Ас. Макар О.П., к.е.н. Щур О.М., ас. Гошовська А.В.

Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола

Зовнішні запозичення в системі чинників економічної стабільності України

Державні запозичення є одним із ключових інструментів у системі бюджетних важелів впливу на економічні процеси як додатковий ресурс, що держава мобілізує для вирішення пріоритетних завдань, так і з позиції наслідків дефіцитного фінансування, в розрізі його джерел, на поведінку економічних агентів та економіки в цілому.

Дослідження, присвячені проблемам впливу зовнішнього боргу на економічне зростання, лише починають проводитися вітчизняними науковцями. Причини виникнення зовнішнього боргу, його роль у соціально-економічному розвитку проаналізовані О.Іваницькою. О.Заруба на прикладі простих моделей показано взаємозалежність економічного зростання й зовнішнього боргу, а за Луцишином та А. Бортніком – залежність зовнішнього боргу від макроекономічних показників. Також при дослідженні даної проблематики використовувались відповідні напрацювання вітчизняних науковців. Зокрема, у доробку Т. Вахненко та В. Корнєєва є ряд наукових праць, присвячених перспективним напрямам здійснення державних запозичень, у яких автори акцентують увагу на надмірному використанні зовнішнього позичкового фінансування та недооцінці внутрішнього ринку. Погоджуються також з такими твердженнями А. Шаповалов та А. Яценюк.

Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу зовнішнього боргу на економіку держави й добробут населення мають плюралістичний характер. Посідаючи односторонню позицію щодо зовнішнього боргу, яка проявляється у необґрунтованому схваленні, не варто абсолютизувати ту чи іншу точку зору.

Слід зазначити, що повна відмова від державного запозичення, як внутрішнього, так і зовнішнього, неможлива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування й погашення вже накопиченого зовнішнього боргу, підтримувати платіжний баланс, зберігати й накопичувати валютні резерви, які є джерелом фінансування економічного зростання.

Унаслідок цього зовнішні запозичення завжди повинні перебувати під пильною увагою органів макроекономічного регулювання, особливо в ті періоди, коли масштаби цих процесів набувають значного для економіки розмаху, як це спостерігається сьогодні.

Не менш важливим при розробці стратегії державних запозичень є врахування реальних потреб економіки у дефіцитному фінансуванні. Збереження високих темпів зростання ВВП надає змогу уряду відмовитись від широкого використання дефіцитних інструментів фінансування державних видатків, а отже, від збільшення рівня державного боргу, як це традиційно відбувається у більшості країн світу.

Так, зростання темпів обсягу виробництва в країнах, які не входять до складу розвинених країн у 2007-2010 рр. до 7,5 %, дозволило їм знизити рівень дефіциту бюджету центрального уряду до менш ніж 1 % від ВВП, із зведенням профіциту первинного сальдо до 1 % від ВВП.

Ключовим завданням, пов’язаним із використанням державних запозичень в якості одного з інструментів формування інноваційного розвитку української економіки є обґрунтування і методологічно вірне визначення напрямів використання запозичених коштів. На думку дослідників, державні боргові запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку.

З нашої точки зору, дієвим важелем підвищення спрямованості боргової політики України на завдання економічного розвитку може стати інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування та погашення державного боргу та запозичень на цілі розвитку економіки. З цією метою варто здійснити виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розподіл бюджету, виконання якого знаходитиметься у компетенції Державного Банку реконструкції і розвитку. Останній матиме можливість залучати для фінансування проектів загальнодержавного значення кошти від реалізації облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики, а також залучати гарантовані кредити. Такий механізм дозволить:

► перевести фінансування частини видатків розвитку на кредитну основу;

► забезпечити довгострокове фінансування державних інвестицій програм на основі Програми державних інвестицій;

► узгодити та контролювати реалізацію бюджетних інвестиційних програм, які зараз здійснюються за рахунок спеціального фонду бюджету;

► забезпечити контроль за цільовим характером та ефективністю реалізації гарантованих державою кредитів;

► сформувати, з використанням ринкових інструментів оцінки ефективної вартості запозичень, оптимальний обсяг державних запозичень.

Зовнішній борг може виступати позитивним фактором для економічного зростання, якщо додаткові ресурси використовувати ефективно: вкладати у виробництво, розвиток науки, технологій, що у майбутньому принесе економічне зростання.

Проте, якщо зовнішній борг використовувати для погашення попередньої заборгованості, то це призведе до накопичення зовнішнього боргу без відповідного зростання економіки держави.

Підсумовуючи, слід зазначити, що не можливо однозначно оцінити відображення ролі боргу як фактору економічного зростання в економічній теорії. Розглянувши різні теорії щодо впливу зовнішнього боргу на економічне зростання, можна зробити висновок, що вирішення проблем економічного зростання для отримання найкращого результату з метою впровадження його в реальне економічне життя потрібно ефективно використовувати залучені кошти, розвивати пріоритетні галузі економіки, опиратися на наукові дослідження, вкладати у виробництво.

Література

1. Башинська О. М. Формування та обслуговування державного зовнішнього боргу \\ Фінанси України. - 2000. - № 12. – 67 с.

2. Рожко О. Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання \\ Фінанси України. - 2003. - № 1. – 82 с.

3. Ірина Заверуха: Проблеми розуміння категорії державний борг. Доступний з <http: // www. jurisprudentia \\ ukr.com >.

4. Бюджетний дефіцит і державний борг. Доступний з <http:/ /ua.proua.com.html>.

5. Базілевич Д. С. Проблеми врегулювання зовнішньої заборгованості в деяких країнах з перехідною економікою \\ Вісник соціально-економічних досліджень. - 2004. - №16. - 31с.

6. Софіщенко І.Я. Диверсифікація підходів до управління зовнішнім боргом України \\ Наукові праці НДФІ. - 2003. - №2. – 21 с.

7. Поченчук Г. М. Місце кредиту в економічній теорії як фактора економічного зростання \\ Актуальні проблеми економіки.-2004.- № 2. -17 с.