Економічні науки / Облік і аудит

доц. Кудирко О. М, Васильченко А.О

 

Проблемність  вітчизняного  аудиту

 

           За  умов економічної кризи ефективність діяльності підприємства багато в чому залежить від організації системи контролю, яка  частіше проявляється в Україні, орієнтуючись на Захід,  у вигляді аудиту. Аудит формує частину функцій фінансово-господарського контролю та сприяє ефективному виконанню завдань і цілей, задля ефективності та рентабельності суб’єктів аудиту.

   Питання розвитку вітчизняного аудиту є об’єктом досліджен­ня в різних наукових роботах таких вчених як Прилипко С., Редько О., Ткаченко А., Бодюк А., Сухарева Л.. В наукових працях вище згаданих науковців розглядається поняття  аудиту, але не деталізуються основні проблемні аспекти його розвитку.

      Метою статті є дослідження стану розвитку аудиту в Україні, а також визначення перспектив його розвитку на ринку послуг з практичної точки зору та негативних перешкод в процесі його зростання.

            Вітчизняний  аудит має багато  проблемних ділянок, часто частина  із  них спричинена законодавчою та виконавчою базою, що потребують негайних  вирішень.

              Нещодавно  стала  відома  інформація про  порядок проведення  аудиту  в нашій  країні іноземними аудиторами, що була    надана  АПУ( Аудиторська палата України).  Відповідно  до  ряду  міжнародних  договорів, які були підписані нашою   країною, Україна повинна забезпечити легкий доступ на внутрішній  ринок аудиторських  послух іноземним аудиторським  компаніям. Дана  ситуація  на  думку  багатьох експертів покращить  ситуацію на  внутрішньому  ринку аудиторських  послуг проте зробить дещо  складним  процес  контролю за діяльністю іноземних аудиторських  фірм. Порядок  контролю даних фірм буде  провадитись  АПУ, а  саме  комітетом контролю за  якістю  аудиторських  по слуг іноземних  аудиторських фірм. Також  стосовно  іноземних аудиторів, і контролю за їх діяльністю, то вони можуть отримати сертифікат аудитора України і працювати по загальних для всіх українських аудиторів правилах. Але для цього вони повинні скласти іспити за українським законодавством і українською мовою. Якщо вони цього не хочуть, то можуть скористатися послугами українського аудитора. Наприклад, в процесі приватизації зарубіжна аудиторська фірма підготувала свій висновок. Але для того, щоб Фонд держмайна взяв його до уваги, цей висновок має бути підтверджений українським аудитором. У таких випадках інвесторові буде  запропоновано реєстр аудиторів, де він матиме  шанс обрати  українського аудитора після  чого   український  аудитор законодавчо зможе  підтвердити аудиторський висновок іноземного  аудитора.   Проте  є  побоювання того,  що  будуть  внесені  значні зміни  до  Закону «Про  Аудиторську  діяльність», що  надасть право доступу та входження  на  український ринок іноземним аудиторським  компаніям без будь-яких перешкод, що похитне  процес  контролю з боку  АПУ  над даними  компаніями.

              Є  необхідність у  посилені   контролю  з боку  АПУ не  лише за  стандартами  аудиту,  але  й  за  професійною етикою аудитора.  Час від  часу  спостерігаються ситуації, коли аудитор проводить аудит на підприємстві, співвласником якого він є, що являється  одночасно і порушенням аудиторської етики, і порушенням стандартів аудиту. Щороку  фіксуються числа  порушень  даного  роду,  до  2008  року   це  число  знижувалось.  Проте  з  приходом  кризи  знову спостерігається динаміка  зростання.  При  таких  ситуаціях  АПУ потрібно удосконалювати контрольний  процес: анулювати сертифікати,  викреслення з реєстра  аудиторів України та  призупинення  дії  сертифікату на   період до  1 року.

         Для  того  аби  унеможливити  аудиторські  скандали в  нашій  країні необхідне реформування  вищої економічної школи. Йдеться мова  про висококваліфікованих аудиторів, які  готуються вищими учбовими  закладами.  Окрім придбання практичних навиків, вони ще повинні поповнювати  свої теоретичні знання. Вчити ж їх доводиться працедавцеві. Адже працедавець повинен платити зарплату, платити податки, виконувати вимоги Палати. Тому простому аудиторові дуже важко зараз працювати.                   

           Проблема  полягає не лише  в  висококваліфікованих кадрах,  але й  у  відсутності  цікавості українських бізнесменів до  аудиторських  послуг.           

         Відсутній  контроль  ціноутворення на  аудиторські  послуги,  аудиторські  фірми  самі  варіюють   над  цифрами  гонорару,   а  АПУ  в  даний  процес  абсолютно  не  втручається. Занадто  повільно проходить процес переходу на міжнародні стандарти аудиту.

        Ринок аудиту грабується бізнесом. Аудиторів перекуповують. Успішний аудитор тут же перекуповується - він йде працювати фінансовим директором на солідне підприємство. Досить  важливим  моментом  є наявність  бізнесменів  у  складі  АПУ. Так як палата формується з представників органів влади і бізнесу. Представники бізнесу потрапляють в АПУ через з'їзд аудиторів, а не через професійну організацію, і тому їх робота в АПУ практично не контрольована. А якби вони делегувалися професійною громадською організацією, то вони були б їй підзвітні. Тому слід  приділяти  аудиту в Україні більшу  належність з  боку влади.

Отже, до основних проблем розвитку вітчизняного аудиту в слід віднести насамперед недостатнє норматив­не та методологічне забезпечення, що спричиняє протиріччя в са­мих принципах, методах, методології та процедурах внутрішньо­го аудиту. Також не слід забувати і про відсутність внутрішніх розробок щодо організації та методики аудиту та підготовки  висококваліфікованих спеціалістів даної галузі.

      

  Список використаних джерел:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» №3125-XII від 22.04.1993р.
2. Адамс Р. Основы аудита. – М .: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398с.
3. Аренс Э.А., Лоббек Дж.К. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560с.
4. Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. – М: ФИЛИНЪ, 1996. – 424с.
5. Белуха Н.Т. Аудит: Учебник – К.: Знання, 2000. -769 с.
6. Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутренний аудит. Организация и методика проведения. – М.: Экзамен, 1999. – 192с.
7. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. – К.: Знання, 2002. – 363с.
8. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Знання, 2001. – 402с.
9. Жила В.Г. Ревизия и аудит: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 1998. – 96 с.
10. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. – К.: Ваклер, 1997. – 976 с.
11. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – К.: Ділова Україна, 1996. – 379с.