Побережняк Г.М., студентка групи 49 - ОА

Підвальна О.Г., кандидат економічних наук

Вінницький національний аграрний університет

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

У статті розглянуті актуальні проблеми мотивації праці персоналу, визначено їх вплив на ефективність діяльності підприємства.

Ключові слова: мотивація праці, матеріальне стимулювання, управління персоналом, мотиваційний механізм.

Постановка проблеми. Однією з ознак успішного і конкурентоспроможного функціонування підприємства є сукупність методів і способів, які використовує керівництво для підвищення ефективності організації роботи персоналу. На сьогодні низькі показники оплати праці, непристосовані для максимальної реалізації трудового потенціалу робочі місця, неефективна законодавча система – все це стримує повну віддачу найманих працівників до високопродуктивної роботи. Людина, яка отримує мінімальну заробітну плату, не зацікавлена працювати заради ефективності діяльності підприємства, що призводить не лише до втрат сучасного суспільного продукту, але й негативно позначається на динаміці економічного зростання країни.

Саме тому, перед керівниками великих та малих фірм, підприємств стоїть гостра проблема створення єдиного науково обґрунтованого механізму, методів, способів мотивації праці персоналу, які б дали змогу зацікавити працівників виконували роботу якісно, продуктивно та конкурентноспроможно.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням мотивації праці, поведінці людей в умовах постійних заохочень на робочих місцях, дослідження різноманітних методів і способів стимулювання роботи персоналу підприємств було присвячено велику кількість наукових робіт іноземних та українських вчених: Кузьміна, Б. М. Генкіна, В. І. Герчикову, В. В. Козлову, Н. Ф. Наумову, Дж. Адамса, Л. Берковиця, В. Врума, А. Маслоу, Р. Оуена, Л. Портера, Б. Скиннера, Л. Брентано, Т. Веблена, Д. Врума, А. Маслоу, К. Маркса, А. Маршалла, А. Смітта, М. Туган-Барановського, Х. Хекхаузена, С. Адамса, К. Альдерфера, Ф. Герцберга, Е. Лока, Е. Лоулера, Л. Портера, Б. Скінера, Ю. Зайцева, М. Карліна, А. Колота, Т. Костишина, Л. Кривенко, Г. Кулікова, В. Лагутіна О.

Ціль статті – окреслити сутність, роль та структуру мотиваційного механізму праці як суспільної форми в системі управління підприємством.

Рушійні мотиви працюючої особи грають одну з значущих ролей в її діяльності. Це відноситься як до всіх рівнів управління, так і до сфери виробництва. Аналіз структури і джерел формування сімейного бюджету фахівця дозволяє робити висновки про рівень його життя. Доходи, що ним отримуються, є стимулом для продовження діяльності, вдосконалення ділових і професійних якостей. В зв'язку з цим необхідне дослідження об'єктивних чинників, які створюють незалежні від суб'єкта умови його діяльності, та суб'єктивних чинників (обробки зовнішніх умов в свідомості і психіці людей). Чинники об'єктивного характеру розглядаються як сфера зовнішніх факторів діяльності (стимулів), а суб'єктивні виступають як основа внутрішніх діючих факторів (мотивів) [2, c. 65].

Мотивація є однією із функцій управління, яка відіграє важливу роль в сучасному менеджменті. Вона зорієнтована на створення таких ситуаційних умов, за яких задовольняються найважливіші потреби людей, забезпечується суспільна оцінка їх трудового внеску. Тому мотивацію доцільно розглядати не лише як систему форм і методів спрямованого впливу на свідомість людей, створених умов праці, а як комбінацію цих компонентів, що є відтворювальними факторами виробничої ситуації [5, c. 303].

Аналіз публікацій та власні дослідження у сфері мотивації обумовлюють необхідність виокремлення деяких підходів до визначення сутності мотивації. Зокрема, сучасні визначення поняття «мотивація» можна згрупувати і виділити підходи, які схематично наведено на рисунку 1.1:

Рис. 1.1. Елементи системи мотивації трудового колективу на підприємстві.

Щоб співробітник відчував себе важливою і невід’ємною частиною компанії, необхідно привертати його та всіх співробітників до розв’язання загальних задач, адже у будь-якої людини може народитися цікава ідея, здатна принести успіх. Всі ідеї повинні обговорюватися на загальних зборах, а кращі з них враховуватись і застосовуватись у процесі виробництва. Дані засідання допоможуть згуртувати весь трудовий персонал і перетворити колектив на велику сім’ю, де враховуються прагнення кожного члена[2,c. 66].

