Капіцька Катерина

Буковинська державна фінансова академія

Україна, м.Чернівці

Наук. керівник: Гудима Р.Р.

Напрями регулювання зайнятості в Україні

Розвиток економіки будь-якої держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Тому можливість займатися ефективною працею, забезпечення зайнятості та її регулювання можна розглядати як чинник забезпечення стійкого економічного зростання держави. Ринок праці в Україні за нестабільної економіки не можна залишати поза увагою. Економіка розвивається ефективно, якщо поступово збільшується рівень зайнятості, збільшується продуктивність праці, збільшується реальна заробітна плата. Проте коли розвиток економіки не супроводжується попередньо переліченими фактами, відбувається зростання безробіття.

Надмірне безробіття призводить до значних соціальних та економічних втрат. Головна “ціна” безробіття – невипущена продукція. Коли економіка не в стані створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенціальне виробництво втрачається безповоротно. 

Таблиця 1

Попит та пропозиція робочої сили у 2010 році *

(станом на І півріччя 2010 року)

	Офіційно зареєстрована пропозиція праці, тис. осіб	Попит на вільну робочу силу (потреба підприємств у працівниках), тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих місць, осіб
Січень	545,6	65,4	83
Серпень	416,1	87,4	48

*Джерело: офіційний сайт Державного комітету статистики

За період незалежності в Україні поступово збільшується кількість зайнятого населення і зменшується безробіття. Наприклад, у 2000 році зайняте населення становило 55,8% до населення у віці 15-70 років, а безробітне населення – 11,6%; відповідно у 2009 році зайняте населення становило 57,7%, безробітне – 8,8% [3]. За даними 2010 року різниця між попитом і пропозицією помітно скорочується (табл. 1).

Проте дані ЗМІ відрізняються від офіційних статистичних даних. На 1 серпня 2010 року кількість громадян, що стоїть на обліку в центрах зайнятості, зросла до 413 тис. (станом на 1 липня – 411,2 тис.), повідомляє Державний центр зайнятості. Серед них 168,2 тис. складає молодь, а 39,6 тис. – звільнені працівники. За даними відомства, на 1 серпня кількість вільних вакансій у базі держслужби становила 81,2 тис. В той же час, повідомляється, що від початку року рівень безробіття скоротився на 24% (станом на 1 січня 2010 року – 545,6 тис.). Крім того, кількість претендентів на 10 робочих місць зменшилася ледь не вдвічі в порівнянні із січневими показниками і становить сьогодні 51 людину. Проте засоби масової інформації приводять таку думку, що дисбаланс між рівнем безробіття та кількістю робочих місць фактично є більшим.

Зростання зареєстрованого безробіття означає збільшення кількості звернень до служби зайнятості і зростання потреби в її послугах. Однак, цей показник не надає повного уявлення про загальну ситуацію з працевлаштуванням у країні та свідчить про реальний стан лише відносно. Більш-менш об’єктивні дослідження проводять лише приватні рекрутингові компанії, та й то для внутрішнього використання.

Тому для вирішення вище наведених проблем варто звернути увагу на регулюванні зайнятості. Пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості населення в Україні можуть стати:

підвищення інвестиційної активності у всіх секторах економіки;

стримування відтоку капіталів за кордон та збільшення їх впливу в національну економіку;

забезпечення розвитку ринку праці;

розвиток інфраструктури ринку праці;

проведення пільгової податкової та кредитної політики;

введення нормативно-правових засобів мотивації незайнятого населення до працевлаштування;

забезпечення умов для розвитку малого бізнесу, само зайнятості та підприємницької діяльності безробітних.

Нині в Україні розмір інвестицій є недостатнім для того, щоб поліпшити ситуацію на ринку праці, та має тенденцію до скорочення. Поліпшення співвідношення розміру інвестицій та зайнятості вважається можливим за умови реформування державної інвестиційної політики. [3]

Розвиток ринку праці включає: надання соціальної допомоги на конкретних підприємствах; розвиток системи професійної підготовки та перепідготовки працівників, безпосередньо на підприємствах без відриву від виробництва; диференціація в оплаті праці кваліфікованих і некваліфікованих працівників. [1]

Проведення пільгової кредитної та податкової політики щодо підприємств, які збільшують кількість робочих місць і надають їх соціально незахищеним групам незайнятого населення (жінкам, молоді, інвалідам).

Сприяння розвитку малого підприємництва сприятиме зростанню робочих місць. Потрібно зменшити податкове навантаження на них до мінімуму, робити певні заохочення, пільги. По-перше, їх буде створюватися більша кількість, по-друге, внаслідок ефективного, прибуткового виробництва вони перетворюватимуться на середні та великі підприємства. І те, і інше буде збільшувати кількість робочих місць.

Отже, аналізуючи офіційні статистичні дані можна з упевненістю сказати, що на даний час в Україні відбувається приріст зайнятості, і, як наслідок зменшення безробіття. Проте існують такі поняття як приховане безробіття і неповна зайнятість, на яку офіційні дані не звертають особливої уваги. Також багато людей працюють повний робочий день за мінімальну заробітну плату, оскільки не мають можливості іншого працевлаштування. Все це впливає на економічне становище країни, яке в загальному випадку покращується (збільшення рівня зайнятості, зменшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, зростання рівня прийому робочу сили та зменшення вибуття, збільшення номінальної заробітної плати тощо), проте для середньостатистичної людини залишається фактично тим самим.

Список використаної літератури:

1. Прушківська Е.В. Світовий досвід та основні напрями державного регулювання зайнятості в Україні // Держава та регіони. – 2008. - №4. – C.182-186

2. Попит та пропозиція робочої сили у 2010 році [Електронний ресурс] : Державний комітет статистики України. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2010_151/g%20%289%29.htm