Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

Гавренкова Т.С.

Кіровоградський національний технічний університет, Україна

Ефективність функціонування податкової служби України

в умовах переходу від фіскалізму до економічного стимулювання

Податкова реформа України є водночас актуальним завданням та науково-практичною проблемою, яку намагається вирішувати експертне та наукове середовище.

Так, спеціалістами Національного інституту стратегічних досліджень визначено, що стратегічною метою податкової реформи має стати перехід від домінування принципу фіскалізму податкової політики, коли вона розглядається виключно як інструмент мобілізації доходів до бюджету, до більш активної реалізації її регулятивного потенціалу в напрямі стимулювання економічного зростання. Проблема в тому, що в минулому 2009 році саме надмірна фіскальна орієнтація податкової політики стала одним із чинників охолодження ділової активності в Україні, що спричинило додатковий негативний тиск на динаміку ВВП, промислового виробництва та інвестицій. Збереження докризового рівня соціальних стандартів було профінансовано за рахунок вилучення в різний спосіб до бюджету додаткового обсягу фінансових ресурсів з економіки, що суттєво поглибило негативні економічні тенденції. Не викликає сумнівів, що консервація в посткризовий період фіскальної функції податкової політики в статусі пріоритетної стане одним із гальмівних чинників на шляху швидкого економічного відновлення України [1].

Проте, реалізувати процес стимулювання заданого об'єкта неможливо без усвідомлення закономірностей його розвитку. На сучасному етапі завдання збільшення податкових платежів вирішується шляхом посилення взаємодії податкових органів і суб'єктів оподаткування. Таке рішення викликало ряд критичних зауважень при розробці Податкового Кодексу України.

Зокрема, експертами визначено недоцільність надмірно широких повноважень державної податкової служби. Ключовою проблемою кодексу визначено суттєве розширення повноважень податкової служби.

Поміж переліку прав органів державної податкової служби досить дискусійними стали можливість безакцептного списання коштів платників податків без рішення суду, право отримувати інформацію, що становить банківську таємницю (до того ж, застосовувати санкції в разі відмови фінансової установи надати таку інформацію), ініціювати визнання в судовому порядку недійсними установчих документів суб’єктів господарювання, розширення термінів, підстав і видів перевірок тощо. Крім того, інколи проект кодексу надавав податковим органами абсурдно широкі права. Для прикладу, документом зазначалось, що «перелік підстав, які надають право на позапланову виїзну документальну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, визначається центральним органом державної податкової служби» [1].

Усі позначені заходи необхідні винятково у випадку реалізації політики фіскалізму. Проте, ефективність політики економічного стимулювання може бути доведена як аналітично, так і історично (на основі досвіду виходу більшості розвинених країн з економічної кризи).

Основна дилема податкового реформування полягає у вирішенні питання: чи можливо шляхом жорсткого адміністрування збільшити рівень бюджетних надходжень? Відповідь очевидна: можливо, але ж цей процес не буде тривалим. З іншого боку, стимулюючі заходи дозволять забезпечити стабільну позитивну динаміку бюджетних надходжень.

В остаточному варіанті Податкового Кодексу України виключено деякі положення щодо надання розширених повноважень податковій службі. Зокрема, обов'язок доводити правомірність рішення контролюючого органа, у тому числі щодо нарахування податкових зобов'язань, покладається на контролюючий орган, тоді як раніше вона покладалася на платника податків.

Проте, сама фаза економічного розвитку країни потребує більш ретельного і виваженого підходу до кожного господарюючого суб’єкта. При цьому, як політика фіскалізму, так і політика стимулювання економіки можуть бути впроваджені шляхом збільшення тісноти зв’язків між податківцями та суб’єктами оподаткування. Різниця полягає у цілях цієї взаємодії та методах роботи податківців (рис. 1).

Рис. 1. Методи роботи податкової служби в різних економічних умовах

Отже, враховуючи необхідність виходу національної економіки з кризи, забезпечення стійкого економічного зростання, способи і методи взаємодії податкової служби і суб’єктів господарювання повинні враховувати сучасні науково обґрунтовані положення. Підхід з позиції теорії менеджменту заснований на синхронізації стандартів управління і корпоративної культури платників податків і податкової служби.

Податкові органи державного управління повинні створити таку систему взаємодії з платниками податків, яка, як мінімум дорівнює за рівнем своєї складності можливим станам платників податків як об’єктів податкового регулювання. Для цього необхідно класифікувати ці можливі стани та виробити для кожного з них (або для кожної групи однотипних станів) відповідний тип взаємодії. В якості базової моделі, яка може бути підґрунтям для виділення станів розвитку платників податків пропонується застосувати модель життєвого циклу організації.

Теорію життєвого циклу, як правило, пропонують використовувати для менеджменту організації. На кожному з етапів формуються відповідні норми та правила, які обумовлюють принципи ведення бухгалтерської та податкової звітності, а також змінюється рівень адаптації організації до зовнішніх вимог. Саме тому врахування моделі життєвого циклу в процесі взаємодії організації з податковими органами дозволить істотно підвищити ефективність цієї взаємодії.

На практиці теорія життєвого циклу дає дуже відчутні результати. По-перше, вона дозволяє прогнозувати розвиток подій і виникнення критичних ситуацій, а виходить, дає можливість підготуватися до них належним чином. По-друге, ця модель досить детально описує те, що відбувається всередині організації, тим самим виявляючи закономірні, природні явища і відхилення, патології, що допомагає зосередитися на вирішенні реальних проблем, а не витрачати зусилля на «тимчасові труднощі».

Таким чином, синхронізація систем менеджменту податкової служби і платників податків може стати методологічною основою їх взаємодії в рамках реалізації політики стимулювання економічного розвитку.

Література

1. Пріоритети реформування податкової політики України: як перейти від фіскалізму до стимулювання ділової активності? – К.: НІСД , 2010. – 80 с.

2. Лавизина О.В. Некоторые аспекты управления жизненным циклом организации, понимаемой как социальная система. // Социс. – 2006. - № 12. – 37- 42 с.