Сойник В. М., науковий керівник: Єрмійчук Н. І.

Буковинська державна фінансова академія

Особливості функціонування системи недержавних пенсійних фондів в сучасній економіці України

На сучасному етапі розвитку економіки України гостро постало питання побудови трирівневої системи пенсійного забезпечення, в якій першим рівнем виступає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, другим – нагромаджувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а третім – система недержавного пенсійного забезпечення. В умовах світової економічної кризи державний пенсійний фонд не спроможний виконувати покладені на нього завдання в повному обсязі. У зв’язку з цим актуальним є питання про недержавне пенсійне забезпечення, яке відіграє дуже важливу роль у розвитку економіки, надаючи послуги не тільки у сфері додаткового пенсійного забезпечення, а також для задоволення інвестиційних потреб реального сектору економіки шляхом перерозподілу вільних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та населення.

Метою даної роботи є визначення особливостей функціонування та тенденцій розвитку системи недержавних пенсійних фондів як особливого сегменту ринку фінансових послуг, а також її ролі в умовах сучасної економіки України.

Проблематика даного питання була предметом досліджень багатьох вчених, серед яких такі науковці, як Аванесова І., Бахмач А., Версаль Н., Ємець В., Коломієць В., Левченко В., Матюха М., Мельничук В., Момотюк Л., Мороз Ю., Мусатова Т., Рибальченко А., Терещенко Г., Третякова Г., Юрій С., Шавріна М. та ін. Проте, аналіз вітчизняної наукової літератури свідчить про відсутність системного дослідження проблем функціонування та розвитку недержавного пенсійного забезпечення в умовах фінансової кризи. Численні аспекти цієї складної та багатогранної проблеми не вивчені та не отримали належного наукового обґрунтування.

Cистема недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових пенсійних виплат. Метою НПЗ є накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами для забезпечення пенсійних виплат за результатами діяльності пенсійного фонду [4, 158].

Згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», недержавний пенсійний фонд – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду. Недержавні пенсійні фонди (НПФ) бувають трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті [1]. Корпоративний фонд створюється одним або кількома юридичними особами (роботодавцями), до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники. Професійний фонд створюється об’єднаннями юридичних або фізичних осіб, у тому числі профспілками та їх об’єднаннями, або просто фізичними особами за професійною ознакою (будівельники, енергетики та ін.). Відкритий фонд створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду [5, 204]. Сьогодні в Україні найбільш широкої популярності в системі недержавного пенсійного забезпечення набули недержавні пенсійні фонди, створені за корпоративною та професійною ознакою [6, 58].

Ринок послуг недержавних пенсійних фондів сьогодні є найбільш динамічним серед усіх фінансових ринків України. До реєстру фінансових установ уже внесено понад 100 недержавних пенсійних фондів. За їх кількістю Україна не поступається країнам центральної та східної Європи. На початок 2010 р. із 107 недержавних пенсійних фондів 14 становили корпоративні фонди, 9 – професійні та 86 – відкриті [7]. Така диференціація за кількістю окремих видів НПФ свідчить, що найбільш прийнятними є відкриті НПФ як організації, котрі характеризуються найбільшою прозорістю та доступністю. На ринку недержавного пенсійного забезпечення працюють НПФ, професійні компанії, які надають їм послуги — адміністратори НПФ, а також компанії, які управляють активами НПФ [6, 57]. Динаміку кількості недержавних пенсійних фондів, адміністраторів та компаній з управління активами представлено у табл. 1 [7].

Таблиця 1

Кількість суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення за 2007-2009 рр.

Кількість суб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення	2007	2008	2009
Недержавні пенсійні фонди	96	110	107
Адміністратори	36	36	37
Компанії з управління активами	44	50	53

Як свідчать дані таблиці 1, загальна кількість офіційно зареєстрованих НПФ за 2009 р. зменшилась на 2,7 %, і становить 107 недержавних пенсійних фондів. На зменшення кількості НПФ значною мірою вплинули кризові тенденції, оскільки недержавні пенсійні фонди є безпосередніми учасниками фінансового ринку. Незважаючи на це, більшість науковців стверджує, що така кількість НПФ на даний час є в цілому достатньою для задоволення попиту на послуги з недержавного пенсійного забезпечення [2, 254]. Кількість адміністраторів, які отримали ліцензію з адміністрування недержавних пенсійних фондів, складає 37, з яких 19 обслуговують більше, ніж один недержавний пенсійний фонд, що є нормальним явищем у системі НПЗ. Кількість компаній з управління активами, які мають ліцензію на управління активами НПФ, зросла за 2009 р. на 6,0%, і склала 53 [7].

