Карабань А.Ю. , Дашко И.Н.

Криворожский Факультет Запорожского Национального Университета

Сучасний стан розвитку трудових ресурсів України

Трудові ресурси акумулюються протягом поколінь і зумовлюють економічну ситуацію в державі та рівень добробуту суспільства.

Трудові ресурси – це працездатна частина населення країни, що володіє фізичним розвитком, розумовими спроможностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно-корисною діяльністю. Обсяг трудових ресурсів залежить від чисельності населення, режиму його відтворення, складу відповідно статі та віку. Основну частину трудових ресурсів країни становить її населення в працездатному віці, а також підлітки і особі пенсійного віку, які ще спроможні працювати.

Проблема розвитку трудових ресурсів в Україні, незважаючи на певні позитивні соціально-економічні перетворення останніх років, залишається актуальною. Без підвищення кількісних та якісних показників трудових ресурсів, Україна не зможе успішно конкурувати з іншими країнами, економічні системи яких мають переваги за рахунок високої якості трудових ресурсів (країни Західної Європи, США, Японія тощо), або за рахунок її високої кількості та низької вартості (Китай, країни Південно-Східної Азії), або за рахунок надприбутків в енергетичній сфері (Росія).

Демографічні показники є визначальним фактором кількісного складу трудових ресурсів. Їх первинною основою є реальна чисельність населення. Зміни чисельності жорстко пов’язані з демографічною ситуацією в країні: динамікою різних статево-вікових змін, рівнями народжуваності й смертності, кількістю шлюбів, що укладаються, і розлучень, складом родин, середньою кількістю дітей у родині тощо.

Відтворення трудових ресурсів зумовлюється відтворенням усього населення, однак, ці процеси не є тотожними з наступних причин:

· Зміна народжуваності позначається на чисельності трудових ресурсів тільки після того, як діти досягнуть працездатного віку;

· Вибуття людей із працездатного віку (досягнення пенсійного віку) впливає тільки на чисельність трудових ресурсів.

Загальна втрата населення за роки незалежності складає вражаючу цифру – 5,57 млн осіб. Вагомою причиною такого скорочення чисельності населення залишається висока смертність, яка в нашій державі стабільно перевищує народжуваність.

Загальне демографічне навантаження у розрахунку на 1000 осіб населення працездатного віку зменшилося протягом 1989-2008 рр. з 791 до 585 непрацездатних осіб. При цьому чисельність дітей різко скоротилася (з 412 до 226 осіб), а осіб пенсійного віку – помітно зросла (з 379 до 395).

Таблиця 1

Розглянувши таблицю 1 можна сказати, що поглиблюється процес старіння самої робочої сили, а частка осіб старшого працездатного віку (45 років і старіше) у складі населення реального працездатного віку поступово зростає.

Додатковим демографічним чинником, що обмежує розвиток трудових ресурсів, є міграція населення.

Лише протягом 2000-2008 рр., за даними Держкомстату України, з нашої держави виїхало 6,27 млн осіб. Не слід при цьому забувати, що трудові мігранти, котрі залишають терени своєї батьківщини, дуже часто вибувають на заробітки «неофіційно», не реєструючись у відповідних державних органах.

Трудові ресурси України завжди відзначалися досить високим кваліфікаційним рівнем (питома вага фахівців з вищою та середньою спеціальною освітою становить близько 29%), але останнім часом професійність робочої сили почала втрачатися, і процес з часом може набути незворотного характеру, що значною мірою посилюватиме вже існуючу невідповідність підготовлених кадрів потребам ринку праці.

Необхідно також зазначити, що розвиток трудових ресурсів держави залежить від багатьох факторів, але одним з провідних компонентів є рівень життя населення, тим більше шансів у суспільства забезпечити достойний рівень професіоналізму, освіти, здоров’я, що гарантують успішний розвиток країни в цілому та відтворення працездатного населення.

Регіони з найбільш високим ступенем праце надлишковості та низьким рівнем заробітної плати характеризується значними обсягами сільськогосподарського виробництва та низьким рівнем інвестування в економіку регіону. Крім того, безпосереднє сусідство регіонів-лідерів та регіонів-аутсайдерів призводить до порушення права рівноцінного користування соціальними благами та послугами провокує інтенсифікацію неконтрольованого відтоку працездатного населення до інших регіонів.

З метою запобігання, а у подальшому й для повної ліквідації негативної ситуації, що склалася в сфері розвитку трудових ресурсів, і яка сформувалася під впливом економічної складової необхідно зробити наступне:

· Забезпечити оптимальне співвідношення міжгалузевого, міжкваліфікаційного та між професійного розподілення заробітної плати всіх категорій робітників.

· Привести у відповідність вартість робочої сили до її репродукованої діяльності. Для цього необхідно ввести реальне співвідношення між прожитковим мінімумом та розміром мінімальної зарплати. Сьогодні це співвідношення (0,811) не відповідає сучасним вимогам – мінімальна зарплата, за даними фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, має перевищувати рівень прожиткового мінімуму не менше ніж у 1,5 разу.

Аналізуючи чинники впливу на стан ситуації з трудовими ресурсами в Україні, зазначимо, що деформація структури трудових ресурсів поглиблювалася внаслідок тривалого спаду в економіці та загострення кризових явищ у соціально-економічній сфері.

Для врегулювання непростої ситуації, що склалася в Україні з трудовими ресурсами, передусім необхідно провести наступні заходи:

1. Провести експертизу існуючих проектів програм соціально-демографічного розвитку держави, що орієнтовані на забезпечення повного відтворення населення, поліпшення стану здоров’я та збільшення тривалості життя з подальшою їх інвентаризацією та оптимізацією з метою узгодження та забезпечення належного фінансування.

2. Розробити пропозиції щодо приєднання України до багатосторонніх та укладання двосторонніх та укладання двосторонніх міжнародних договорів з питань трудової міграції.

3. Розробити механізм прогнозування професійних потреб економіки з метою формування висококваліфікованих трудових ресурсів.

4. Підвищити конкурентоспроможність навчальних закладів шляхом постійного моніторингу заявлених та працевлаштованих спеціалістів з метою збереження рівноваги між попитом та пропозицією.

5. Підвищити рівень заробітної плати як основного джерела грошових надходжень населення та важливого стимулу трудової активності відповідно до зростання ВВП, сприяти поступовому доведенню частки оплати праці в структурі ВВП до рівня, характерного для країн-членів ЄС.

6. Знизити податковий тиск на фонд заробітної плати на підприємствах усіх форм власності

З метою реального впровадження запропонованих рекомендацій можливе їх фінансування з різними джерелами, а саме – державного та місцевого бюджетів, ресурсів підприємств та інвестицій.

Здійснення запропонованих перетворень сприятиме відтворювальній та стимулюючій функції заробітної плати, посилить її зв'язок з кінцевим результатом праці.

Використана література:

1. Кривуц Ю.Н Проблемы трудовой миграции в Украине: причины и следствия. Международный Славянский университет. Харьков