к.е.н., доцент Коломієць Т.В., к.е.н., доцент Щур О.М., асистент Макар.О.П.

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім.В.Чорновола

Розвиток готельного бізнесу в Україні

Готельному господарству в Україні завжди надавалась значна увага. У 90-ті роки за обслуговуванням проживаючих у готелях країна займала одне з провідних місць в країні та конкурувала з деякими країнами Європи.

Готель у широкому змісті – це будинок з мебльованими кімнатами для короткотермінового проживання. Готель призначений для тимчасового проживання терміном до 45 діб незалежно від місця постійного проживання і прописки. Проживання понад вказаний термін здійснюється тільки з дозволу адміністрації готелю. Готелі, що здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями, повинні отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право надання туристичних послуг.

На 1.01.2009 р. в Україні нараховувався 1201 готель, в тому числі 752 комунальних і 499 відомчих – всього на 78,8 тисяч місць. Для обслуговування туристів використовується біля 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх одночасна місткість становить 113,8 тисяч ліжко-місць. Серед них готелі складають 69%, мотелі -1,1%, кемпінги-0,7%, гуртожитки-27,8%. У цілях спортивно-оздоровчого туризму використовується біля 3,5 тисяч санаторно-лікувальних закладів. В той же час (для порівняння) місткість готелів та інших засобів розміщення становить: у Франції – 1,2 млн. ліжко-місць, Іспанії – 1,1 млн., Німеччині – 1,5 млн., Італії – 1,8 млн.,Росії – 400тис., Китаї – 1,4 млн. ліжко-місць. За статистичними даними Всесвітньої туристичної організації в 2005 р. в світі нараховувалось 14 млн. номерів на 29 млн. місць.

Економічна практика господарювання в Україні виявила непідготовленість галузей туризму та готельного господарства зокрема до ефективного функціонування в умовах ринкового середовища. На основі даних Мінстату України, у період з 2005 по 2009 рр. чисельність підприємств готельного господарства України скоротилась на 16, 9%, що призвело до скорочення одноразової місткості на 23,9% (табл..1.1.).

Таблиця 1.1.

Основні показники розвитку матеріально-технічної бази готельного господарства України у 2005-2009 рр.

Показники	Одиниці виміру	Роки
		2004	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість готелів	од.	1654	1587	1466	1396	1386	1357
У % до 2005р.	%	100,0	95,6	88,6	84,4	82,7	83,1
Одноразова місткість	тис. місць	157,4	148,1	140.0	130,8	125,2	119,8
У % до 2005р.	%	100,0	94,1	88,9	83,1	79,5	76,1
Середній рівень завантаженості		47,0	44,2	34,2	29,3	23,9	21,5
У % до 2005р.	%	100,0	94,0	72,8	62,3	50,9	45,7

За відношенням до відомчої підпорядкованості готелі України поділяються на:

1) підпорядкованості міським органам самоуправління – 38,0%;

2) підпорядкованості міністерствам і відомствам України – 55,5%;

3) приватні – 0,7%;

4) орендовані – 5,7%.

Таким чином, основна кількість засобів розміщення знаходиться у державній власності.

Значну увагу необхідну звернути на стан основних фондів підприємств готельного господарства. Більшість з них естетичної точки зору не має архітектурної цінності. Особливо це стосується підприємств, які побудовані в 60-90рр., коли головними принципами були швидкість і масштабність при невисокій комфортності. Аналіз розвитку матеріально-технічної бази засобів розміщення в Україні показав, що спостерігається тенденція абсолютного зменшення кількості готелів. Таке становище пояснюється, в першу чергу, збитковістю деяких готелів, що призвело до банкрутства і подальшої їх самоліквідації, пере спеціалізації або використання не за призначенням.

Про рівень обслуговування підприємств готельного господарства певною мірою можна судити по наявності на питомій вазі місць, призначених для розміщення іноземних громадян. В Україні, за інформацією Держкомтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише близько 3000 готелів (на 85 тис. місць) усіх форм власності. Проте у перерахунку на душу населення це в 30-70 разів менше, ніж у країнах Європи.

