Студентки групи Фін 08-Б Калмикової Лілії,

Керівник: к.е.н., доцент Ангеліна І.А.

До питання сертифікації аудиторів України

Суспільне призначення незалежного професійного аудиту полягає в зменшенні інформаційного ризику прийняття неправильного управлінського рішення користувачем послуг аудиторів. Можна досить довго теоретично сперечатися, що дає більше користувачеві аудитор – збільшення рівня його власної впевненості або зменшення рівня інформаційної невизначеності щодо об’єкта або предмета аудиторської перевірки. Проте, незалежно від висновку, користувач аудиторських послуг бажає отримати найякісніший продукт, який дасть йому змогу також з відповідною якістю прийняти управлінське рішення. Саме тому дуже актуальними на сьогоднішній день є питання сертифікації аудиторів, якому приділена увага у даній роботі.

Метою роботи є виявлення недоліків системи сертифікації аудиторів та розгляд нових положень сертифікації аудиторів.

Завдання роботи полягає у розгляді проблем, а також висвітлення позитивних змін у сертифікації аудиторів в Україні.

Сертифікація аудитора – це знак професійної якості, з одного боку, та умова легально працювати – з іншого. Останнім часом щодо вітчизняної практики сертифікації аудиторів є досить багато нарікань. Дедалі частіше невдоволення станом сертифікації аудиторів висловлювали і вже сертифіковані аудитори – керівники аудиторських фірм, які зіткнулися з проблемою набору на роботу кваліфікованого персоналу. На жаль, така критика мала підґрунтя.[1]

В Україні сертифікацію аудиторів згідно з Законом «Про аудиторську діяльність» здійснює Аудиторська палата України, в якій 50 % членів – члени САУ, що дає змогу плекати надію про захист саме професійних інтересів.

До недоліків старої системи сертифікації аудиторів можна віднести такі:

1. Досить вузький перелік предметів тестування – бухгалтерський та податковий облік, аудит.

2. Малий обсяг тестів – до 200 питань (за кордоном база до 1000 питань).

3. Погане адміністрування іспиту – існувала можливість списування (в окремих регіонах дозволяли користуватися нормативною базою), іспити здавалися в усній формі, що надавало контролю за проведенням іспиту та відповідністю оцінки знанням. Зазвичай, викладачі курсів підготовки часто брали участь у іспитах.

4. Широкий доступ кандидатів у аудитори до переліку питань, до ознайомлення з правильними відповідями (хоча б за аналогією).[3]

АПУ затвердила Положення про сертифікацію аудиторів від 19 листопада 2002р. протоколом №116, в якому були такі нововведення.

Висунуто підвищені порівняно з «старими» правилами вимоги до кандидатів у аудитори: «Право на отримання сертифіката мають кандидати, які здобули повну вищу освіту (не нижче від освітнього рівня спеціаліста чи магістра), мають певні знання з аудиту і досвід практичної роботи не менш як три роки поспіль та успішно склали кваліфікаційний іспит.»

Розробку екзаменаційних завдань здійснює спеціальна група укладачів, яка готує запитання до конкретного іспиту. Аудиторська палата України не менш як за три місяці до початку кваліфікаційного іспиту укладає угоду з укладачами екзаменаційних завдань, умови якої повинні передбачати оригінальність текстів завдань і додержання конфіденційності. Укладачі екзаменаційних завдань передають права власності на тексти завдань, що підтверджується актом приймання-передачі між укладачами і Аудиторською палатою України. Ця процедура підтверджує оригінальний характер екзаменаційних завдань і права власності на них Аудиторської палати України. . (п. 4.4).

Аудиторська палата України провадить ротацію укладачів екзаменаційних завдань для того, щоб екзаменаційні запитання не можна було передбачити. Кожен із укладачів не може брати участь у підготовці екзаменаційних завдань більш як три роки поспіль (п. 4.7).

Новизною в практиці сертифікації аудиторів є положення, згідно з яким іспити проводяться в два етапи: перший – письмове тестування, за переліком запитань, затверджених АПУ; другий – письмове розв’язання ситуаційного завдання. До другого етапу допускається кандидати, які набрали не менш як 70% правильних відповідей за результатами тестування. Розширено перелік дисциплін, з яких перевіряються знання: бухгалтерський облік (фінансовий, внутрішньогосподарський та управлінський); правові основи бухгалтерської діяльності; основи облікової політики; оподаткування; аудиту; основи фінансового аналізу та організації бізнесу замовників. [2]

Слід зазначити, що кандидати, які не склали кваліфікаційний іспит, мають право складати його вдруге на загальних умовах згідно з цим Положенням. Складений успішно перший етап іспиту зараховується кандидату при складанні кваліфікаційного іспиту вдруге, якщо після успішного складання першого іспиту минуло не більше ніж 1,5 року.

Однак, попри усі переваги нового Положення про сертифікацію, саму її ідею ще не всі аудитори розуміють правильно. При цьому посилаються на чинне законодавство України, згідно з яким випускник навчального закладу за фахом «Облік та аудит», який успішно здав Державний іспит, теоретично може претендувати на роботу в сфері незалежного аудиту.

Розглянувши питання сертифікації аудиторів, можна зробити висновок, що аудит в Україні не досить розвине, але є великі перспективи для розвитку. Проте це поки що перспективи. А сьогодні необхідно надати обертів новій Програмі та Положенню про сертифікацію аудиторів. Нове Положення, прийняте АПУ, досить повно відображує вимоги Міжнародної федерації бухгалтерів, ґрунтується на вивчення досвіду сертифікації, враховує кваліфікаційні вимоги ООН до бази знань професійних бухгалтерів.

Тому існує можливість значно підвищити рівень професіоналізму нових аудиторів, які тільки-но вступають до лав професійного аудиторського загалу України.

Список літератури:

1.Закон Украины "Об аудиторской деятельности" // Голос Украины. – 1991.[текст] – 21 ноября.

2.Положение о сертификации аудиторов С изменениями, внесенными согласно Решениям Аудиторской палаты N 136/2 от 24.06. 2004, N 144/4 от 27.01. 2007.[текст]

3.Періодичне видання: Бухгалтерський облік та аудит [текст]– 2003 №5.