Обсяги зібраних пенсійних внесків у 2009 р. становили 754,6 млн. грн., що на 29,5% більше, ніж за 2008 р., коли вони сягали 582,9 млн. грн. Це, зокрема, свідчить про те, що, незважаючи на світову фінансову кризу і падіння реальних доходів населення, попит на послуги НПФ зростає, тобто населення з метою забезпечення достатньої кількості фінансових ресурсів у пенсійному віці продовжує здійснювати пенсійні внески. Протягом 2009 р. адміністраторами НПФ було укладено близько 62,5 тис. пенсійних контрактів з 49,8 тис. вкладниками, з яких 4,6% – юридичні особи, які здійснили 95,8% пенсійних внесків, а 95,4% – фізичні особи. Обсяги пенсійних виплат зросли у 2009 р. на 230%, і становили 90,1 млн. грн. [7]. Рівень пенсійних виплат, як відношення пенсійних виплат до пенсійних внесків, виражене у відсотках, становив 11,9 %, що в цілому свідчить про надійний фінансовий стан недержавних пенсійних фондів.

Особливістю функціонування НПФ є їх нерівномірне розміщення за територіальним принципом. У Києві зосереджено 70% усіх фондів, в той час у таких областях, як Вінницька, Волинська, Закарпатська, Кіровоградська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська, до цього часу не створено жодного фонду [2, 254].

Важливою особливістю недержавних пенсійних фондів в Україні є те, що якщо учасник незадоволений роботою фонду, то він має право в будь-який момент перевести свої нагромадження до іншого фонду, який, на його думку, працює успішніше. Із НПФ громадянам у разі досягнення пенсійного віку виплатять всі нагромаджені ними гроші, тобто внески плюс інвестиційний дохід. При цьому термін, протягом якого вони хочуть одержувати пенсію, і періодичність отримання пенсійних виплат пенсіонери визначають самі. Єдине обмеження за законодавством – термін виплат не може бути меншим ніж 10 років. [3, 297].

Загалом, аналізуючи систему недержавного пенсійного забезпечення з точки зору кількості НПФ, можна стверджувати, що ситуація на даному сегменті ринку фінансових послуг є стабільною, навіть незважаючи на кризові тенденції, що зачепили фінансовий ринок України. Проте, враховуючи результати діяльності НПФ у країнах Європи, ситуація із недержавним пенсійним забезпеченням викликає занепокоєння. Це стосується насамперед невеликої частки населення, залученого до недержавних пенсійних фондів, і, відповідно, невеликого обсягу інвестицій недержавних пенсійних фондів в економіку України [2, 255]. Аналіз різних аспектів функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні та узагальнення думок науковців дозволили виявити такі основні проблеми, що стоять перед НПФ:

― недостатній рівень державної підтримки в сфері пропаганди НПФ. Населення здебільшого є непоінформованим про концепцію пенсійної реформи в Україні та значення у ній системи недержавного пенсійного забезпечення, що гальмує подальший її розвиток;

― невирішені питання стосовно оподаткування та надання податкових пільг у системі недержавного пенсійного забезпечення;

― низький рівень доступу недержавних пенсійних фондів до зовнішніх фінансових ринків, тобто до іноземних інвесторів, про що свідчить той факт, що у інвестиційних портфелях недержавних пенсійних фондів іноземні цінні папери практично відсутні [2, 255];

― низький рівень довіри населення до НПФ. Сьогодні до НПФ залучено менше 2% працюючого населення. У країнах із розвинутою ринковою економікою ці показники в десятки разів більші [2, 254].

Для належного функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні потрібно забезпечити формування і розвиток відповідної законодавчої та нормативно-правової бази, стимулювати вкладників для участі у системі пенсійного забезпечення, сформувати додаткові механізми захисту пенсійних накопичень з метою захисту прав та інтересів вкладів та учасників. Також необхідно створити систему надійного інвестування пенсійних коштів, створити систему аналізу та контролю діяльності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення та забезпечити популяризацію діяльності цих небанківських фінансових установ.

Отже, недержавні пенсійні фонди відіграють надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення. Вони є безпечним, а у більшості випадків і пільговим, засобом забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію. Реформування пенсійного забезпечення має створити належні умови для підвищення рівня пенсій, раціонального перерозподілу функцій між державою, роботодавцями і працюючими щодо соціального захисту громадян похилого віку, а також залучити накопичувальні пенсійні кошти для реалізації політики економічного зростання.

Список використаної літератури:

1. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003 року № 1057 – VІ.

2. Кобець Д. Л. Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: проблеми та перспективи розвитку / Д. Л. Кобець // Вісник Хмельицького національного університету. – 2009. – №6. – С. 252-256.

3. Кондрат І. Ю. Особливості функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні / І. Ю. Кондрат // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – №19. – С. 294-298.

4. Лановська Г. І. Недержавні пенсійні фонди у системі пенсійного забезпечення України / Г. І. Лановська // Харчова промисловість. – 2008. – №7. – С. 157-160.

5. Мельник Т. Г. Сучасний стан та тенденції розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні / Т. Г. Мельник // Збірник наукових праць Національного університету ержавної податкової служби України. – 2010. – №1. – С. 203-211.

6. Телічко Н. А. Вплив недержавних пенсійних фондів на соціально-економічний розвиток держави / Н. А. Телічко, Г. В. Кузьменко // Економічний вісник Донбасу. – 2010. – №3 (21). – С. 57-62.

7. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [сайт http://www.dfp.gov.ua].