Пастушок Т., Ступарик Г.

Буковинська державна фінансова академія

Суть та проблеми страхового ринку

В сучасних умовах страхова галузь є невід’ємною частиною діяльності для суміжних галузей бізнесу, своєрідним механізмом підтримки економічної рівноваги в країні, тому дослідження національного страхового ринку набуває стратегічного значення для зміцнення й розвитку економіки нашої держави.

Зосередження значних фінансових ресурсів у страховиків перетворює страхування у найважливіший фактор інвестиційного процесу на макроекономічному рівні.

Досліджуючи національний ринок страхових послуг, можна виділити той факт, що Україна докладає значних зусиль щодо розвитку страхового ринку. Так, в країні його розвиток відбувається через перехід від монополії державного страхування (Держстраху) до утворення великої кількості страхових компаній усіх форм власності. А це означає, що становлення страхової діяльності в Україні не відбувається у класичних формах, як це було у країнах Західної Європи, воно проходить в іншій послідовності, і передбачає багато в чому зворотній порядок і характер трансформації порівняно з класичними моделями: від монополізму до конкурентного середовища, від суцільного одержавлення до рівноправного функціонування різних форм власності, від адміністрування до підприємництва тощо.

У теорії страхування накопичений багатий досвід і закладені певні наукові традиції, написано немало теоретичних робіт, про що свідчать праці зарубіжних вчених, зокрема таких як В. Берг, А. Вагнер, А. Манес, К. Маркс, М. Ротшильд, П. Самуельсон та ін., так і вітчизняних авторів: В.Д. Базилевич, О.Д. Вовчак, О.А. Гвозденко, В.Б. Гомелля, Л.А. Орланюк-Малицька, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.С. Руденко, Б.Ю. Сербіновский, Ю.М. Журавльов, В.В. Шахов, А.К. Шихов та ін.

Зокрема, кожен з них поняття «страховий ринок» трактує по-іншому. Наприклад, І. Краснова [3], В.В. Шахов [4], В.Б. Гомеля [5] визначають, що страховий ринок – це певний економічний простір, де формуються попит на специфічну послугу, народжується пропозиція цієї послуги та створюються умови для реалізації послуги, де зроблено акцент на визначенні страхування як частини економічних відносин. Підкреслено, що визначальним чинником існування страхового ринку є наявність страхової послуги.

О.А. Гвозденко зазначає, що страховий ринок – це сукупність економічних відносин з купівлі-продажу страхової послуги, що виражається в захисті майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні страхових випадків за рахунок грошових внесків страхувальників, де акцент зроблено на визначенні поняття «страхова послуга» [6].

А. К. Шихов дає таке визначення страхового ринку: це сфера специфічних відносин, що виникають між страхувальниками, які потребують через можливе випадкове настання несприятливих подій страхового захисту своїх майнових інтересів, і страховиками, що забезпечують його за рахунок використання ними страхових фондів, сформованих із сплачуваних страхувальниками грошових внесків [7]. Основний акцент робиться на розкритті суті страхової послуги та економічних відносинах, що виникають при цьому.

Метою дослідження є визначення сучасного стану страхового ринку України та виявлення невирішених питань і проблем його розвитку.

За об’єкт дослідження ми обрали національний страховий ринок, який являє собою складову Національної страхової системи.

Трансформуючи класичне визначення ринку страхування, отримуємо, що страховий ринок загалом є економічним механізмом, який об’єднує інтереси пред’явників попиту (страхувальників) і пропозиції (страховиків) на страхові послуги.

На думку В.Б. Гомелі, страховик і страхувальник є основними безпосередньо взаємодіючими суб’єктам страхових відносин [5]. Згідно законодавства суб’єктами страхового ринку України є:

- покупці послуг зі страхового захисту своїх інтересів – страхувальники;

- продавці (і виробники) цих послуг – страховики;

- посередники між даними особами;

- застраховані особи;

- вигодонабувачі;

- треті особи.

На наш погляд, основна особливість цих відносин полягає в наявності паралельних, взаємопов’язаних процесів перерозподілу фінансових ресурсів і ризиків, в основі яких лежить випадковість і вірогідність несприятливих подій (настання страхових випадків). У процесі цих відносин носій ризику (страхувальник) передає його страховій компанії, яка приймає на себе цей ризик, отримуючи за це певну плату – страховий внесок.

