відповідно до визначення О.Турчинова «тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується, не контролюється і не оподатковується державою і (або) спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Тіньова економіка повинна охоплювати весь спектр доходів, отриманих від нерегламентованої державою економічної діяльності, починаючи від доходів дрібних ремісників-кустарів і закінчуючи доходами організованих та індивідуальних злочинців» [1, с. 32].

При визначенні змісту поняття «тіньова економіка» необхідно враховувати, що воно може мати як широке («неврахована», «нерегламентована», «прихована» та «законспірована» економічна діяльність незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні), так і вузьке (обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними) розуміння.

Виділяють наступну структуру тіньової економіки:

1. «Неофіційна економіка» (домашня економіка) законна діяльність по виробництву товарів в домашніх господарствах і ними ж спожитих, що не підлягає офіційній реєстрації і оподаткуванню (наприклад: сільськогосподарське виробництво в підсобних господарствах). Ознаками такої діяльності являються: продуктивний характер, відсутність обліку, офіційною регламентації, відсутність обміну в ринковій і неринковою формах. Це дуже корисна для суспільства діяльність і її необхідно всіляко стимулювати.

2. «Нелегальна економіка» - діяльність, яка ховається або зменшується з метою ухилення від податків, а також здійснюється без відповідних ліцензій. Цей вид тіньової економічної діяльності, може забезпечувати реальний вклад у розвиток валового внутрішнього продукту, він охоплює значну частину економіки, починаючи від великих підприємств, фірм, фінансових структур і закінчуючи діяльністю дрібних некооперованих підприємств з неформальною зайнятістю (наприклад: тимчасові бригади будівельників). Ця частина тіньової економіки представляє загрозу економічній безпеці країни: по-перше, у формі приховування прибутків і податків, а по-друге, у вигляді створення кримінального економічного середовища.

3. «Кримінальна економіка» - діяльність з приводу виробництва та продажу заборонених товарів і послуг (наприклад: виробництво і поширення наркотиків та зброї, проституція, контрабанда), а також діяльність, що являє собою незаконне отримання прибутків, не пов'язаних з виробництвом товарів і послуг (наприклад: рекет, шахрайство). Цей вид тіньової економіки є прямою загрозою безпеці особи, суспільства і держави.

Тіньова економіка має об’єктивний характер, тому існує в будь-яких економічних системах. Критичним значенням тіньової економіки вважається 40% ВВП. Якими ж сьогодні є масштаби тіньової економіки в Україні?

Рівень тіньової економіки в Україні за 2009 рік, порівняно з 2008 роком, збільшився на 8 відсоткових пунктів і становив 40 %. Динаміка зростання обсягів тінізації економіки України зумовлена зміною рівня економічної та політичної стабільності в країні; зокрема, зростання її обсягів у період з 2000 р. до 2009 р.(Рис.1) [2].

Зростання було зумовлено негативними очікуваннями населення і товаровиробників в умовах тривалого періоду політичної невизначеності в країні, розвитком кризи на фінансових ринках та прискоренням інфляційних процесів в економіці України.

Рис. 1 Інтегральний коефіцієнт тіньової економіки в Україні,
% від офіційного ВВП

Необхідно визнати, що формування масштабного тіньового сектору в Україні значною мірою обумовлене послабленням управління економічними процесами з боку держави, суттєвими недоліками економічної політики, в тому числі незадовільним станом господарського законодавства. Отже можна зробити висновок, що чинниками тінізації економіки України є:

1.Відсутність повноцінного ринкового середовища;

2.Незавершеність формування інституційної бази економічної політики;

3.Неефективність управління державною власністю і захисту прав власників;

4.Системні вади податкової системи;

5.Незбалансованість державної регуляторної політики.

6. Недосконалість бюджетної політики;

7.Деформація структури зайнятості;

8.Недоліки у діяльності судової влади;

9.Корупція [3].

Отже, існує велика кількість чинників, що сприяють розширенню частки тіньового сектора. Зокрема в більшості випадків держава сама сприяє росту тіньової економіки, здійснюючі недоцільні заходи щодо її зменшення.

Масштаби тінізації економічного життя, недієвість державних зусиль з її подолання призводять до деформації принципів громадянського суспільства, формують негативний імідж України у світі, стримують надходження в країну іноземних інвестицій, не сприяють налагодженню торгівельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами. Все це об’єктивно зумовлює необхідність активних дій щодо детінізації економіки.

Детінізація економіки – це цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення причин та передумов тіньових явищ та процесів. Стратегічною метою детінізації економіки має стати істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньових капіталів у легальну економіку та примноження національного багатства. Для зменшення обсягів тіньового бізнесу та його негативного впливу на розвиток економіки України необхідно впровадити такі заходи:

По-перше, необхідно створити відповідну законодавчу базу, а саме:

- розробити та ухвалити пакет законодавчих актів, які б посилювали захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечували правову захищеність;

- здійснити комплексну податкову реформу, яка передбачала б розширення оподаткованої бази з однозначним скороченням номінальних обсягів податкових ставок, впровадження принципів системності та стабільності у податковій політиці;

- забезпечити сприятливі умови для бізнесу, зміни норм фінансового і податкового права, зв’язаних з податковим, приватизаційним, зовнішньоекономічним та іншими видами економічної політики держави, додавши цим діям запобіжний по відношенню до назрілого посилення каральних мір характер;

- розмежувати капітали кримінальних елементів і тіньових підприємців і врахувати ці розходження в правових актах по боротьбі з економічною злочинністю і корупцією;

- підсилити суспільний контроль за діяльністю суб’єктів господарювання в межах правового поля, пов’язаних із загальнодоступністю даних про податкові правопорушення, злочини і їх оцінку державними і компетентними недержавними органами.

