Экономические науки / Финансовые отношения

К.е.н. Поліщук В.Г., Коваль В.С.

Луцький національний технічний університет, Україна

Проблеми та перспективи фінансового забезпечення страхового ринку України

У ринковій економіці галузь страхових послуг відіграє дуже важливу роль у суспільстві. В Україні страхова діяльність супроводжується значною невпевненістю і великою кількістю бізнес-ризиків, тому підвищення ефективності страхової діяльності можливе тільки за умов проведення ефективної державної політики регулювання страхового ринку.

Ринок страхових послуг не може існувати незалежно від загальних суспільних і економічних умов, які його оточують. Ринок страхових послуг є невід’ємною частиною усієї економіки. Якщо методи державного регулювання, які спрямовані на підвищення ефективності страхової діяльності, не будуть практичними, система страхування ефективно не функціонуватиме або матиме побічний ефект і перешкоджатиме розвитку ринкових механізмів.

На сучасному етапі у зв’язку з такими загальними проблемами соціально-економічного розвитку країни, як спад виробництва, відсутність накопичень у суб’єктів підприємницької діяльності і громадян, можливість розширення спектра страхових послуг обмежена. Тому перед державою і органами державного нагляду постало завдання розв’язати ті нагальні потреби, які заважають нормальному розвитку і функціонуванню страхового ринку [3, с. 107].

На сучасному етапі під впливом світової фінансової кризи в економіці України намітилися такі негативні тенденції [1]:

· Економічні: “падіння” фондового ринку; низький платоспроможний попит фізичних і юридичних осіб; невеликі обсяги і недосконала структура капіталу страховиків; валютно-курсова нестабільність; дуже низькі можливості вітчизняних страхових компаній щодо компенсації великих збитків; відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розвитку страхових резервів; небезпека подальшої тінізації економіки.

· Організаційно-правові: відсутність цілеспрямованої державної політики в галузі страхування, що призводить до безсистемності розвитку; відсутність обґрунтованої Концепції розвитку страхового ринку; недосконала нормативно-правова база, що регламентує розвиток страхування; необґрунтовано велика кількість обов’язкових видів страхування; наявність “кептивних" організацій, що призводить до низького рівня виплат і страхового захисту; низький рівень державного регулювання і нагляду за страховим ринком; протекціонізм, що обумовлює монополізацію окремих сегментів ринку і галузевий монополізм.

· Функціональні: низька прибутковість і збитковість окремих видів страхування; відсутність середньо- і довгострокового планування страховими компаніями своєї діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів; порушення законодавства, страхове шахрайство і відсутність скоординованих методів боротьби з ним; невеликий, порівняно із закордонними країнами, асортимент страхових послуг, що пропонується клієнтам; неоптимальність страхових портфелів; низька технологічність проведення страхових операцій; відсутність традицій позитивного досвіду роботи з клієнтами, особливо з новими видами страхування.

· Інформаційно-аналітичні: низький рівень впровадження в страхову практику інформаційних технологій; відсутність якісної статистичної інформації і недостатність обґрунтованих інформаційно-аналітичних матеріалів про стан і проблеми формування страхового ринку; недосконалість фінансової звітності страховиків і методів обробки даних, що не дозволяє вірогідно визначити фінансовий стан компаній і результати їх діяльності; відсутність банку даних несумлінних страхувальників; відсутність досконалих рейтингів страхових компаній, що “полегшують” оцінку страховиків і вітчизняних рейтингових агентств; непрозорість даних щодо структури власності вітчизняного страхового ринку.

· Соціально-психологічні: відсутність довіри населення і суб’єктів господарювання до страхових компаній; відсутність необхідної системи гарантування страхових виплат; відсутність страхової культури потенційного споживача страхових послуг; збереження негативних інфляційних очікувань населення.

Існування зазначених проблем на страховому ринку України гальмує розвиток страхової галузі й не забезпечує розкриття його повноцінного потенціалу для розвитку економіки.

Разом з тим, фінансова діяльність страхових організацій, що діють в Україні, свідчить про те, що для страховиків характерне перевищення доходів над видатками, що є позитивним явищем, та створює резерви для розвитку страхового ринку України (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка фінансової діяльності страхових організацій України у 2000-2008 рр.

Дуже важливим кроком держави є удосконалення податкової політики у сфері страхування. На сьогодні загальний стан економіки, фінансів підприємств і доходів населення не дає можливості спрямувати достатні кошти на цілі страхування. Це спричинено значною мірою чинною системою оподаткування та системою регулювання фінансів підприємств [3, с. 107].

У цьому напрямі актуальними є два питання. По-перше, виключення з бази оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманих ними страхових виплат. По-друге, встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі за певними видами страхування до валових витрат [3, с. 107].

