Економічні науки / Економічна теорія

Ховрак І.В., Лозовська О.О.

КНУ імені Михайла Остроградського, Україна

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА СУТНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

В процесі економічної глобалізації головними факторами розвитку національної економіки стають креативні здібності особистості, наукові знання та інтелектуальні ресурси, відбувається заміщення товарно-матеріальних запасів інформацією, а основних фондів - знаннями. Інтелектуальна діяльність стає головною умовою економічного зростання, а інтелектуальний капітал - найважливішим ресурсом досягнення даної мети.

Вітчизняні науковці визнають важливість інтелектуального капіталу для соціально-економічного розвитку економіки на міжнародному, національному та регіональному рівнях [1, с.19], а також вважають його головним джерелом багатства суспільства [2, с.52; 3, с.229]. Розробкою загальних проблем інтелектуального капіталу переймаються вітчизняні та зарубіжні вчених, а саме: Ю.Ґава, В.Іноземцев, О.Кендюхов, В.Поплавський, Г.Река, В.Садовський, Е.Стеценко, Ж.Шульга, Л.Федулова та інші.

Мета дослідження - проаналізувати еволюцію наукових підходів щодо визначення сутності та структури інтелектуального капіталу.

Погляди на сутність та роль інтелектуального капіталу в економічному житті суспільства упродовж століть змінювались разом з еволюцією економічного світогляду. Поняття «інтелектуального капіталу» остаточно сформувалось наприкінці 90-х рр. ХХ ст. у західних країнах внаслідок інформатизації виробництва та інтелектуалізації продукції. Основною функцією інтелектуального капіталу є отримання технологічних та організаційних переваг над конкурентами. На сьогодні найбільш широко використовується визначення інтелектуального капіталу як тих нематеріальних активів компанії, які, не відбиваючись в її фінансовій звітності, можуть бути кодифіковані, оцінені й використані компанією [4, с. 7]. Проте представники різних напрямів економічної думки розглядають сутність інтелектуально капіталу з різних точок зору (табл.1).

Таблиця 1

Еволюція поглядів на розвиток інтелектуального капіталу*

Автор	Характеристика інтелектуального капіталу
Представники класичної політичної економії
В. Петі	До складу інтелектуального капіталу належать як матеріальні, так і духовні блага. Особливим завданням він ставив всебічне сприяння відбору і вихованню обдарованих, непересічних людей.
А. Сміт	Інтелектуальний капітал розглядає як знання та виділяє людей інтелектуальної праці в особливий клас. Видатки на освіту або навчання людини - капіталовкладення в його можливості заробляти в майбутньому.
Д. Рікардо	Інтелектуальний капітал як нововведення, які зберігають капітал і працю.
Дж. Ст. Мілль	Існує тісний зв’язок між кількістю технічних знань і кількістю виготовленої продукції. Виділив освіту як приклад,коли ринковий механізм є неефективним.
Представники неокласичного напряму
А. Маршал	Інтелектуальний капітал як певна сума знань, які забезпечують організацію усіх інших факторів виробництва. Освіта як «трамплін» для подальшого просування вперед.
Представники марксизму
М. Туган-Барановський	Досліджував перетворення знань на нову продукцію.
Представники неоінституціоналізму
Дж. Гелбрейт	Інтелектуальний капітал як дещо більше, ніж «чистий інтелект» людини, що включає цілеспрямовану інтелектуальну діяльність.
Представники неокласичної теорії
Й. Шумпетер	Розглядав інтелектуальний капітал як нововведення.
Представники економічної думки України
В.Зінов	Це знання,які можна перетворити на прибуток і оцінити.
І.Комаров	Це знання,якими володіє організація,і які можуть використовуватись для одержання різного роду переваг перед конкурентами. Інтелектуальний капітал – це інтелектуальний матеріал,що формалізований, зафіксований і використовується для виробництва більш цінного майна.
Р.Булига, П.Кахно	Це сума знань всіх співробітників компанії, що забезпечують її конкурентоздатність.
О. Кендюхов	Інтелектуальний капітал – це здатні створювати нову вартість інтелектуальні ресурси підприємства, представлені людським і машинним інтелектами, а також інтелектуальними продуктами, створеними ним самостійно або залученими з сторони як засоби створення нової вартості.
В.А.Садовський, Е.А. Стеценко	Інтелектуальний капітал як сукупність «знань,навиків,досвіду, які є невід’ємними від його носія – живої людської особи.
Л.І.Федулова	Інтелектуальний капітал – це збірне поняття для позначення виключно нематеріальних цінностей.
В. Баранчеєв	Інтелектуальний капітал є своєрідною пірамідою нематеріальних активів,в якій вони розташовані за окремими рівнями: 1) творча складова-люди, згодом системи,що підтримують творчість,потім результати творчості; 2) результати їх захисту; 3) результати задоволення споживачів