По-друге, потребують вирішення питання організаційно-правового забезпечення, а саме:

- ухвалення та реалізації програми легалізації тіньових капіталів, які не мають кримінального походження;

- формування сприятливих умов легалізації. Це може бути скорочення податкової бази та зменшення податкового навантаження;

- необхідна розробка і реалізація політики у відношенні українських підприємців, що проживають за кордоном чи розмістили там свої капітали;

- запровадження єдиної загально регіональної комп’ютерної мережі реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності;

- реформування національної системи обліку і звітності з метою її спрощення та уніфікації;

- реалізація заходів, спрямованих на нівелювання ризиків розвитку ринку праці на депресивних територіях;

- запровадження податкових стимулів до інвестування коштів в економіку малих міст. Для цього місцевим органам влади необхідно розробити систему пільг підприємствам за диференційованим принципом,передусім, у залежності від розміру внеску інвестора у статутний фонд, галузі господарської діяльності та суми інвестованих коштів; рівня пріоритетності виду економічної діяльності, в який спрямовуються інвестиції; впливу на стимулювання зайнятості тощо.

- створення привабливих, ніж в інших державах, умов для інвестування і залучення фінансових ресурсів;

- зосередження роботи правоохоронного апарату на локалізації організованої злочинності та кримінальних промислів, а також на захисті власності, економічних прав і життя підприємців та громадян;

- посилити моніторинг використання підприємствами природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища;

- створити базу даних про виробничі площі, обладнання та інше майно державних підприємств, яке не використовується ними і пропонується до продажу чи передачі в оренду, та забезпечити доступ до цих баз даних суб’єктів малого підприємництва;

- активізувати роботу комісій з урегулювання майнових питань реформованих сільськогосподарських підприємств;

- запровадити заходи із зменшення використання в господарському обороті та населенням готівкових грошей.

По-третє, враховуючи соціально-психологічні фактори, в першу чергу необхідно:

- розробити, а головне – реалізувати більш чітку ідеологію в проведенні необхідних правових, організаційних та економічних заходів щодо протидії тіньовій економічній діяльності;

- організувати підготовку та перепідготовку кадрів для підприємницької діяльності через систему бізнес-центрів, технопарків тощо;

- провести необхідні заходи, спрямованні на формування відповідної громадської думки щодо тіньової економічної діяльності;

- для істотного зміцнення довіри населення до влади необхідно розгорнути ефективний захист населення від різного роду шахрайств,захист його заощаджень, капіталів і самого інституту приватної власності.

- здійснити програми інформування населення про умови започаткування і ведення бізнесу, зокрема шляхом соціальної реклами [4, с.469-477].

Таким чином, вирішення проблеми нелегальної економічної діяльності неможливе без упровадження дієвої державної політики, адже лише держава є головним визначальним компонентом політики національної безпеки. Питання актуалізується тим, що саме через тіньовий сектор найбільш гостро проявляються протиріччя між інтересами держави та суспільства (інтерес держави щодо поповнення державних фінансових ресурсів за рахунок податкових надходжень громадян та господарюючих суб’єктів є об’єктивно протилежним інтересам громадянина).

На нашу думку стратегічними пріоритетами детінізації економіки України на сучасному етапі є стимулювання інвестиційних процесів; вдосконалення монетарної політики; створення сприятливих умов для розвитку підприємництва; значне зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства; створення ефективної системи управління державним сектором економіки; посилення державного контролю за використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо.

Підсумовуючи все вище згадане слід зазначити, що тіньова економіка має антинаціональний характер, заважає утворенню легального національного капіталу. Основні вільні фінансові ресурси, сформовані в цьому секторі, направляються за кордон для їх збереження. Це не тільки ставить національну економіку під значний зовнішній вплив, але, безперечно, викликає серйозні політичні наслідки. Тіньова економіка деформує свідомість людей, привчає ігнорувати встановлені державою правила. Саме тому держава повинна розробляти і впроваджувати політику детінізації на основі ґрунтовного аналізу цього явища.

Література:

1. Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження : наукове видання / [О.В. Турчинов] – К. : Вид-во АртЕк. – 1995. – 300с.

2. Тенденції тіньової економіки в Україні. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.me.gov.ua

3. Засанська О.В. Теоретичні основи боротьби з тіньовою економікою : науковий журнал / [О.В. Засанська] // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №5. – С.76-84.

4. Спорук О.В. До проблеми тіньової економіки : наукове видання / [О.В. Спорук] // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: Збірник. наукових праць. Вип.1.: Економічні науки. – Чернівці. : Технодрук - 2009.

5. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: монографія / [В.М. Попович] // Академія державної податкової служби України. – Ірпінь. – 2001.

6. Мазур І.І. Детінізація економіки в контексті економічної безпеки України: Зб. наук. праць / [І.І. Мазур] // Теоретичні та прикладні питання економіки. – К.: ВПЦ «Київський університет». – 2004. – №4. – 292с.

7. Варналій З.С. Шляхи детінізації економіки України та іі особливості: науковий журнал / [З.С. Варналій] // Банківська справа. – 2007. – №2.

8. Засанська О.В. Теоретичні основи боротьби з тіньовою економікою: науковий журнал / [О.В. Засанська] // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №5. – С.76-84.

9. Базилюк А.В. Тіньова економіка в Україні: монографія / [А.В. Базилюк, С.О. Коваленко] // НДЕІ Мінекономіки України. – К. – 1998. – 206с.