Экономические науки/ 10 Экономика предприятия

Мельник Д.В., асист. Кульганік О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Фактори та резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві

Підвищення продуктивності праці є одним з найважливіших чинників виходу з економічної кризи, підвищення рівня життя населення, забезпечення стабільного та потужного економічного зростання.

Показник продуктивності праці характеризує якісний бік використання робочої сили на підприємстві.

Теоретичні аспекти дослідження факторів та резервів підвищення продуктивності праці знайшли свої відображення в розробках вітчизняних вчених - О.Е. Германової, А.С. Семенова, Д.П. Богині, В.О. Єрьоменко, А.В. Калини, В. Філєва, Н.О. Павловської[1, c.81].

Метою даного дослідження є вивчення та аналіз факторів і резервів підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Продуктивність праці – це показник, який характеризує ефективність праці підприємства і визначає кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу або припадає на одного середньооблікового працівника трудового персоналу[3, c.33].

(1)

Розрахуємо та порівняємо продуктивність праці 2 підприємств.

У 2009 році виручка від надання послуг страхової компанії «Оранта» склала 715 млн. грн., а страхової компанії «Провідна» - 453,8 млн. грн. В першій компанії працює 7000 чоловік, в другій – 5600 [4, 5].

Прямий показник продуктивності праці для даної економічної моделі розраховується як співвідношення виручки від надання послуг(що показує результат праці) та чисельності працівників(затрати праці).

Як видно із розрахунків, обсяг надання послуг одним працівником за один рік СК «Оранта» є на 26% більшим, ніж у СК «Провідна». У зв’язку з тим, що продуктивність СК «Оранта» більша, вона має кращу ринкову позицію є більш конкурентоспроможною. Для того, щоб продуктивність праці зростала, необхідно знайти фактори та резерви її підвищення.

Фактори зростання продуктивності праці - це сукупність всіх рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Класифікація факторів повинна  припускати не лише  їх теоретичне обґрунтування, а й розробку такої системи, яка б враховувала  всі зміни, що виникають на даній ланці виробництва[2, c. 47].

Відповідно до сфери дії фактори поділяють на : внутрішньовиробничі, галузеві та міжгалузеві, регіональні, загальнодержавні.

Оскільки  праця виступає результатом поєднання засобів виробництва та робочої сили, то  фактори можна поділити на групи за змістом:

· соціально-економічні (впливають на якість використовуваної робочої сили),

· матеріально-технічні (характеризують якість засобів виробництва),

· організаційно-економічні (відбивають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва),

· природні умови та географічне розташування. [3, c. 24].

Фактори  та резерви підвищення продуктивності праці знаходяться в тісному взаємозв’язку. Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані, тобто це  можливість  більш  повного  використання  продуктивної  сили  праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, практики управління. Вони постійно виникають під впливом науково-технічного прогресу та досить швидко оновлюються [1, c. 84].

Науковці виділяють декілька  класифікацій  резервів  зростання  продуктивності  праці. Всі вони поділяються на дві групи:

· резерви поліпшення використання робочої сили (краща організація умов праці, матеріальна та моральна мотивація працівників, забезпечення безперервної роботи),

· резерви більш ефективного використання  основних  і  обігових  фондів(резерви раціонального використання сировини та ресурсів, ощадливої експлуатації основних засобів).

За ознаками можливостей їхнього використання резерви поділяють на резерви запасу і резерви втрат. Відповідно до часу використання можна виділити  поточні та перспективні резерви підвищення продуктивності. Якщо з розглядати класифікацію за змістом, то вона ідентична класифікації факторів [3, c.34].

Пошук  і  аналіз  резервів  підвищення  продуктивності  ґрунтується  на  порівнянні  інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки досягнутого  рівня  продуктивності  праці  на  підприємстві  загалом  і  за  окремими  видами праці  зокрема  з  наявною  інформацією  про  максимально  можливий  рівень продуктивності  праці  на  аналогічних  роботах.  Використання резервів повинно базуватись на максимальному ефекті при мінімальних затратах

[2, c.47].

Кожен керівник зацікавлений у  підвищенні продуктивності праці, тому запроваджуються в межах організації програми управління продуктивністю праці. Управління продуктивністю праці — це складне комплексне завдання, важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху у своїй діяльності. Реалізація даного завдання залежить від скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

Для більш повного використання резервів підвищення продуктивності праці використовують програми управління продуктивністю, у яких зазначаються види резервів, конкретні строки та способи їх використання, плануються основні витрати та очікуваний результат від їх впровадження.

Після визначення найвпливовіших факторів підвищення продуктивності праці, управлінці мають обрати відповідні методи для покращення існуючої ситуації[3, c.35].

Проте не тільки від підприємства залежить підвищення продуктивності праці, також необхідне втручання держави у соціально-економічні процеси, що дасть змогу підвищити ефективність праці, створити умови для ефективного використання робочої сили та удосконалити контроль за винагородою праці.

    Отже, продуктивність праці – це динамічний показник, що змінюється під впливом цілого ряду чинників. За рахунок факторів та резервів підвищення продуктивності праці можна викликати зростання економічної ефективності підприємства.

Література:

1. Кудінова А. Аналіз продуктивності праці / Алевтина Кудінова, Денис Верба // Справочник экономиста : Искусство управления финансами. - 2009. - № 6. - С. 79-88.

2. Пасєка, А. Продуктивність праці на сучасному етапі: методика вимірювання та комплексна оцінка// Україна: аспекти праці. - 2009. - №5. - С. 45-50.

3. Ревенко А. Продуктивність праці в сучасних умовах // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 2 – С. 32-37

4. http://providna.ua

5. http://www.oranta.ua