Організація і проведення спільних корпоративних свят (день компанії, сумісне святкування Нового року, важливі події в житті компанії), на яких було б присутнє і керівництво, допоможуть згуртувати і зблизити колектив, зроблять спілкування в неформальній обстановці більш відкритим і комфортним.

Одним з найефективніших методів стимулювання праці є постійний діалог і контакт керівництва з персоналом. Роль керівника полягає не тільки у встановленні чітких завдань своїм підлеглим, але й у вмінні використовувати їх креативний потенціал для розвитку компанії, орієнтуватися у поточних потребах і побажаннях працівників, щоб правильно будувати мотиваційну систему на підприємстві. В статті пропонуються такі шляхи встановлення діалогу між персоналом і керівником:

1. Проведення спільних нарад, зборів, де будуть вислуховуватися нові і цікаві ідеї співробітників, де кожен зможе запропонувати свій власний варіант вирішення проблемних питань, внести певні корективи в існуючі правила ведення бізнесу. При цьому керівник повинен виявляти зацікавлення і приймати суттєві зауваження, рішення до уваги, недопустиме нехтування ідеями і планами трудового персоналу. Такі збори допоможуть колективу реалізовувати творчий потенціал, стануть додатковим мотиваційним стимул розвивати себе в нових, неординарних образах.

2. Перед початком роботи над новим проектом власник фірми повинен вислухати всі побажання і прагнення підлеглих, заохотити їх працювати з максимальною самовіддачею, професійністю, адже, коли проект принесе успіх – це буде досягненням згуртованого, відповідального персоналу і фірми загалом.

3. Якщо виникають певні конфлікти, неприємні ситуації керівник має їх обговорити індивідуально з особою, вислухати всі пояснення, дати мотиваційні настанови і лише тоді прийняти конкретне рішення. Неприйнятна критика на очах у всього робочого колективу, оскільки це може призвести до нехтування трудовими обов’язками, надати психологічний поштовх до негативних думок, притупити у робітника бажання працювати плідно та ефективно [3, c. 76].

Одним із напрямків поліпшення мотивації трудової діяльності є удосконалення організації праці. Сюди відноситься: постановка цілей (правильно поставлена мета шляхом формування орієнтації на її досягнення виконує мотивуючу роль для працівника); розширення трудових функцій (допоможе отримати від робітника максимальну інтенсивність праці); збагачення праці (надання людині такої роботи, що давала б можливість росту, творчості, відповідальності, включення до її обов'язків деяких функцій планування і контролю за якістю основної, а іноді і суміжної продукції).

Отже, мотивація трудової діяльності – це дієвий механізм в руках роботодавців, який може призвести до величезного успіху, або навпаки, до повного занепаду підприємства. Саме тому надзвичайно важливо визначити певні пріоритети ефективної та якісної праці; навчитись враховувати інтереси всіх підлеглих; акцентувати увагу на конкретних та вагомих проблемах; розробляти систему стимулів та заохочень продуктивної роботи; вислуховувати бажання та потреби співробітників; бути єдиною, цілісною командою згуртованого та задоволеного колективу [1, c. 86].

Запропоновані в даній статті методи та способи мотивації праці допоможуть українським роботодавцям працювати більш продуктивно та ефективно; створять довірливе ставлення працівника до керівництва; зроблять підприємство могутнім гравцем на ринку висококваліфікованої робочої сили, яка виробляє якісну та конкурентоспроможну продукцію.

Література:

1. Гривківська О.В., Соловйова Ж.В. Проблеми мотивації праці управлінського персоналу // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №9. – с.86-91.

2. Бондаренко О.О. Трудова мотивація: проблеми та розвиток // Економіка та держава. - 2005. - №4. - С.65 – 66.

3. Гольфа А.В. Роль мотивації у підвищенні ефективності використання трудового потенціалу // Формування ринкових відносин в Україні . - 2004. - №11. - С.76 – 79.

4. Семенов А.Г. Мотивація трудової діяльності на підприємстві // Держава та регіони. - 2007. - №1. - С.303 – 310.

5. Шляхетко В.В., Штангрет А.М. Мотивація до праці як джерело господарського поступу держави. – 2007 - . № 12. - с. 141 – 144.