Стефурин С.В.

Науковий керівник: Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

Шляхи вирішення проблем мінімізації безробіття

З переходом до ринкової економіки питання безробіття все гостріше постають в економіці кожної країни і Україна не стала виключенням. Проблема безробіття залишається драматичною ознакою переходу до ринкової економіки впродовж вісімнадцятирічного періоду соціально-економічних перетворень в Україні. Аналіз нових форм прояву та тенденцій розвитку безробіття в Україні для визначення плану дій щодо його мінімізації є актуальним питанням, що потребує практичних методів дослідження.

Нові суперечливі тенденції динаміки українського безробіття потребують свого осмислення та врахування в розробці адекватної політики зайнятості на ринку праці. Якщо у країнах Центральної і Східної Європи рівень безробіття сягнув одразу понад 10 % робочої сили впродовж перших років економічних перетворень, то в Україні він зростає значно повільніше [1, c.24].

Нинішня ситуація на вітчизняному ринку праці виглядає цілком пристойно. Згідно з офіційними даними, підготовленими Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, на 1 серпня 2010 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 413 тис. незайнятих громадян. Серед них: 236,6 тис. жінок, 176,4 тис. чоловіків, 168,2 тис. — молодь, 39,6 тис. — вивільнені працівники, 94 тис. — ті, хто не здатен конкурувати на рівних на ринку праці. Статус безробітних отримали 396,8 тис. осіб. Із загальної кількості безробітних 143,9 тис. — жителі сільської місцевості, 252,9 тис. — городяни. А кількість вакансій у базі даних державної служби зайнятості становила лише 81,2 тис. У тому числі: для робітників — 38,5 тис., для службовців — 29,2 тис. і 13,5 тис. — для тих, хто не має спеціальної підготовки [4]. Досліджуючи нинішній стан безробіття в країні, не слід зупинятися тільки на цифрах, особливо — на офіційних.

Також відчувається гостро проблема молодіжного безробіття. Молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуком роботи, особливо з офіційним працевлаштуванням. Виникло покоління молоді з неміцною зайнятістю, позбавлене соціального пакету, вихідної допомоги або гарантій. У Франції ця група, яку соціологи називають «поколінням тимчасової зайнятості» (Generation Precaire), заробляє в реальному обчисленні менше, ніж їхні батьки в роки після Другої світової війни. У Британії введено абревіатуру «покоління НПОПБ» — незахищені, пригноблені, обтяжені податками і боргами. До 2008 року за тимчасовими контрактами працювали приблизно 6 мільйонів молодих людей. Проблеми з працевлаштуванням виникають не тільки в підлітків, які шукають некваліфіковану роботу. Люди з університетською освітою за плечима зазнають таких самих труднощів — роботодавці просто припиняють наймати нових співробітників. Безробіття у випадку молоді значно сильніше, ніж у випадку людей старших, викликає небезпечні для суспільства наслідки: соціальну ізоляцію, депресії, проблеми зі здоров’ям, соціальну дезорганізацію, зростання злочинності, самогубств і кількості ув’язнених. Наприклад, кожний місяць, який підліток проводить без роботи, підвищує ймовірність того, що він (або вона) опиниться під судом. Більшість європейських програм, розрахованих на працевлаштування молоді, все ще перебувають на ранніх стадіях, їх здійснення може тривати місяці, а то й роки. [2]. Молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуком роботи, особливо з офіційним працевлаштуванням. Підприємства відмовляються від молоді через відсутність практичного досвіду. В свою чергу чимало фірм застосовують особливу форму прийняття на роботу і беруть початківців на найнижчі посади, тому альтернативою для молодих спеціалістів стає нелегальна зайнятість або ж само зайнятість.

Потрапивши в ситуацію, яка загрожує безробіттям, люди вимушені шукати нові джерела доходів. Декого спокушає приватне підприємництво, про яке свого часу говорили так багато і переконливо. Але, на жаль, навіть просто відкрити свою справу не кожному під силу, не кажучи вже про виживання таких приватних проектів. Сьогодні досить просто знайти своє місце в мережевому маркетингу. Але ця робота — без офіційного працевлаштування і без фіксованої зарплати.

Пріоритетними напрямками державної політики, спрямованими на вирішення проблем безробіття можуть бути такі як:

- спрощення процедури реєстрації в центрі зайнятості;

- збільшення допомоги з безробіття до реального прожиткового мінімуму;

- забезпечення можливостей для зростання зайнятості на суспільних роботах або на роботах в інфраструктурних проектах;

- державна підтримка нетрадиційних сфер зайнятості (сезонної, поденної, тимчасової);

- стимулювання промисловців до навчання, кваліфікації, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили;

- залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стабільним рівнем безробіття;

- стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць;

- збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти;

- введення в дію запасів невстановленого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його в цілому;

- заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес;

- організація регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт [3].

- відкриття нових компаній на проблемних територіях за допомогою пільгових кредитів і податкових пільг, надання доступу до нових технологій;

- боротьба з сільським хронічним безробіттям (використання сучасних комунікаційних технологій мало б мінімізувати часові втрати, пов'язані з листуванням між місцевими центрами зайнятості та безробітними, які мешкають у віддалених населених пунктах);

Загроза безробіття в умовах України пов’язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку як у західних країнах, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів висвітлення, тобто з глибокими деформаціями.

Отже, досліджуючи вирішення проблем мінімізації безробіття потрібно розробити та виконати програми, які включатимуть вирішення проблем, які розглядались. Виконання даних програм прогнозує потенційну можливість зменшення рівня безробіття, але реального рівня безробіття, а не бажаного, який зазначається в статистиці. Подолання проблем, що лежать в основі безробіття-це старт до підвищення зайнятості, а з ним і для підвищення соціально-економічного рівня життя населення. Потрібно забезпечити пріоритетність превентивних заходів щодо обмеження тривалого безробіття перед заходами, спрямованими безпосередньо на боротьбу з нею та узгодити пріоритети політики зайнятості з пріоритетами макроекономічної, інвестиційної, структурної, промислової, регіональної, освітньої і соціальної політики України.

Список використаних джерел:

1. Нікіфоров П. О Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям / П.О. Нікіфоров, А. О. Вольська // Фінанси України. - 2008. -№ 10.- С.22-30.

2. Лоурі Енні (заступник редактора журналу Foreign Policy, США) Нове втрачене покоління Європи / Енні Лоурі //Газета «День». - 2009. - № 121.

3. Пріоритетні напрямки державної політики, спрямовані на вирішення проблем безробіття [електронний ресурс]: Часопис «Політика. Право. Життя». – Режим доступу http://go.mail.ru

4. Офіційні дані, підготовлені Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України за 2010 р. / офіційний сайт Державного комітету статистики України [електронний ресурс] – режим доступу http: // www.ukrstat.gov.ua