Экономические науки /7.Учет и аудит

Романова О.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

Основні підходи до визначення поняття соціальний результат діяльності підприємства

Сьогодні існують два протилежних погляди щодо цілей підприємницької діяльності.

З одного боку, організація розглядається як економічна цілісність, яка зобов'язана піклуватися тільки про ефективність використовування своїх ресурсів. Поступаючи таким чином, організація виконує економічну функцію виробництва продукції і послуг, необхідних для суспільства з вільною ринковою економікою, забезпечуючи одночасно роботу для громадян і максимальні прибутки і винагороди для акціонерів. Згідно цій точці зору, істинна роль бізнесу полягає у використовуванні енергії і ресурсів в діяльності, направленій на збільшення прибутку за умов дотримання законів держави та вільної конкуренції.

З другого боку, організація – це більше, ніж просто економічна цілісність. Згідно цій точці зору, сучасна організація є складною частиною оточення, включаючи безліч складових, від яких залежить саме існування організації. Так званих „стейкхолдерів”. До таких відносяться місцеві общини, споживачі, постачальники, засоби інформації, групи суспільного тиску, союзи або об'єднання, а також працівники і акціонери. Ця багатошарова суспільна сила може сильно впливати на досягнення організацією її цілей, тому організації доводиться врівноважувати чисто економічні цілі з економічними, екологічними і соціальними інтересами цих груп впливу (внутрішніх та зовнішніх).

Такі висновки робляться з того, що розуміють під концепцією соціальної відповідальності бізнесу, яка полягає у тому, що організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому функціонують, крім і понад забезпечення ефективності, зайнятості, прибутку і дотримання закону.

Отже, «соціальна відповідальність відрізняється від юридичної і розглядається як добровільний відгук організації на соціальні проблеми своїх працівників, жителів міста, краю, країни, світу».

Ухвалення цінностей і принципів соціальної відповідальності останніми роками призвело до розповсюдження світової практиці участі господарюючих суб'єктів в рішенні актуальних соціальних проблем, що є одним з найважливіших ресурсів для підвищення рівня соціальної стабільності в суспільстві. Тобто все більш підприємств в рамках своєї звичайної діяльності здійснюють соціальну діяльність, тому постає питання визначення поняття „соціальна діяльність підприємств”.

Зараз вже існують різні визначення соціальної відповідальності, сформульовані різними суспільними і державними організаціями, серед них Європейська комісія, з яких випливає, що соціальна діяльність – це добровільна діяльність підприємства спрямована у розвиток суспільства в соціальній, економічній і екологічній сферах, яка напряму пов'язана з його основною діяльністю, яка відповідає очікуванням суспільства, і яка перевершує встановлені законодавством нормативи.

Соціальна діяльність спрямована на ділову практику по відношенню до власного персоналу всього, що стосується розвитку людських ресурсів безпосередньо на підприємстві (безпека праці, стабільність виплати заробітної плати та підтримка соціально значущої заробітної платні, додаткове медичне та соціальне страхування співробітників, розвиток людських ресурсів, допомога у критичних ситуаціях).

Слід зазначити, що саме цей напрям соціальної діяльності підприємства є найбільш важливим, хоча б тому, що відділи кадрів в крупних компаніях давно перейменовані у відділи по розвитку людських ресурсів і вкладення в співробітників підприємства приносить найбільшу фінансову віддачу для фірми.

І ділову практику по відношенню до суспільства (спонсорство та благодійність, екологія над встановлених державою екологічних стандартів, взаємодія з місцевим співтовариством, владними структурами, випуск якісної продукції, участь в кризових ситуаціях).

Зовнішня складова соціальної діяльності є найбільш суперечливою відносно того, що відносити до даної сфери.

Отже, соціальна діяльність – це не сплата податків, адже сплата податків є зобов’язанням підприємства, а соціальна діяльність відображає добровільне рішення підприємства брати участь в поліпшенні суспільства і захисті навколишнього середовища; це не благодійність, точніше не лише благодійність, а відповідальність за майбутні покоління (охорону здоров’я і навколишнього середовища, житло, освіту) на рівні підприємства і регіону.

Таким чином, до основних результатів соціальної діяльності підприємства, можуть бути віднесені, наприклад:

— зміна кількості робочих місць в регіоні;

— поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників;

— зміна умов праці працівників;

— зміна структури виробничого персоналу;

— зміна рівня здоров'я працівників і населення;

— та інші види, які можуть бути віднесені до такої, відповідно до визначення.

На закінчення висловлю нашу думку про необхідність законодавчого регулювання і розробки стандартів звітності в цій області, які дозволять порівнювати різні соціальної діяльності підприємства, і обирати, в умовах конкурентної боротьби, продукцію тих з них, чия діяльність відповідає очікуванням суспільства. Адже, звітність — це спільна мова між бізнесом і робітником, споживачем, постачальником, інвестором, державою та суспільством. Введення в українських компаніях соціальної звітності на основі основних міжнародних стандартів (GRI і AA1000) зажадає розробки комплексної системи обліку та забезпечення ефективного його функціонування.