Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент.

Викладач,асистент Бєлкін І.В

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Педагогічні умови виконання ділових ігор у вищих навчальних закладах

Сьогодні ділові ігри дедалі ширше застосовують у різноманітних сферах, передовсім в освіті, історії, політиці, економіці. Їх використовують для підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. Готуючи майбутніх фахівців, викладачі повинні прагнути не тільки озброїти студентів науковими знаннями, але і сприяти виробленню у них практичної діловитості й заповзятливості, формувати навики активного економічного мислення. Тому важливо проводити зі студентами навчальні ділові ігри, які певною мірою імітують професійні економічні ситуації.

У студентів – учасників ігри розвиваються практичні навички роботи в умовах трудового колективу, вони набувають досвіду управління, керівництва і організації колективу, освоюють навички комплексного творчого розв’язання проблем.

Ділові ігри є педагогічним засобом і активною формою навчання , яка інтенсифікує навчальну діяльність, моделюючи управлінські, економічні, психологічні, педагогічні ситуації, і дає можливість їх аналізувати та виробляти оптимальні дії і надалі.

При проведенні ділових ігор студенти входять в роль менеджера, банкіра, бухгалтера, маркетолога тощо, це наближає навчання до реальної дійсності, вимагаючи від студентів взаємодії, творчості та ініціативи, дозволяє реалізувати пробільність працевлаштування. Ігровий супровід вивчення матеріалу дозволяє підтримувати постійний високий інтерес студентів до змісту курсу, активізує їх самостійну діяльність, формує і закріплює практичні навички.[5,с.156].

Предметом гри є діяльність учасників у специфічний формі, які захищають предмет реальної професійної діяльності. Предмет гри задається на основі моделі фахівця, його кваліфікаційної характеристики.

Сценарієм гри є базовий елемент ігрової процедури,де мають знаходити відображення принципи проблемної, двопланової, спільної діяльності[2,с.59].

Під час побудови, підготовки і проведення ділової гри доцільно створити реальну обстановку, в якій студенти виступають виконавцями конкретних ролей. Ролі повинні мати проблемний характер, а їх розподіл має відбуватися з урахуванням індивідуальних можливостей і схильностей, соціального статусу студентів[2,с.55].

Досить детально технологію гри як форму організації та вдосконалення навчального процесу досліджували С. Ф. Занько, Ю. С. Тюнніков та

С. М.Тюннікова, які зробили висновок, що до розвитку теорії проблемного навчання досить широкі.

Можна визначити загальні умови організації та проведення ділової гри в процесі підготовки майбутніх спеціалістів:

- кожна ділова гра повинна переслідувати певну мету (вибір мети є суттєвим етапом при підготовці проведення ділової гри і обов’язково має зацікавити учасників);

- тема гри повинна бути вагомою, представляти значний практичний і навчальний інтерес;

- повинен мати місце динамічний процес відтворення реальності(під час ділової гри учасники мають ставитись до завдання як до реальної проблеми);

- ділові ігри повинні бути систематичними, та мають попередньо плануватись(учасники повинні мати час для ознайомлення з темою гри та підготовки до неї);

- варто враховувати безперервності ділових ігор(під час ділової гри учасників нічого не повинно відволікати);

- необхідно визначити достатню кількість вправ для закріплення того чи іншого вміння, бо зайві вправи призводять до зниження активності, уваги, а отже і до погіршення якості роботи(під час виконання поставленого завдання учасників ні в якому разі не можна перевантажувати);

- не можна перетворювати гру на самоціль ( суттєвим є не стільки отримання правильної відповіді, скільки розуміння ходу дій, вчинків гри, вміти їх аналізувати, узагальнювати, робити правильні висновки)

- перед початком ігор потрібно давати інструктаж, в якому визначається мета гри, її завдання, умови ( бажано, щоб студенти наприкінці гри самі визначили, які вміння формує дана гра і для чого вони потрібні);

- для досягнення успіху ділової гри потрібна хороша підготовка її учасників, готовність змагатися, гласність, висока керованість[1,с.4-5].

О. В. Козлова і М. Л. Разу процес розробки ділової гри поділяють на такі етапи:вибір мети гри (навчальна дисципліна, дослідницька та ін.); визначення комплексу гри;розподіл комплексу на елементи: одні з них будуть представлені в гру «живими» у часниками, інші будуть відображені в правилах гри і машинних програмах, за допомогою яких проводиться обробка документообігу комплексу гри, імітується реалізація прийнятих рішень, аналізується контрольний приклад; вибір функціональних зв’язків між учасниками;розробка чорнового варіанту гри, у ході якого визначаються й уточнюються правила гри та документи; створення математичної моделі гри або окремих її вузлів;уточнення методики оцінки діяльності гри[3,с.64].

