Фіногєєва В.Є.

Научний керівник Чабаненко І.Л.

Донбаський Державний Технічний Університет, Україна

Соціально – економічні наслідки інфляції

Деякі економісти (М.Фридман, Р.Лукас, Н.Уоллес, Т.Сарджет) вважають, що невисокий рівень інфляції оживляє економічну кон'юнктуру. Однак згубність навіть невеликого рівня інфляції полягає в перекручуванні цінового сигналу. Економічні рішення, що враховують перекручену цінову інформацію, нехай навіть вони приймаються за всіма правилами раціональності, стають усе менш і менш ефективними. Ціни, що враховують перекручену інформацію, поглиблюють диспропорції в економіці і, за інших рівних умов, темпи інфляції можуть перейти на більш високий рівень.

В таблиці 1 та на рисунку 1 показано зведений індекс інфляції України (за даними 2000-2010 років).

Інфляція веде до перерозподілу національного доходу на користь держави і монополій. В умовах, коли державні бюджети стають дефіцитними, держава для їхнього покриття широко використовує інфляційний випуск паперових грошей, що дозволяє державі крім податків додатково вилучити частину національного доходу для фінансування своїх витрат. Купівельна спроможність населення знижується. Купівельна спроможність держави, навпаки, виростає на перерозподілену на його користь грошову суму. Таким чином, держава за допомогою емісії обкладає населення специфічним видом податку - інфляційним податком, ставка якого дорівнює темпам інфляції. Базою такого оподатковування є реальні грошові запаси.

Перевага інфляційного методу фінансування полягає в наступному. По-перше, на відміну від збільшення податків інфляційний метод фінансування носить замаскований характер, тобто інфляція діє як схований податок. По-друге, інфляція - це "гірший вид примусової позики", коли населення змушене безоплатно віддавати частину свого доходу в державний бюджет.

Таблиця 1 - Зведений індекс інфляції України за 2000-2010 роки

	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень	за рік
2000	104.6	103.3	102.0	101.7	102.1	103.7	99.9	100.0	102.6	101.4	100.4	101.6	125.8
2001	101.5	100.6	100.6	101.5	100.4	100.6	98.3	99.8	100.4	100.2	100.5	101.6	106.1
2002	101.0	98.6	99.3	101.4	99.7	98.2	98.5	99.8	100.2	100.7	100.7	101.4	99.4
2003	101.5	101.1	101.1	100.7	100.0	100.1	99.9	98.3	100.6	101.3	101.9	101.5	108.2
2004	101.4	100.4	100.4	100.7	100.7	100.7	100.0	99.9	101.3	102.2	101.6	102.4	112.3
2005	101.7	101.0	101.6	100.7	100.6	100.6	100.3	100.0	100.4	100.9	101.2	100.9	110.3
2006	101.2	101.8	99.7	99.7	100.5	100.1	100.9	100.0	102.0	102.6	101.8	100.9	111.6
2007	100.5	100.6	100.2	100.0	100.6	102.2	101.4	100.6	102.2	102.9	102.2	102.1	116.6
2008	102.9	102.7	103.8	103.1	101.3	100.8	99.5	99.9	101.1	101.7	101.5	102.1	122.3
2009	102.9	101.5	101.4	100.9	100.5	101.1	99.9	99.8	100.8	100.9	101.1	100.9	112.3
2010	101.8	101.9	100.9	99.7	99.4	99.6	99.8	101.2	102.9	-	-	-	107.4

Рисунок 1 - Зведений індекс інфляції

На рисунку 2 наведено суми схованої емісії по неофіційним даним (автори поставили курс долара до гривні, врахувавши грошовий агрегат М3) за період із січня 2004 по січень 2009 року.

Рисунок 2 – Значення інфляції та валютного курсу

В другому півріччі 1992 сеньораж склав 38 доходу домашніх господарств, чи 15 ВНП. Інфляційний податок був досить високим до липня 1994 р. і тільки після цього терміну почав потроху знижуватися.

Сеньораж - явище монетарної інфляції, а вона зв'язана з емісією грошей, спрямованої на перерозподіл доходів на користь бюджету за допомогою стягування інфляційного податку. Інфляційний доход держави можна розглядати як альтернативну вартість позик, до яких довелося б удатися уряду для покриття дефіциту бюджету при відсутності емісії.

Поряд з різними видами перерозподілу доходів неодмінним супутником інфляції є швидке соціальне розшарування населення, глибока майнова нерівність. Практика показує, що в інфляційній гонці цін і доходів (заробітної плати) завжди перемагають ціни. Наприклад, середня заробітна плата в перерахуванні на долари складала в 1990 р. 13 доларів на місяць, а в 1995 р. - 112,9 доларів, тобто виросла в 10 разів, а ціни за цей час збільшилися в 4658 разів. І чим більше доходи відстають від цін, тим відчутніше удари інфляції по поточному споживанню в різних шарів населення. Під впливом інфляції не тільки знижуються реальні доходи, але і знецінюються заощадження населення. В міру наростання подавленої інфляції відбувається ерозія стимулів до праці. Якщо проаналізувати всі наслідки інфляції, то можна сказати, що вона знецінює не тільки гроші, але і всю систему ринкового господарства.

