Малигон Ю.О., к.е.н., доцент Попова І.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ

Після вступу України до світової організації торгівлі проблема підвищення конкурентоспроможності банківського сектору виявилася однією з пріоритетних для нашої держави. В умовах глобалізації фінансових ринків конкуренція особливо загострюється, тому для банківської системи це надзвичайно актуальне завдання.

Метою статті є дослідження теоретичних та практичних аспектів щодо підвищення конкурентоспроможності банку на українському ринку. Сьогодні необхідно зосередити увагу на забезпеченні конкурентоспроможності українського банківського сектору з метою попередження негативних наслідків, які можуть статися через неспроможність банків України на гідному рівні конкурувати з іноземними фінансовими установами. Такі обставини обґрунтовують необхідність та актуальність наукових досліджень щодо вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю банку.

Конкурентоспроможність банку визначається як спроможність банку ефективно реалізувати якісні фінансові послуги, зберігати високу фінансову стійкість у довгостроковому періоді, динамічно нарощувати свій потенціал на фінансовому ринку, враховуючи економічне та соціально-політичне становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім та внутрішнім ризикам [1, c.18].

В процесі пошуку шляхів підвищення потенційних можливостей банківських установ України обов’язково мають враховуватися регіональні особливості банківських процесів та їх вплив на рівень конкурентоспроможності банку на внутрішньому фінансовому ринку країни.

Теоретичними дослідженнями у цій сфері займалися такі вчені, як Г.Л.Азоєв, О.Г.Бачалов, С.І.Савчук, Ю.О.Заруба, Ф.І.Шпиг та багато інших.

Конкурентоспроможність банку безпосередньо залежить від успішності всіх його територіальних підрозділів. Під поняттям «успішність» розуміється ефективність банк в різних аспектах його роботи: фінансовій, маркетинговій сферах; високий рівень менеджменту; належне технічне і технологічне забезпечення та інше.

До показників, які визначають потенціал суб’єкта до виграшу у конкурентній боротьбі можна віднести наявність стратегічної програми розвитку банку,стійкі перспективні конкурентні переваги його та його бізнесу, фінансову стабільність, рівень менеджменту, імідж та репутацію установи, прибутковість і рентабельність банку.

Конкурентоспроможність банку на регіональному ринку та заходи щодо її забезпечення мають за мету поліпшення його потенційних позицій на фінансовому ринку країни. До системи факторів, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності банківської установи на українському ринку належать: розвинутість мережі регіональних представництв відповідно до економічного потенціалу регіону, його потреб у фінансових продуктах та внутрішні можливості банку; кваліфікованість персоналу; якість обслуговування; місце знаходження територіальних підрозділів; спектр операцій і послуг та їхні конкурентні переваги; імідж та репутація банку; його фінансова стійкість; наявність стратегічної програми розвитку банку [2, c. 59].

Розвиток банківської регіональної мережі має одночасно узгоджуватися зі стратегічною політикою банку та враховувати особливості регіону. Так, наприклад, основною ознакою політики розвитку регіональної мережі великих банків є її агресивність: банк, як правило, представлений у кожному регіоні країни, де, крім філії або декількох філій, функціонує також система без балансових відділень. У зв’язку з активізацію процесів банківської експансії на сучасному етапі розвитку банківської системи спостерігається залежність поточних та потенційних позицій банку на фінансовому ринку країни від ефективності його представництва в регіонах, яка безпосередньо визначається рівнем розвитку його регіональної інфраструктури. Так, для великих банків діяльність територіальних підрозділів, а точніше її результати, суттєво впливають на поточні ринкові позиції.

Конкурентоспроможність суб’єкта господарювання дедалі більше залежить не лише від підприємливості власників і продуктивності працівників, а й також від ефективності функціонування територіальних суспільно-господарських систем і їх спроможності формувати сучасні дієві структури, які результативно використовують наявну в регіоні сукупність факторів виробництва [3, c. 213]. Врахування конкурентного середовища та формування регіональної політики у відповідності з соціально-економічними, політичними, демографічними особливостями регіону сприяє підвищенню гнучкості діяльності банку та якості задоволення фінансових потреб суб’єктів ринку.

Якщо дослідити розвиток банківської конкуренції в Україні, можна з’ясувати, що в більшості регіонів країни економічне суперництво розгортається між місцевими банками й територіальними підрозділами найбільших та великих банків або лише між філіями та відділеннями різних банків. Це пояснюється надмірною концентрацією банківського бізнесу у великих містах України.

Головна особливість процесу забезпечення конкурентоспроможності банку на українському ринку полягає у зміні основних акцентів внутрішньої політики банківської установи. На цьому рівні найважливіше питання – забезпечення високої якості обслуговування, належної кадрової політики та формування ефективної регіональної структури банку. Тобто порівняно із заходами щодо забезпечення конкурентоспроможності банку на фінансовому ринку країни, де головна увага приділяється стратегічному плануванню, формуванню дієвої системи ризик-менеджменту та корпоративному управлінню, на регіональних ринках на передній план виходить якість роботи з клієнтами, а також економічна та фінансова обґрунтованість розвитку регіональної мережі банку.

Для цього необхідно визначити оптимальну кількість банківських підрозділів та налагодити їх раціональну співпрацю з головним банком. Водночас банк має вирішити питання щодо моделі управління своїми регіональними структурами, яка б забезпечила оперативність прийняття рішень та реагування на зміну умов ринку: ефективний контроль за діяльністю філій, урахування специфіки ринку та бізнес-середовища.

Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що сьогодні в Україні в банківській сфері настає період активної конкурентної боротьби, тому що з активізацією розвитку місцевих банків та появою в українському банківському бізнесі іноземного капіталу зі значним досвідом конкурентної боротьби банківські установи повинні підвищувати власну ефективність та відкривати нові сфери впливу для діяльності, які раніше не брали до уваги через їх невисоку прибутковість та значні ризики.

Отже, конкурентоспроможність банку на українському ринку визначається як спроможність його регіональних структур стабільно зміцнювати свої позиції в довгостроковій перспективі на місцевому ринку, орієнтуючись у своїй діяльності як на стратегічну політику головного банку та якісне виконання поставлених тактичних завдань, так і на врахування регіональних особливостей.

Література:

1. Лютий І., Юрчук О. Конкурентоспроможність банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу// Вісник Національного Банку України. – №11/2006 - К., Україна.

2. Люзняк М. Шляхи підвищення конкурентоспроможності банку на регіональному ринку [Текст]// Вісник Національного Банку України. - №1/2010 – К., Україна.

3. Бєлєнькй П.Ю., Мікула Н.А., Матвєєв Є.Е. Конкурентність на транскордонних ринках [Текст]: Навч. посіб. — Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2005. – 214 с.