Економічні науки /16.Макроекономіка

К.е.н. Семко Т.В., аспірант Покутня М.В.

Кременчуцький національний університет ім. М.Остроградського

Аналіз геоекономічних напрямків розвитку національної економіки: зовнішньоторгівельна політика

Територіальне, історичне та геополітичне положення України робить її невід’ємною частиною євразійського простору. За таких умов постає питання пріоритетного співробітництва з іншими країнами з метою реалізації економічних можливостей та інтересів держави.

Геоекономічна модель України являє собою сукупність напрямів, принципів, механізмів та інструментів реалізації геоекономічного потенціалу країни у світовому економічному просторі відповідно до стратегії її економічного розвитку, визначеної на базі національних інтересів держави та суспільства.[1, с.4] Процес розбудови найбільш ефективної моделі повинен дати відповіді на конкретні запитання: на яких ринках Україна може бути гідним конкурентом, продукція та капітали яких країн представлені в Україні, які ризики чекають державу в разі обрання альтернативних векторів розвитку.

Географічно Україна знаходиться в центрі Європи, тому на її зовнішньоекономічну діяльність в цілому впливають всі провідні економічні та політичні світові центри: ЄС, США, СНД та Азія. Для дослідження співробітництва України з ними доцільно розглянути структуру експорту та імпорту за цими напрямами (рис.1, 2) [2]. Аналіз діаграм дає можливість зробити висновок, що частка ринкового співробітництва зі США є мінімальною в порівнянні з ринками Європи, СНД та Азії, і становить приблизно 6% загального експорту країни та характеризується поступовим зменшенням до 2,8%. Практично така ж ситуація з імпортом, частка якого за період 2005-2009 років максимально сягає 4,9%, що дає підстави стверджувати про низький рівень розвитку зовнішньоторгівельних відносин з Україною. При цьому, левову частку імпорту та експорту займають ринки Європи, СНД та Азії. Характерною особливість є зменшення частки експорту до Європи протягом 2005-2009 років з 31,3% до 25,9%, та тенденція сталого імпорту на рівні приблизно 35%. Дана ситуація пояснюється переорієнтацією експорту України на ринки Азії, частка якого збільшилась з 24,5% до 30,6% у 2009 році. Позитивною є і тенденція імпорту, доля якого в два рази менша за обсяги експорту: з 13,6% до 14,4%, тому азіатський напрям розвитку є перспективним для національної економіки.

Рис.1 Частка країн СНД, Європи, Азії та Америки в загальній структурі експорту України за 2005-2009 роки, %

Рис.2 Частка країн СНД, Європи та Америки в загальній структурі імпорту України за 2005-2009 роки, %

Зовсім протилежна ситуація по показникам співпраці з країнами СНД: рівень експорту сягає в середньому 34% при долі імпорту в 44%, і це є приводом до пошуку нових альтернативних ринків збуту для національного товаровиробника.

При визначенні пріорітетних напрямів геоекономічного співробітництва доцільно проаналізувати структуру експорту за окремими видами товарів у розрізі основних ринків: СНД, Європи та Азії (табл.1).[2]

Таблиця 1

Структура експорту за окремими видами товарів у 2009 році

Окремий вид товарів	Частка окремого товару у загальній структурі експорту, %	Частка експорту в країни СНД, %	Частка експорту в країни Європи. %	Частка експорту в країни Азії, %	Частка експорту в інші країни, %
Недорогоцінні метали та вироби з них	32,30	0,81	5,77	14,69	11,03
Продукти рослинного походження	12,70	0,67	3,37	6,33	2,33
Механічне обладнання, eлектрообладнання, пристрої для записування або відтворення зображення і звуку	12,60	7,17	3,67	1,38	0,38
Мінеральнi продукти	9,80	2,76	4,28	2,36	0,40
Продукцiя хiмiчної та пов'язаних з нею галузей промисловостi	6,30	2,20	1,16	1,42	1,52
Готові харчовi продукти	5,30	3,72	0,76	0,62	0,20
Жири та олії тваринного або рослинного походження	4,50	0,66	1,19	1,80	0,85
Транспортні засоби та шляхове обладнання	4,00	2,68	0,75	0,30	0,27
Сукупність основних товарів експорту	87,50	20,67	20,95	28,90	16,98
Інші	12,50	-	-	-	-
Всього	100,00	-	-	-	-

З таблиці видно, що найбільш привабливі зовнішньоторгівельні відносини склались в 2009 році на ринках Азії, вони займають перше місце по основним галузям експорту: металургії та сільському господарству. Ринки СНД переважають по експорту такої продукції, як механічне обладнання, транспортні засоби, готові харчові продукти та продукція хімічної промисловості, проте в загальній сукупності це становить найменшу частку по галузям основного експорту України. За такої ситуації доцільним є пошук більш вигідних шляхів співпраці на інших ринках, доля яких сягає 16,98%. Частка експорту на ринки Європи є середнім показником по усім видам товарів, що свідчить про різноструктурну співпрацю, яка вигідна українським товаровиробникам.

