Экономические науки/3.Финансовые отношения.

Бєлозерцев В.С.

Дніпропетровський національний університет

Соціально-економічні аспекти формування дебіторської заборгованості

Для більш якісного розуміння процесів виникнення дебіторської заборгованості слід в першу чергу звернути увагу на першопричини, глибинні основи протікання боргових процесів на підприємствах, проаналізувати історичний розвиток відносин між господарюючими суб’єктами на основі боргу.

Що може слугувати імпульсом для виникнення та протікання таких боргових процесів? Слід згадати, що існує спрямованість кожної окремої людини на максимізацію власних «виграшів». Більш того, саме прагнення максимізувати «виграші», наштовхуючись на ряд об’єктивних перешкод, і породжує виникнення боргових процесів. З поняттям боргу тісно пов’язана така філософська категорія, як час. Людина, а з розвитком цивілізації і такі багаторівневі системи для отримання прибутку, як підприємства, намагаються збільшити отримання благ в просторі і часі. І на думку багатьох дослідників саме такий винахід людства, як кредит, дозволяє ігнорувати просторові та часові перешкоди в отриманні прибутку. А з загостренням конкуренції (майже на всіх існуючих ринках) кредит набуває ще більшого значення.

Таким чином виникає необхідність проаналізувати економічну діяльність в тому числі і с позицій соціальної теорії. Необхідність такого аналізу можна підтвердити визначенням соціальної поведінки, що дана у соціологічному енциклопедичному словнику [1]. Так, у вищезгаданому джерелі соціальна поведінка визначається як поведінка, що виражається в сукупності вчинків та дій індивіда чи групи в суспільстві та яка залежить від соціально-економічних факторів та пануючих норм. В свою чергу можна говорити про соціально-економічну поведінку як невід’ємну складову соціальної поведінки.

Слід зазначити, що тип суспільства є загальним контекстом, котрий дослідники різноманітних методологічних напрямків приймають за відправну точку аналізу поведінки людей в самих різних сферах. В ньому виникає надіндивідуальна реальність, що має характер соціокультурного поля та змушує до застосування певних життєвих стратегій та практик.

Особливу увагу слід звернути на модель «суспільства споживання». Її назва підкреслює фокусування на ролі та місці індивідуального споживання в процесах формування та відтворення соціально-економічних структур як макро-, так і мікрорівня.

«Суспільство споживання» - це сукупність суспільних відношень, в котрих ключове місце займає індивідуальне споживання, опосередковане ринком. Таке суспільство є закономірним породженням зрілого капіталізму. Безумовно, в будь-якому суспільстві індивідуальне споживання складає поряд з виробництвом його базис. Але на певному етапі розвитку індивідуальне споживання піддається глибинної інституціоналізації та перетворюється в ключовий фактор економічного розвитку держави. З одного боку, воно все глибше опосередковується ринком, а з іншого – існування ринку, відносно незалежного від індивідуального споживання, неможливе [2].

Капіталізм породжує тенденцію к формуванню «суспільства споживання», але не є його синонімом. На ранніх етапах розвитку він стимулює зародження ростків такого суспільства лише у нечисленних заможних шарах населення. Для обмеженого в своїх масштабах виробництва достатньо і їх купівельного потенціалу. «Суспільство споживання» являє собою органічний синтез механізмів виробництва не тільки товарів та послуг, але й бажань, потреб, інтересів, які забезпечують їх збут.

Можна виділити найбільш характерні особливості моделі «суспільства споживання»:

1. Масове виробництво дозволяє втягнути в активне споживання, що виходить за рамки боротьби за фізичне виживання, вже не лише найбагатші класи суспільства, але й більшість населення. Споживання перестає бути засобом боротьби за фізичне виживання та перетворюється в інструмент конструювання соціальної ідентичності, соціокультурної інтеграції в суспільство.

2. Виробництво стає не лише масовим, але й гнучким, що дозволяє споживачам конструювати свою індивідуальність за допомогою речей.

3. Оскільки можливості виробництва суттєво випереджають можливості індивідуального споживання відбувається маркетингова революція, результатом якої є маркетингова орієнтація фірм. Тобто перед виробництвом нового товару виробник прораховує як і кому його можна буде збути в умовах, коли в принципі вже існують засоби задоволення даної потреби.

4. В «суспільстві споживання» відбуваються революційні зміни в організації торгівлі, сфері обслуговування. Ключові позиції займають крупні торгівельні центри, гіпермаркети та супермаркети, тощо.

За допомогою різноманітних засобів бізнес формує адекватну своїм потребам етику, яка змушує споживача весь отриманий їм дохід якого мого швидше трансформувати в товари та послуги. Кардинально змінюється роль споживача в економічній системі. Ж. Бодріяр зазначає: «Система все більше потребує в них (людях) як споживачах» [3]. Це радикальним чином змінює економічну систему і логіку її розвитку. Примхи, фантазії, ілюзії споживачів перетворюються в об’єктивний фактор динаміки ринку. У відмінності від логіки тіла (потреби в подоланні відчуття голоду, холоду тощо) ця динаміка стає доволі не передбачуваною та не відповідає моделі раціональної економічної людини.

Зміна ролі та місця споживачів в економічній системі суттєво змінює її характер: вона найтіснішим чином переплітається з культурою споживання, яка перетворюється в матеріальну економічну силу. Таким чином економічна система починає інтегрувати в себе певні соціокультурні механізми, що стимулюють підвищення рівня споживання, а отже і обсягів реалізації товарів, робіт, послуг. Іншими словами бізнесу для підвищення обсягів продажів необхідно стимулювати споживання через певні соціокультурні механізми. Феномени культури (стійкі форми взаємодії людей, смаки, цінності, норми, інструменти комунікації тощо) виробляється так же як і звичайні товари, а в більшості випадків паралельно з товарами з ціллю симуляції продажу останніх. Ключову роль в цьому процесі грає реклами у всіх її проявах. Таким чином бізнес виробляє культуру споживання як ключовий фактор свого розвитку.

Економіка «суспільства споживання» спирається на новий тип особистості. Її ключова характеристика – схильність до споживання як засобу конструювання своєї ідентичності. В силу цього повне задоволення навіть базових потреб суттєво ускладнюється, оскільки ідентичність потребує щоденного відтворення. Звідси парадокс високої трудової активності людини, котра вже сита, має житло та володіє достатньо великим гардеробом. Логічним наслідком розвитку капіталістичного способу виробництва є формування не насиченого споживача, для якого споживання виступає як основний сенс його життя. Такі споживачі, в силу об’єктивних причин освітлених вище, заполонюють усі шари суспільства. Таким чином коло замикається: для того щоб задовольнити зростаючі власні потреби вищому шару суспільства (власникам засобів виробництва) необхідно отримувати все більші обсяги прибутків, а зробити це можливо лише при збільшенні обсягів реалізації. Бізнес нав’язує надмірне, демографічно не обумовлене споживання, в яке залучаються всі прошарки суспільства. В свою чергу кредитні механізми прискорюють процеси споживання на всіх рівнях.

Література:

1. Социологический энциклопедический словарь / Ред.-координатор Г. В. Осипов. – М., 1998. – 486 с.

2. Бауман З. Глобализация. последствия для человека и общества / З. Бауман. – М.: «Весь мир», 2004. – 267 с.

3. Baudrillard J. Consumer Society. Myths&Structures. / J. Baudrillard. – N.Y.: Thousand Oaks, Delhi: SAGE Publications, 1998. – 243 р.