Економічні науки/ 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доц. Поліщук О.А., Любко О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості формування регіональної економічної

Постановка проблеми. В сучасних умовах глобалізації та інтеграції економічного життя регулювання економічної діяльності регіону стає об’єктом міжурядових угод. Дослідження основних принципів управління економікою є актуальним, так як фінансово-економічна криза являє собою не випадкове, а закономірне явище, пов’язане з довгостроковими тенденціями світового політичного та економічного розвитку. Особливого значення ця проблема набуває в період кризових явищ в економіці, що мають місце протягом останніх років.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деяким аспектам цієї проблеми присвячено наукові дослідження вітчизняних вчених-економістів: Биконі С.Ф., Глазьєва С.Ю, Дорошенка І.В., Савицького О.П., Негрєєвої Є.І., Павленка І.О., Мухамеджанової Д.Ш. та ін. Кожен з цих авторів розглядає лише вплив кризи на окремий сектор економіки. Також питанням формування стратегії економічного розвитку регіонів присвячували свої праці такі вчені, як С.І. Бандур, Л.В. Головко, Б.М. Данилишин, Т.А. Заяць, В.Т. Зінич, В.І. Куценко, Г.І. Онищук, М.І. Фащевський, М.А. Хвестик [1, 2, 5, 9] та ін.

Метою статті є дослідження особливостей формування регіональної економічної стратегії в умовах фінансово-економічної кризи.

Виклад основного матеріалу. Світова фінансова криза виникла в США як наслідок краху ринку нерухомості та фінансового ринку, а саме, із проблем у секторі іпотечного кредитування [4]. Фінансова криза виявилася настільки глибокою тому, що вона завершує досить тривалий етап розвитку світової економіки – шестидесятирічний період усього післявоєнного розвитку. Про неминучість кризи, послаблення фінансової стабільності провідних американських та європейських інвестиційних банків, страхових компаній, іпотечних установ науковці та бізнес-експерти заголошували задовго до її початку. Наразі фахівці визнають трансформацію фінансової кризи у більш широку – економічну, що виявляється не лише у проблемному функціонуванні фінансової та кредитної системи, а й у розвитку дефляції, спаді низки фондових індексів, суттєвому зниженні ринкової вартості цінних паперів і товарів, скороченні світового ВВП та обсягів світової торгівлі [3].

Під регіональною економічною стратегією розуміють: 1) набір правил і прийомів, за допомогою яких досягаються основні цілі розвитку регіону. Економічна стратегія регіону виробляє правила і прийоми, що забезпечують економічно ефективне досягнення його стратегічних цілей; 2) довгострокові, найбільш принципові установки, наміри у відношенні розвитку економіки регіонів у цілому. Для реалізації економічної стратегії розробляються стратегічні довгострокові програми і плани. Взаємне ув’язування за часом і ресурсами таких стратегічних цілей дозволяють досягти глобальної мети економічної стратегії - створення і підтримки конкурентної переваги регіону.

Стратегія розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись будь-який регіон. Найчастіше за зразок беруть процвітаючу регіон, аналізують його позитивні сторони діяльності й намагаються скористатися його досвідом.

На сьогодні головним документом, що визначає передумови формування та реалізації стратегії економічного розвитку є Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Слід зазначити, що у плані її реалізації на 2010 р. поступово визначається усвідомлення Урядом потреби у формуванні інформаційного забезпечення стратегічного планування регіонального розвитку. Першим пунктом плану на 2010 р. є забезпечення проведення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського і обласного значення для визнання територій депресивними та розроблення програм подолання їх репресивності. Крім того, передбачається проведення оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації економічного розвитку регіонів та моніторингу економічного розвитку малих міст і селищ.

Принциповість проблематики регулювання регіонального розвитку визначається розробкою ряду законопроектів: “Про територіальний устрій України”; “Про місцеві державні адміністрації (нова редакція)”; “Про місцеве самоврядування громади”; “Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція)”; “Про засади державної регіональної політики”.

