СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У сучасних умовах динамічного ринку, нестабільної фінансової ситуації кожне підприємство прагне створити і захистити джерело створення цінності для споживача своїм підприємством, а також створити бар’єри для входження конкурентів у свою стратегічну зону господарювання, захистити функціональну нішу. Це можливо шляхом правильного визначення, формування стратегічних ресурсів підприємства та створення ефективної системи управління ними, що в свою чергу обумовлює актуальність обраної теми.

Мета роботи полягає у дослідженні системи управління стратегічними ресурсами на підприємстві.

Дослідженням даного питання займалось дуже багато зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме Хэмел Г., Портер М., Копилов А.В., Барни Дж. В своїх роботах вони висвітлюють питання необхідності існування стратегічних ресурсів на підприємстві, характеризують їх як окреме економічне поняття, виділяють ряд підходів до визначення стратегічних ресурсів. Однак, на сучасному етапі стратегічного розвитку підприємств зостається невизначеними питання щодо ефективного управління стратегічними ресурсами на підприємствах.

Термін «стратегічні ресурси» виник внаслідок еволюційного розвитку ресурсної теорії походження організації. Сутність теорії полягає в тому, щоб пояснити створення, використання та відновлення конкурентних переваг за допомогою ресурсів.

Ключові положення ресурсної теорії [1, с. 67-71]:

1. Існують систематичні відмінності між підприємствами, які зумовлені відмінностями у ресурсах, якими володіє та управляє фірма, та які забезпечують реалізацію стратегій.

2. Ресурсна теорія передбачає, що ресурси нерівномірно розподілені між суб’єктами господарювання. Такий нерівномірний розподіл є причиною конкурентної переваги або, навпаки, слабкості компанії.

3. Теорія висуває тезу про відносну нерухомість ресурсів. Якщо певні ресурси є носіями конкурентних переваг, то фірма-власник таких ресурсів буде блокувати або уповільнювати їх поширення шляхом встановлення бар’єрів.

Категорія стратегічних ресурсів близька за значенням до категорій «активи», «здібності», «ключові компетенції», «конкурентні переваги», які слід розрізняти.

Активи – це сукупність певних факторів виробництва, якими підприємство володіє або управляє. Що стосується категорії «здібності», її визначають, як складні зв’язки навичок, ресурсів та акумульованих знань, які дозволяють підприємствам координувати діяльність та використати ресурси. «Ключові компетенції» - це навики, вміння, які дозволяють компанії запропонувати споживачам фундаментальні вигоди. Окремо необхідно виділити категорію «стратегічних активів». Слід відзначити, що ці категорії суміжні та навіть майже ідентичні за визначенням. Стратегічні активи – це такі активи і здібності підприємства, які забезпечують йому стійку конкурентну перевагу. Вони складаються з перевершуючи активів та відмінних здібностей.

Хемел Г. виділив характерні риси стратегічних активів, які ми можемо віднести і до стратегічних ресурсів: вони повинні бути цінними для організації, незамінними, ті, що важко імітуються та копіюються, рідкісними серед конкурентів [3, с. 123-125].

Таким чином компанія використовує свої перевершуючи активи та відмінні здібності задля освоєння ринкових можливостей та нейтралізації загроз. На їх основі фірма створює стійкі конкуренті переваги, що важко подолати або скопіювати, і які є причиною більш високої ефективності фірми.

На основі визначених понять можна запропонувати таке визначення стратегічних ресурсів підприємства – це такі активи, здібності, організаційні процеси, інформація, знання організації, які є цінними, незамінними, важко копіюєми, рідкісними на даному ринку, і за умови створення ефективної системи управління ними на підприємстві є результатом формування стійких конкурентних переваг компанії.

Наявність внутрішніх компетенцій, сформованих в результаті задіяних стратегічних ресурсів, співставлених з ринковими шансами, дозволяє говорити про наявність конкурентних переваг. Тобто на процес формування стратегічних ресурсів впливає не лише якість ресурсів, але і їх конкурентоспроможність на ринку у порівнянні з такими ж категоріями ресурсів інших організаційних систем.

Під оцінкою стратегічних ресурсів мають на увазі оцінку якісних параметрів ресурсів. Проте, існує ще одна методика оцінювання стратегічних ресурсів – застосування VRIO – аналізу має чотири складові оцінки: цінність (value), раритетність (rarity), неімітуємість (inimitability), організованість (organization).

Таким чином, зробимо висновок, що визначення рівня якості та аналіз ресурсів є вихідним моментом визначення та використання незадіяного ресурсного резерву на підприємстві, прийняття ефективних рішень менеджментом підприємства. Використання такого резерву означає введення досягнень науки і практики, що забезпечує значне підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Література:

1. Копылов А.В. Формирование и оценка стратегических ресурсов предприятий. [Текст] / Копылов А.В.- М.: КИС, 2006

2. Портер М. Конкуренция [Текст]: gep. с англ./ Портер М.-М.: «Вильямс», 2000, 495с.

3. Хэмел Г. Конкурируя за будущее [Текст]/ Хэмел Г., Прахалад К.К.- М.: «Олимп-Бизнес»,2007.