Досліджуючи ринок страхових послуг, можна спостерігати досить вагомі проблеми, які гальмують його розвиток. Зокрема, можна виділити ряд чинників які є перешкодами для стрімкого розвитку , а саме:

1) відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

2) значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств[8];

3) неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

4) високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;

5) слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів[9];

6) відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

7) неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування[9].

Розглядаючи проблеми страхового ринку, можна виділити ще багато негативних рис. Так, сучасний стан страхового ринку характеризується наявністю багатьох негативних тенденцій та суттєвих диспропорцій свого розвитку, які потребують підвищеної уваги з боку державних органів нагляду за страховою діяльністю і врахування в процесі управління розвитком кожного суб'єкта страхового підприємництва:

• фіктивність значної частки страхових операцій;

• низький рівень покриття ризиків;

• більша частина активів фінансується власними коштами, а не із залучених джерел;

• недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;

• низький рівень проникнення страхового ринку (страхові платежі за вирахуванням страхових платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, по відношенню до ВВП) і вузька клієнтська база страховиків, а також зосередження страхового ринку переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;

• нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

• недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування[2];

• надмірна кількість страхових компаній і недостатній рівень капіталізації страховиків, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;

•    використання страхового ринку суб'єктами господарювання для оптимізації оподаткування та виведення капіталу за кордон;

•    недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;

• низький рівень страхової культури населення[1];

• необхідність скасування деяких видів обов'язкового страхування внаслідок їх економічної недоцільності та невиправданості. Нині здійснюється обов'язкове державне страхування певних категорій працівників;

•    переведення оподаткування страхової діяльності податком на прибуток на загальних засадах. Відсутність податку на прибуток у страховому секторі призводить до податкового арбітражу — переведення доходів із секторів із вищим податковим тиском у сектор страхування, де він значно нижчий. Відповідно зменшується сума податкових надходжень до бюджету з реального сектора економіки, спотворюється структура страхування в Україні;

•    недостатньо здійснюється реалізація норми статті 22 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо співпраці та координації діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;

• необхідність урегулювання питань, пов'язаних із введенням обов'язкового рейтингування. Через обмежену кількість установ, які пройшли процедуру рейтингування в уповноваженому рейтинговому агентстві (одному в Україні) та отримали кредитний рейтинг інвестиційного рівня, утворюється монополізація ринку, що призводить до заниження ставок по банківських депозитах;

•    надання Держфінпослуг додаткових повноважень у сфері регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності підзвітних фінансових установ.

Так, для подолання даних проблем слід на сам перед забезпечити стабільний політичний та законодавчий клімат у країні, адже саме нестабільність викликає масу проблем, які були вище зазначенні. Необхідна державна підтримка у сфері страхування, адже через постійні моральні утиски населення пробудило в них повну недовіру до подібних послуг. Необхідно забезпечити розвиток фондового ринку, який має безпосередній вплив н страховий ринок.

Отже, для розвитку національного страхового ринку необхідно забезпечити стабільну та лояльну законодавчу базу, забезпечити дану сферу діяльності державною підтримкою та провести ряд заходів для перемоги над недовірою населення, тобто висвітлити основні аргументи, які показують позитивні сторони страхового ринку.

Література:

1. Базилевич В.Д. Страхування: підручник / В.Д. Базилевича – К.: Знання, 2008. – 315 с.

2. Вовчак О. Д. Страхування: навч. посібник / О.Д. Вовчак - Львів: Новий світ-2000, 2006.-480 с.

3. Краснова И. Разработка страхового рынка // Страховое ревю. – 1998. – № 2. – С.20-26.

4. Шахов В.В. Страхование : учебник [для вузов]. – М. : Страховой полис ЮНИТИ,1997. – 311 с.

5. Гомелля В.Б. Основы страхового дела : учебн. пособие. – М. : Изд-во "СОМИН-ТЕК",1998. – 383 с.

6. Гвозденко А.А. Основы страхования. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 304 с.

7. Шихов А.К. Страхование : учебн. пособие [для вузов]. – М. : ЮНИТИ ДАНА, 2000. – 431 с.

8. Говорушко Т.А. Страховий ринок та проблеми його розвитку в економічній системіУкраїни / Т.А. Говорушко // Економіка. Фінанси. Право : Щомісячний інформаційно-аналітичний журнал. - 2004. - N8. - С. 22-29

9. Чвертко Л.А. Страховий ринок України: реалії та перспективи розвитку/ Л.А.Чвертко // Вісник КІБіт.2010.-С. 55-58