Мельничук Ірина Петрівна

Науковий керівник:

Попадюк Олена Василівна

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ЦІНОУТВОРЕННЯ НА АГРАРНОМУ РИНКУ

Сільське господарство є однією з найголовніших галузей народного господарства України. Про це свідчить історичний досвід та великий природний потенціал країни. До того ж аграрний сектор є основним постачальником продуктів харчування. В умовах світової фінансової кризи, постійного збільшення кількості населення, нестачі продовольства, зростання вартості енергоносіїв аграрна продукція стає центральним елементом торгівлі. Вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники змушені шукати власні шляхи підвищення прибутковості.

Одним із головних показників результативності господарювання є рентабельність. Основою для її розрахунку виступають собівартість продукції та ціна. Ціна є центральним елементом економічних відносин, адже вона виражає економічні інтереси всіх учасників ринку. Від рівня ціни значною мірою залежить конкурентоспроможність продукції на ринку, а отже, й кінцеві комерційні результати діяльності підприємства.

Оскільки проблема ціноутворення на аграрному ринку має важливе значення, то її вдосконаленню приділяється значна увага вітчизняними та зарубіжними науковцями. Вагомий внесок у дослідження даного питання зробили такі науковці, як: Болдуєв М. В. [1], Саблук П.Т. [2], Мороз С.І. [3], Червень І.І., Бурковський І.Д., Бурковська А.В. [4], Гладій М.В. [5], Кириленко І.Г. [6] та інші.

В Україні слід створити такий економічний механізм, який забезпечив би прибутковість виробництва. Важливою складовою якого є належне ціноутворення, оскільки ціни, з одного боку, стимулюють збільшення пропозиції, а з іншого - впливають на платоспроможний попит населення.

Ціни, що застосовуються в народному господарстві, розділяють на: вільні, державні фіксовані та регульовані. Вільні формуються під впливом ринкової коньюктури. Державні фіксовані та регульовані ціни знаходяться під контролем відповідних державних органів влади і встановлюються на продукцію галузей, що мають соціальну спрямованість та монопольних підприємствах.

Також є необхідним виділити ще декілька видів цін, що обслуговують аграрний ринок. За роздрібними цінами продукцію реалізують кінцевим користувачам. У зв’язку з великою кількістю учасників ринку та значною конкуренцією роздрібні ціни переважно формуються під впливом попиту і пропозиції та використовуються для реалізації продукції на ринку, населенню та у власних торгових мережах [1].

Гуртові ціни використовують організації - трейдери, підприємства громадського харчування та великі торговельні мережі, які закуповують великі обсяги продукції, можуть значно впливати на ринок і вимагати суттєвих знижок у товаровиробників. Гуртові ціни на сільськогосподарську продукцію виступають проміжними цінами між закупівельними та роздрібними й істотно впливають на формування ціни кінцевого продукту. Трансфертні ціни обслуговують внутрішньогосподарські розрахунки і встановлюються на вирощені корми для тваринництва, сировину для власної переробки, послуги допоміжних виробництв і т.п. Світові ціни обслуговують експортно-імпортні операції та формуються по цінам великих експортно-імпортних операцій, виступаючи основою для встановлення внутрішніх цін [3].

Рівень цін повинен залежати від якості продукту. Для споживача якість є обов’язковою характеристикою. Якість і конкурентоспроможність агропромислової продукції – тісно пов’язані між собою сукупні можливості підприємства виробляти та реалізовувати продукцію для задоволення потреб споживачів. Цінова політика підприємства може бути спрямована або на збереження вже досягнутого рівня прибутковості, або на його максимізацію. Обов’язковою умовою ефективної цінової політики підприємства є врахування не тільки внутрішніх цін на сільськогосподарську продукцію, а й цін світового ринку [5].

Враховуючи недостатній розвиток ринкової інфраструктури, держава повинна втручатися в процес ціноутворення на головні види аграрної продукції. На сучасному етапі держава здійснює регулювання правовими й такими адміністративними методами, як квотування, ліцензування, контроль за цінами, доходами, валютним курсом, якістю продукції, екологічний контроль і пожежний нагляд, антимонопольний контроль за рівнем заробітної плати та соціальним становищем. Пряме економічне регулювання передбачає надання сільськогосподарським товаровиробникам субсидій і дотацій.

Проблемами ціноутворення в АПК є: зростання земельної ренти; зростання попиту на ділянки для несільськогосподарського призначення (для забудови); зростання попиту на ділянки у районах, де знайдені корисні копалини; проблема паритету (співвідношення) цін на продукцію сільського господарства та цін на засоби виробництва (трактори, комбайни, мінеральні добрива тощо), які виробляються для сільського господарства тощо [5].

Основними напрямами удосконалення цінового механізму в АПК є: комплексний підхід до формування цін на всіх стадіях відтворювального циклу із застосуванням єдиної у народному господарстві методологічної бази; поступовий перехід від регульованих до вільних цін за активної ролі держави в забезпеченні еквівалентного обміну та платоспроможного попиту населення на продукцію АПК; обмеження цін на продукцію монополій, жорсткий антимонопольний контроль за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги; поступове наближення внутрішніх цін до цін світового ринку [4].

Політика фінансової підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника повинна носити не спорадичний, а системний, цілеспрямований характер, бути розрахованою на віддалену перспективу і розглядатись в комплексі найважливіших проблем розвитку суспільства в цілому.

На рівні держави необхідно розробити механізм своєчасної виплати бюджетних дотацій та сум ПДВ. В умовах обмеженості дій по фінансовій підтримці аграрного сектору держава повинна реорганізувати інфраструктуру ринку та надати виробникам широкий спектр інформаціцно-консультаційних послуг з залученням спеціалізованих наукових установ. Державна цінова політика тільки тоді буде ефективною, коли ціни забезпечуватимуть необхідні темпи розширеного відтворення, а прибуток на вкладений капітал буде нижчим, ніж на інших напрямках використання останнього [6].

Отже, в умовах ринку ціни на вироблену продукцію формуються під впливом попиту і пропозиції, якості, витрат на виробництво і реалізацію, а також податків і ринкових зборів. Ціна на будь-який товар повинна встановлювати рівновагу не тільки на ринку, а й між виробничими витратами та економічними можливостями підприємств. Урахування державою і агротоваровиробниками зазначених пропозицій щодо удосконалення ціноутворення на аграрному ринку сприятиме підвищенню ефективності функціонування як окремих підприємств і регіонів, так і країни в цілому.

Література:

1. Болдуєв М. В. Усунення диспаритету цін на ринку агропромислових товарів як важлива складова державної економічної політики України//Держава та регіони. Серія: Державне управління.-2008.-№3.-28-32.

2. Саблук П.Т. Економічні інтереси як основа розвитку аграрного  виробництва // Економіка АПК – 2010 - №8.

3. Мороз С.І. Напрямки і оцінки вдосконалення витратно-маркетингових підходів до ціноутворення в сільському господарств//Економіка АПК.-2009.-№1.-С.24-29.

4. Червень І.І., Бурковський І.Д., Бурковська А.В. Аграрний ринок вимагає зваженої цінової політики//Економіка АПК.-2009.-№3.-С.99-104.

5. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні // Економіка АПК – 2008 - №9.

6. Кириленко І.Г. Аграрний сектор України: уроки, завдання // Економіка АПК – 2009 – №1.