Проте, на фоні значної уваги до проблематики регіонального розвитку залишається своєрідний вакуум аналітичного забезпечення його складових, моніторингу розвитку окремих міст і територій. Існуюча система статистичної звітності не відповідає вимогам оцінки розвитку окремих територіальних одиниць. Сьогодні відчувається нестача комплексних досліджень рівня розвитку регіонів у розрізі окремих міст. Питання економічного розвитку регіонів розглядались у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків [6, 8].

Наприклад, В.П. Удовиченко вважає, що модель економічного розвитку потрібно: “…побудувати на принципах системності, комплексності, безперервності процесів удосконалення, плановості та скоординованості та переконати в її доцільності людей” [8].

На думку О. Панухника, для обґрунтування стратегічного вибору регіону необхідно визначити умови та механізми реалізації стратегії, а істотним фактором, який гальмує цей процес, є слабкість методологічного та методичного забезпечення цих процесів [6].

Україна вступила в кризу, не подолавши до кінця трансформаційний спад, який був одним з найглибших на всьому пострадянському просторі. Так, падіння ВВП за 2009 рік склало 18%; інфляція в січні-листопаді того ж року становила 16,3%; валовий зовнішній борг України більше 23 мільярдів дол., що перевищує 66% ВВП [7]. Вченими було запропоновано низку заходів, які дозволяють вивести економіку із кризового стану, а саме:

- нарощування обсягів кредитування, з особливим акцентом на цільових кредитах; попри ризикованість таких дій у період спаду економіки переваги такого кредитування будуть відчутні в довгостроковій перспективі;

- ліквідація або значне обмеження податкових пільг;

- комплексна допомога малому та середньому бізнесу;

- контроль за цінами на споживчі товари та послуги;

- збільшення фінансування інфраструктурних проектів.

Висновок. Отже, особливістю формування регіональної економічної стратегії стає усунення суперечностей між національними інтересами і глобальними цінностями. Регіональна економіка не готова брати на себе зобов’язання і відповідальність з глобальних проблем. Регіональні блоки сприяють формуванню більш ефективного глобального управління, а також збільшують можливості участі малих держав у прийнятті рішень. Для регіонів інноваційну модель економічного розвитку доцільно розглядати як можливий шлях виходу зі світової фінансової кризи. Запровадження цієї моделі може стати серйозним поштовхом до нової хвилі економічного розвитку регіонів.

Література:

1. Бандур С.І., Заяць Т.А., Куценко В.І., Зінич В.Т., Головко Л.В. Соціальний розвиток України: сучасні трансформації та перспективи / За ред. Б.М. Данилишина. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 619 с.

2. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Просторова організація продуктивних сил України: мезо- та мікрорегіональний рівень. – Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 572 с.

3. Дорошенко І.В. Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbu.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-3/ Doroshenko-308.htm.

4. Негреева Е.И. Управление экономическими системами в условиях кризиса [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ibl.ru/konf/031209/index.shtml.

5. Онищук Г.І. Проблеми розвитку міського комплексу України: теорія і практика. – К.: Науковий світ, 2002. – 506 с.

6. Панухник О. Малі міста України: стратегії розвитку та механізми їх реалізації // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. - №4. – с. 38-41.

7. Савицкий А.П., Билоусова Н.Н. Эксперты – о главных экономических задачах страны в 2010 году [Електронний ресурс]. – формат доступу: http://www.ukrrudprom.ua/digest/Vpered_k_mirovoy_postkrizisnoy_modeli_razvitiya.html.

8. Удовиченко В.П. Новітні моделі соціально-економічного розвитку міст в умовах формування ринкових відносин та громадянського суспільства. – К.: Заповіт, 2003. – 340 с.

9. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Вишневська Н.В. Стратегія соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Волинської області). – К.: Кондор, 2004. – 376 с.