* складено авторами на основі джерел [5, c.15; 6, с.139-141; 7, с.128; 8, c.17; 9, c.113-114; 10, c.293-296; 11, с.55]

Вітчизняні науковці виділяють три основних підходи до сутності інтелектуального капіталу: структурний, функціональний та термінологічний [12, c.108]. Прихильники структурного підходу значну увагу приділяють розкриттю структури інтелектуального капіталу. У рамках функціонального підходу розглядаються конкурентні переваги, одержані внаслідок використання знань. Використання інтелектуального капіталу лише як терміну для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може існувати характерно для термінологічного підходу.

Отже, інтелектуальний капітал – це сукупність усіх матеріальних і нематеріальних активів, які надають його власнику значних переваг у будь-якій сфері діяльності.

Проблеми щодо розуміння суті інтелектуального капіталу спричинили виникнення різних підходів до визначення його структури. На нашу думку, доцільно виділити одинадцять структурних елементів інтелектуального капіталу (рис. 1).

Рис.1.Структура інтелектуального капіталу.

Людський, організаційний, споживчий, інфраструктурний, партнерський, техніко-технологічний, марочний капітали та капітал взаємодії з інститутами ринку взаємодіють між собою. Тому з метою створення синергетичного ефекту недостатньо інвестувати в кожний із них окремо, адже вони мають підтримувати один одного.

Україна має резерви для розвитку інтелектуального капіталу, для їх реалізації необхідно здійснювати наступні заходи:

- підвищення якості освіти (модернізація матеріально-технічної бази, посилення мотивації викладачів до поліпшення якості навчання, контролю за якістю знань, удосконалення організації навчального процесу, підвищення рівня практичної підготовки);

- забезпечення рівномірного розвитку освітньої інфраструктури в усіх регіонах України;

- підвищення кваліфікації та якості перепідготовки працівників;

- стимулювання працівників до творчої діяльності (розвиток активної поведінки, встановлення принципів самостійності й самовідповідальності);

- проведення урівноваженої політики в усіх сферах національної економіки, що забезпечить стабільне економічне зростання країни.

Варто підкреслити, що майбутнє України залежить від того, наскільки вона відповідатиме викликам інформаційно-індустріального суспільства ХХІ століття, яке ґрунтується на економіці знань інноваційного типу, де спеціалізовані і повсякденні знання є джерелом економічного і суспільного прогресу.

Література:

1. Ґава Ю. Проблеми та перспективи розвитку інтелектуального капіталу// Ринок цінних паперів. – 2007. – № 5–6. – С. 17–23.

2. Поплавська Ж., Поплавський В. Інтелектуальний капітал економіки знань // Вісник НАН України. – 2007. - №2. – С.52-62.

3. Река Г.В. Інтелектуальний капітал та інтелектуальний потенціал: критерії розмежування // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.1. - С.228-232.

4. Голубкин В.Н. Интеллектуальный капитал в эпоху глобализации мировой экономики / В.Н. Голубкин, Л.П. Клеева, Л.В. Патока // Бизнес-образование. - 2005. - №1 (18). - С. 6–12.

5. Городянська Л.В. Управління інтелектуальним капіталом і забезпечення підприємств інтелектуальними ресурсами // Актуальні проблеми економіки: науковий економічний журнал. - 2008. - №1 (79). - С. 127-133.

6. Мамонтова Н.А. Управління вартістю інтелектуального капіталу: теорія і практика // Актуальні проблеми економіки: науковий економічний журнал. - 2009.- №12 (102). – С.13-18.

7. Ярема І.І., Босак А.О. Інтелектуальний капітал підприємства: структурний підхід // Вісник національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - 2009. - № 657. – С.138-143.

8. Ілляшенко С.М. Сутність, структура і методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства / С.М. Ілляшенко // Економіка України. – 2008. –№11(564). – С.16-26.

9. Река Г.В. Еволюція поглядів на основні складові інтелектуального капіталу представниками теорії "MAINSTREAM" // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. - Вип. 18.4. – С.292-297.

10. Махомет Ю.В. Напрями нарощення інтелектуального капіталу підприємства // Економічний простір. - 2010. – №36. – С.191-197.

11. Комаров И. Интеллектуальный капитал / И. Комаров // Персонал. - 2000. - № 5. - С. 54–62.

12. Шульга Ж.О. Інтелектуальний капітал як об’єктивна економічна категорія // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. - №2 (10). - С.106-111.