Зіставляючи ділові ігри з традиційними формами проведення занять, можна зробити висновок про те, що ділові ігри мають ряд переваг :

1. У процесі ділової гри досягається вищий рівень спілкування, ніж при традиційному навчанні, оскільки ділова гра реалізує конкретну діяльність(обговорення проекту, участь у конференції, бесіда з колегами).

2. Ділові ігри – це колективна діяльність, яка дає змогу брати у ній активну участь всій групі в цілому і кожному члену групи зокрема.

3. Виконання різноманітних завдань дає конкретний результат, завдяки чому у студентів виникає відчуття задоволення від власних дій, бажання ставити і вирішувати нові завдання.

4. У ділових іграх формуються і виробляються навики налагодження контакту, правильного сприйняття й оцінювання партнера як особистості.

5. Вироблення стратегії і тактики спілкування, а також вибору при цьому найбільш відповідних форм і засобів[2,с.56].

Важливим є питання про класифікацію ділових ігор. Воно має не тільки теоретичне, а практичне значення, адже не можливо чітко організувати навчальний процес у вищому навчальному закладі, не виділивши для розв’язання поставлених завдань типів гри за тими або іншими ознаками. Так Ю. В. Геронімус зазначає, що стосовно імітаційної гри внаслідок гуманістичної природи ігрової діяльності, доводиться відмовитися від розмежування їх розмежування за типами. Так, за цілями учасників гри і залежно від виду людської практики, що відтворюється в грі, виділяють дослідницьку, виробничу, атестаційну, навчальну гру[4,с.94].

Структурний компонент ділової гри включає в себе такі елементи:мета,комплект ролей і функцій гравців, сценарій і правила гри.

Мета ділової гри – найбільш складний і суперечливий компонент.

Розрізняють педагогічні цілі – такі, що полягають у формуванні наочної і соціальної компетентності, та ігрові цілі – такі,що роблять навчальний процес ігровим.

Педагогічні цілі поділяються на дидактичні і виховні.

Дидактичні цілі:

- закріплення системи знань у сфері конструювання ділової гри;

- вироблення системних умінь з конструювання ділової гри;

- обмін досвідом створення ділових ігор;

- вдосконалення навичок ухвалення колективних рішень;

- розвиток комунікативних рішень;

- наявність творчого мислення;

- виховання індивідуального стилю поведінки у процесі взаємодії з людьми.

Ігрові цілі:

- розробка варіантів проекту ділової гри;

- демонстрація розробником прийомів створення ігрового контексту.

Актуальність дослідження в області створення та впровадження ігрових форм навчання підтверджується тим, що більш як 40 країн світу у 1984 році об’єдналися в асоціацію методів активного навчання “WACRA”. Її мета – дати можливість обмінюватись інформацією і досвідом досліджень у напрямі створення та впровадження методів активного навчання в процесі шкіл, вузів, курсів перепідготовки і підготовки спеціалістів для всіх галузей виробництва, медицини, науки, бізнесу тощо.

Висновок

Отже, мою думку, запропонований погляд педагогічного використання ділових ігор з підготовки фахівців економічних, та інших спеціальностей, орієнтований на інновації (використання ігрових методів навчання) і звернений до інтересів і цінностей індивіда. Це відповідає пріоритетному завданню реформування національної системи освіти – розробку особистості.

Розробки та впровадження сучасних технологій навчання у вищих навчальних закладах нашої країни в останній час мають багато проблем. Частина з них вирішилась завдяки поширеному застосуванню інформаційних технологій, а від так більшими можливостями мати інформацію про розробки та досягнення закордонних вчених, в сфері ділових ігор.

Значно полегшила б застосування ігрових форм навчання наявність науково-методичних посібників з різних дисциплін та окремих тем, які мали б розроблені методики проведення ігрових занять з конкретними прикладами. Нажаль такої літератури обмаль.

Список використаних джерел:

1.Занько С.Ф.,Тюнников Ю.С., Тюнникова С.М. Игра и учение. – М.,Ассоциация «Проффесиональное образование»,1992. – Ч.1,2.

2. Катеруша О.П. Ділові ігри як засіб пізнавальної діяльності студентів// Вища школа. – 2009.- №12.-С.53-60.

3. Козлова О.В.,Разу М.Л. Деловые игры и их роль в повышении квалификации кадров.-М.:Знание,1978.-64с.

4. Мельник С.И.Роль и место игры при обучении иностранному языку//Труды/МГПИИЯ им.М. Тореза.-.Вып.368.-1996.-С.94-103.

5. Платов В.Я.Деловые игры : разработка, организация и проведение: Учебник.-.М.:Профизад,1991.-156с.