У таблиці 2 наведений індекс інфляції по категоріях товарів і послуг. Значення індексу інфляції приводяться у відсотках щодо попереднього місяця. Зміна індексу інфляції даються наростаючим підсумком з початку року.

Таблиця 2 –Індекс інфляції по категоріях за січень - вересень 2010 року

	Продукти харчування		Комунальні послуги		Транспортні послуги		Всі товари та послуги
	значення	зміна	значення	зміна	значення	зміна	значення	зміна
Січень	103.3	3.3	100.4	0.4	100.7	0.7	101.8	1.8
Лютий	103.7	7.1	100.2	0.6	100.3	1	101.9	3.7
Березень	101.3	8.5	100	0.6	100.6	1.6	100.9	4.7
Квітень	99.3	7.8	99.9	0.5	100.3	1.9	99.7	4.4
Травень	98.5	6.1	100.2	0.7	100.6	2.5	99.4	3.7
Червень	99	5.1	100.3	1	100.4	2.9	99.6	3.3
Липень	99.2	4.2	101.4	2.4	100.3	3.2	99.8	3.1
Серпень	99.9	4.1	109.6	12.2	100.5	3.8	101.2	4.3
Вересень	104.6	8.9	100.2	12.5	100.2	4	102.9	7.4

Інфляція негативно впливає на положення населення. Насамперед, інфляція негативно впливає на положення робітничого класу, тому що знижує реальну заробітну плату. У той же час номінальна заробітна плата піднімається не автоматично, а в результаті завзятої боротьби трудящих. Причому це збільшення, як правило, відстає від нового росту цін на товари першої необхідності.

Від інфляції страждають і дрібні товаровиробники - селяни і ремісники. Виникають "ножиці цін", тобто ціни на їхню продукцію відстають від цін на сировину і засоби виробництва. Крім того, від інфляційного знецінення грошей вони втрачають частину своїх заощаджень.

Але більше всього страждають від інфляції так називані "бюджетники", тобто військові, лікарі, вчителі, пенсіонери і студенти, чиї доходи залежать від державного бюджету і носять фіксований характер.

У той же час буржуазія виграє від інфляції, тому що, по-перше, цей процес сприяє підвищенню норми прибутку. По-друге, промислові і торгові капіталісти виграють як позичальники, погашаючи банківські позички знеціненими паперовими грошима.

Але особливо високі прибутки від інфляції одержують власники підприємств воєнної промисловості, тому що держава купує їхню продукцію по дуже високих цінах, а також капіталісти експортних галузей, що одержують високі прибутки від валютного демпінгу на зовнішніх ринках.

Велику вигоду інфляція приносить і землевласникам, що, по-перше, погашають свою іпотечну заборгованість знеціненими грошима, а по-друге, часто, будучи сільськогосподарськими підприємцями, збільшують свої прибутки за рахунок зниження реальної заробітної плати сільськогосподарських робітників.

У цілому інфляція, хоча спочатку і супроводжується специфічним "бумом", але впливає на всю економіку країни. Також інфляція впливає на кредит і кредитну систему. Вона перерозподіляє майно від кредиторів до боржників. Борги в умовах інфляції повертаються грошима, що подешевіли: при нерівномірному росту цін неможливо застрахувати капітал, що позичається, так як неможливо точно розрахувати майбутній темп інфляції. Отже, інфляція веде до згортання комерційного і банківського кредиту. Інфляція спотворює відносні ціни, що деформує факторний розподіл доходів і розміщення ресурсів, а також знижує ефективність виробництва і подальшого розподілу по усьому відтворювальному ланцюжку.

У тому числі, інфляція порушує розподіл національного доходу між працею і капіталом на користь капіталу. Дійсно, чим вище темпи інфляції, тим нижче реальна заробітна плата, тим меншою частиною національного продукту винагороджується фактор праці стосовно фактору капіталу. Тобто, при прискоренні темпів інфляції частка праці в національному доході скорочується.

Інфляція веде до деформації споживчого попиту, оскільки під час високих темпів інфляції відбувається "утеча від грошей", коли незалежно від реальної потреби в товарах купується все, аби позбутися від грошей, що знецінюються. Інфляція викликає глибокий розлад грошової системи, тому що при гострій інфляції платіжний оборот відмовляється приймати паперові гроші як рахункову одиницю і переходить до твердої валюти.

Також інфляція негативно впливає і на сферу звертання, тому що дезорганізує нормальний товарообіг, що заміняється спекулятивною торгівлею в погоні за додатковими прибутками.

Таким чином, інфляція негативно впливає на всю економіку країни і веде до порушення процесу відтворення у всіх його ланках: як у сфері виробництва, так і в сфері звертання. Також інфляція впливає і на поводження економічних суб'єктів. При високих темпах інфляції агенти ринку перестають довіряти один одному, включаючи державу, що підсилює інфляційні чекання й економічну нестабільність.

Література:

1) Жуков Є.Ф. Загальна теорія грошей і кредиту. М.: Банки і біржі, 1995.-438 с.

2) Гроші та кредит: Підручник.-3-те вид., перероб. і доп. / М.І.Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука.- К.: КНЕУ,2002.-598 с.