Цифри свідчать про те, що вітчизняні готелі поки що не можуть довести номерний фонд до єдиних міжнародних норм. Це пояснюється такими причинами:

- різницею в національних особливостей готельного сервісу в Україні та за кордоном, що визначає вимоги гостей до рівня пропонованих послуг;

- незначним потоком туристів із-за кордону;

- різним рівнем платоспроможності вітчизняних і зарубіжних громадян, що відображається на попиті на різні категорії готелів;

- труднощами, пов’язаними з кількістю фінансових ресурсів в умовах кризового стану економіки.

За результатами проведеного аналізу літературних джерел з питань розвитку готельного бізнесу в Україні виявлено, що в цьому процесі гальмування відбувається за рахунок впливу ряду обставин об’єктивного та суб’єктивного характеру. Перш за все, це залежність розвитку готельного господарства від впливу акторів зовнішнього середовища. По-друге, це недостатня кількість сучасних готельних підприємств, недосконала матеріально-технічна база, низький рівень сервісу тощо.

Частка готельного господарства України у ВВП за 2005-2009рр. зросла у 8 разів. Враховуючи соціальну важливість готельної індустрії, уряд України в останні роки приймає ряд програм, спрямованих на її подальший розвиток. Так, програмою розвитку туризму в Україні до 2010 року передбачено будівництво 78 нових готелів і інших об’єктів на 15,7 тис. місць, а також проведення реконструкції 61 об'єкта на 21,5 тис. місць. До 2010 року в м. Київ заплановано будівництво п'яти п'ятизіркових готелів, двадцяти чотиризіркових, сорока тризіркових. Про активну діяльність України свідчить факт прийняття готельного комплексу “Дніпро ” ( м. Київ ) у члени Ділової ради Всесвітньої туристичної організації.

У 1990 р. створена Асоціація готельних об’єднаних міст України, у складі якої сьогодні нараховується понад 100 підприємств. Основна мета Асоціації – сумісна діяльність з вирішення завдань, які стоять перед вітчизняною готельною індустрією.

За думкою професіоналів міжнародного готельного бізнесу для подальшого розвитку його в Україні необхідно прийняти наступні рушення:

- передати контроль над готелями приватним компаніям;

- розробити правила ведення даної діяльності з урахуванням простої та справедливої системи оподаткування та рекомендацій ВТО;

- знизити ПДВ у складі вартості за проживання для створення фінансових умов щодо оновлення матеріально-технічної бази готелів;

- створити умови для системи спеціальних тарифів на оплату енергії та води, як для великого споживача;

- затвердити закон, який передбачав би усунення віз для осіб, що перебувають в країні не менше 90 днів тощо.

Виходячи з покладеного можна зазначити, що для підтримки позитивних тенденцій розвитку готельного бізнесу в Україні необхідно удосконалити нормативно-правове поле та державну підтримку найприбутковішого та перспективного напряму підприємницької діяльності в світі.

Література:

1. Джефкінс Ф. Реклама: Практ. Посіб.: Пер.з англ../ Доп. і ред.. Д. Ядіна – К.: Т-во «Знання», 2001.-456 с.

2. Бродбент С. Реклама/Маркетинг/ Под ред.. М.Бейкера. – СПб.: Питер. 2002- С.665-685.-(Серия: «Бизнес-клас»).

3. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент.- СПб.: Питер,2000.-752с.-(Серия: «Теория и практика менеджмента»).

4. Лук’янець Т.І. Маркетингова політика комунікацій: Навч. Посіб.К.: КНЕУ, 2000. -380 с.

5. Маслова Т.Д., Божук С.Г., Ковалик Л.Н. Маркетинг. СПб.: Питер, 2002. – 496с.-(Серия: «Учебники для вузов»).