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що найбільш пріоритетними та ефективними є європейський та азіатський напрями розвитку національної економіки. Проте ситуація більш близької взаємодії з ринками Європи можлива лише за участі України в європейських об’єднаннях та союзах, а для цього держава повинна мати певні політичні та економічні важелі. Наявність або відсутність впливу національної економіки окремої держави на становище на світовому ринку лежить в основі поділу відкритих економік національних держав на малі та великі. Національна економіка України входить до малих, питома вага яких охоплює 15% світового ринку, тому за відсутності важелів впливу з боку держави ми можемо використовувати певні переваги такі, як: транзитний потенціал та потужний транспортний комплекс, висококваліфіковану робочу силу та потужний освітньо-науковий центр, спільність кордонів з багатьма державами ( наша країна їх має 10, і 5 із них є членами ЄС), наявність морських шляхів тощо. [3, с.496] Проте, окрім позитиву щодо європейського вектора розвитку існують й ризики, що особливо проявились в умовах останньої фінансової кризи. Раніше сталий економічний розвиток європейських країн приваблював інші економіки, але реальна ситуація 2009 року значно відрізняється від існуючого міфу «багатого європейського ринку» (див.табл. 2).

Так, за даними євростату у 25 країнах з 27 країн Євросоюзу має місце дефіцит бюджету і лише у Великобританії та Мальті витратна частина бюджету менше доходної.[4] Відповідно до Маастрихтської угоди рівень дефіциту бюджету не має перевищувати 3% ВВП, тоді вважається, що економіка країни функціонує з мінімальними ризиками. Так, у безпечній зоні дефіциту бюджету перебувають лише 4 країни ЄС - серед них Угорщина, Польща, Данія, Болгарія (їх дефіцит бюджету не перевищує 3% ВВП).

Таблиця 2

Стан бюджету країн ЄС у 2009 році

Країна	ВВП, млрд. $	Доходи бюджету, млрд. $	Витрати бюджету, млрд. $	Дефіцит бюджету відносно ВВП, %	Рівень державного боргу у % до ВВП
Австрія	323,1	181,2	194,4	4,1	66,5
Бельгія	381,0	204,9	230,9	6,8	99,0
Болгарія	90,5	18,4	18,9	0,6	14,7
Великобританія	21,49	819,9	1,132	-	68,5
Греція	341	108,7	145,2	10,7	113,4
Данія	198,6	175,4	175,6	0,1	38,5
Естонія	24,36	7,293	8,042	3,1	7,5
Ірландія	176,9	74,82	104,6	16,8	63,7
Іспанія	1368,0	420,4	536,3	8,5	50,0
Італія	1760,0	960,1	1068	6,1	115,2
Кіпр	22,97	9,689	10,72	4,5	52,4
Латвія	32,4	9,501	12,15	8,2	32,5
Литва	54,8	13,09	16,62	6,4	20,9
Люксембург	38,4	17,83	19,76	5,0	14,5
Мальта	9,831	4,119	3,736	-	67,0
Нідерланди	654,9	335,4	372,5	5,7	67,2
Німеччина	2811,0	1398	1540	5,1	77,2
Польща	690,1	83,68	93,47	1,4	47,5
Португалія	233,4	91,89	106,8	6,4	75,2
Румунія	255,4	50,78	61,51	4,2	20,0
Словаччина	115,7	29,08	34,68	4,8	37,1
Словенія	55,8	20,58	23,54	5,3	34,0
Угорщина	184,9	44,1	44,8	0,4	78,0
Фінляндія	182,6	115,7	122,6	3,8	41,4
Франція	2110,0	1229	1445	10,2	79,7
Чехія	256,6	76,71	85,65	3,5	32,8
Швеція	333,5	196,9	211,4	4,3	43,2

Але для економіки Євросоюзу більш небезпечним є суттєвий дефіцит бюджету таких країн як Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, оскільки їх роль у забезпеченні економічної стабільності у Євросоюзі значно більша, так як частка їх ВВП у ВВП Євросоюзу становить 19, 14, 11 та 9%, відповідно; в той час, коли Греції, Бельгії, близько 2%, Португалії 1,6%, країн Прибалтики менш 1%.

Відповідно до Маастрихтської угоди державний борг країни не має перевищувати 60% від ВВП, а у таких країнах як Бельгія, Італія, Греція рівень державного боргу був на рівні чи, навіть, перевищував 100% ВВП у 2009 р. До групи ризику потрапили також країни, які грають головну роль у функціонуванні Євросоюзу, серед них Великобританія, Німеччина, Франція, тому є висока ймовірність щодо нестабільності фінансово-економічної системи Євросоюзу. З такої економічної ситуації в ЄС Україна повинна зробити висновки і для мінімізації ризиків активно розвивати альтернативні напрями зовнішньоекономічної діяльності, застосовувати більш виважений підхід щодо побудови ефективної зовнішньоторговельної політики, постійно аналізувати переваги та ризики співробітництва з країнами ЄС, розширювати зв’язки з ринками Азії, США, Південної Америки та розробляти інструменти захисту від впливу негативних зовнішніх факторів при формуванні власної геоекономічної моделі розвитку.

Література:

1. Соскін О.І. Шляхи реалізації геоекономічної моделі України в Євразійському просторі// Економіка і держава. – 2010.– №7. – С.4-9

2. http://www.ukrstat.gov.ua/Статистична інформація

3. Семко Т.В., Покутня М.В. Аналіз переваг та ризиків відкритої економіки України в умовах кризи//Економіка: проблеми теорії та практики. – 2009. – Збірник наукових праць випуск 253. – т.2 – С.495-502

4. http://www.economy.nayka.com.ua/ Пациківський С.С. Криза євро і фінансово-боргова криза Євросоюзу//Ефективна економіка. – 2010. – №5.