На національних страхових ринках розвинутих країн спостерігається високий рівень концентрації обсягів страхування великими операторами. Злиття та поглинання страхових компаній, банків, промислових підприємств виявили так званий “ефект масштабу”, що проявляється в значному підвищенні ефективності діяльності страхових компаній порівняно з тими, які не брали участі в цих процесах. Це пояснюється тим, що концентрація капіталу дозволяє страховим компаніям підвищити ефективність та закріпити конкурентні позиції за рахунок розширення сфер діяльності, скорочення витрат, покращення якості менеджменту, а також збільшити свою частку на ринку, підвищити ринкову вартість акцій, максимально використовувати ефект від збільшення масштабів операцій [2, с. 211].

Необхідно сприяти концентрації страхового ринку шляхом внесення змін до законодавства щодо формування статутного капіталу, гарантійного фонду та вільних резервів страхових компаній [2, с. 213].

Важливим елементом державної політики регулювання страхової діяльності є інвестиційна діяльність страховиків. На сьогодні спрямування страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі суперечності.

Необхідно закласти в інвестиційну діяльність страховиків принципи, що сприяли б здійсненню ними довготермінових капіталовкладень у найпріоритетніші науково-господарські галузі економічного комплексу України, завдяки яким забезпечується виробництво конкурентноздатних товарів і послуг, а також розвиток експортного потенціалу країни [3, с. 108].

Особливу увагу держава має приділити і розв’язанню проблем у здійсненні перестрахування, зокрема, створенню системи перестрахування і системи контролю за перестраховими операціями, визначальну роль в яких повинні відігравати страхові об’єднання [3, с. 110].

Незважаючи на всі зазначені проблеми, інвестиційна привабливість страхового ринку зростає. Але інвестору необхідно виділити основні страхові компанії для інвестування. Визначивши точки росту на даному ринку. На вітчизняному ринку це складно зробити, бо тут працює майже 470 страхових компаній, а інформаційна відкритість ринку для інвесторів все ще не відповідає вимогам часу [2, с. 211].

Держава повинна розробити план заходів з поетапного допуску філій страховиків-нерезидентів до страхового ринку України відповідно до міжнародних договорів України. Оскільки це приносить за собою нововведення, дає доступ до додаткових фінансових ресурсів, сприяє більшій диверсифікації страхового бізнесу, розширює можливості страхового ринку, розширює асортимент послуг, підвищує фінансову безпеку [2, с. 213].

Важливою проблемою на страховому ринку України, що потребує державного розв’язання, є погашення заборгованості з обов’язкового державного особистого страхування. Її існування спричинює неможливість отримати протягом тривалого періоду потерпілими особами або сім’ями страхових виплат [3, с. 111].

Не менш важливою проблемою на страховому ринку України, яка потребує державного розв’язання, є низький рівень діяльності зі страхування життя, яке виступає важливим інструментом заохочення інвестицій громадян в економіку України.

Необхідно створити механізм надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутства страхових компаній при здійсненні страхування життя, що дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні кошти, які перебувають на руках населення, на інвестиційні цілі [3, с. 112].

Важливо запровадити взаємний обмін інформацією між Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших держав щодо діяльності страховиків, їхніх філій, страхових посередників і страхових груп; сприяти укладанню двосторонніх і багатосторонніх договорів між Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших держав щодо взаємодії у сфері регулювання страхової діяльності [2, с. 213].

Конче необхідно швидко створити ефективний механізм держаного регулювання і нагляду, а також дієвий страховий ринок на належному законодавчому фундаменті. Цьому має сприяти поступове формування страхового кодексу, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування. Його розробка дасть змогу охопити всі сектори страхового ринку, сприятиме упорядкуванню взаємовідносин між усіма суб’єктами страхового ринку, спрощенню законодавчої бази ї знищенню всіх непорозумінь, які з’являються через суперечність різних норм у різних законодавчих актах [3, с. 113].

Запропоновані шляхи і напрями вдосконалення страхового ринку України дадуть можливість прискорити створення повноцінного страхового ринку як об’єктивного атрибуту ринкової економіки та сприятимуть відновленню довіри страхувальників до страховиків.

 

Література:

1. Бридун Є. Стратегічні орієнтири розвитку страхового ринку України на короткострокову перспективу / Бридун Є. : // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua.

2. Лебединська Л.Д. Стратегічні аспекти сталого розвитку страхового ринку України під впливом глобалізаційних процесів / Лебединська Л.Д., Ремньова Л.М. // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 9(111). – С. 206–213.

3. Самойловський А.Л. Пропозиції щодо вдосвоналення страхового ринку України / Самойловський А.Л. // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 106–113.