Экономические науки/ 10.Экономика предприятия
К.т.н. Черняк
В., Ашніба А.
Національний
гірничий університет
Макроекономічні
фактори загроз інноваційному розвитку промислових підприємств України
Що взагалі
означає «розвиток» з точки зору сьогоднішніх економічних реалій.
1)
Розвиток, як показує досвід «розвинутих країн», це перш за все перенесення центра
ваги ділової активності із сектора реальної економіки, у сферу обслуговування
товарного й грошового обігу, а також активне формування сектора «віртуальної
економіки». Ще в 70-80 рр. минулого століття «реальний (первинний + вторинний)
сектор» складав 60-70% обсягу світової економіки, зараз же його частка
становить не більше 30-40%. При цьому такі
пропорції складаються здебільше «завдяки» структурі ВВП саме «розвинутих» країн
[1, 2]. Країни ж
«третього світу» навпаки залишаються такими, що функціонують завдяки вторинному
сектору [3].
2) Розвиток –
це певний перерозподіл доходів. Останні тридцять років світова економіка
зростає на 4-5% в рік, тоді як раніше цей параметр не перевищував 0,5-1,0%.
Завдяки такому зростанню з майже 7 млрд. осіб, що проживають нині на планеті,
лише 1 мільярд живе за рівнем доходів «вище середнього» при тому, що близько
двох мільярдів мають доходи менше 2 доларів на день. На початок 60-х років
відношення в доходах між верхнім та нижнім шаром світової соціальної піраміди
складало 30:1. До 90-х рр., воно зросло удвічі і на початок поточного віку
досягла відмітки 82:1, а за перше нинішнє десятиріччя експерти відмічають
стрімке його зростання до значення 500:1 [4].
3)
економічний розвиток – це й зростання споживання усіх видів ресурсів. За даними
асоціації «Global Footprint Network» (GFN), яка визначає, який екологічний слід ми залишаємо на
планеті, в останні десятиліття витрата ресурсів Землі йде з величезною
швидкістю: 1986 рік - людство витратило річні ресурси до 31 грудня, 1995 рік -
25 листопада, 2005 рік - 2 жовтня. У поточному 2010 році ліміт було вичерпано
до 21 серпня. Якщо ж темпи споживання ресурсів будуть зростати тими ж темпами,
то вже в середині 2030 рр. для підтримання такого образу життя знадобиться
еквівалент двох планет Земля.
Фактор перший
– фінансовий, або потреба пошуку додаткових інвестицій для інновацій.
В останні 30-40 років світовий ринок послуг виріс у 2 рази і
у третинному секторі сформувалася чітка тенденція прогресуючого зростання
фінансових ринків – валютних, фондових, кредитних. Діловий оборот міжнародних
фінансових організацій, банків і страхових компаній збільшився в 30 разів у
порівнянні з 1964 роком, досягши 10 трлн. дол., а частка фінансової складової у
цьому секторі економіки розвинутих країн досягла в 20-27%.
Світовий
фінансовий сектор міцніє і набуває все більшого впливу на первинний та
вторинний сектори економіки. Основним інвестором розвитку промисловості
будь—якої країни стає банківський інвестор. Але, що таке на сьогодні банківські
фінанси, чим вони підкріплені?
Те, що гроші можна робити на націнках, відсотках, курсах - ми
знали й 20 років тому, але ж не в таких масштабах. Індекси, рейтинги, результати
оцінки - ось те, на чому сьогодні накопичуються багатства й руйнуються
корпоративні імперії. Здавалося б, що такого страшного у фразі «Світовий банк
понизив кредитний рейтинг такого-то українського банку з В++ до С-». А значить
це ні багато ні мало, а те. що будь-яка наступна угода нашого банку із
закордонним, якщо вона взагалі відбудеться, обійдеться нашим співвітчизникам
істотно дорожче, ніж раніше й ці гроші банк буде «шукати» у реальному секторі
економіки.
Серед
фінансових ринків центральне місце міцно зайняв ринок акцій. Акції стали
основним методом залучення капіталів. В 1970 р. фондовий сегмент світового
ринку капіталів мав оборот, рівний 3% глобального ВВП. У 1995 р. він склав уже
136% при росту показника обороту міжнародного валютного ринку в 80 разів (з
1973 по 1995 р.). Обороти на ринку акцій становлять 800 млрд. доларів у день, а
на ринку облігацій— 950 млрд. доларів. Сумарні обороти фондового ринку майже
зрівнялися з оборотами валютного ринку (1,9 трлн. доларів на день) [5].
Вже ні обсяг
випущеної продукції, ні її якість, ні навіть здатність до відновлення техніки й
асортиментів продукції стають головними чинниками, що утворюють доходи
економічних суб’єктів. Керівники серйозного бізнесу все частіше щоранку
прокидаються з думкою не про те, скільки продукції за ніч виробили й продали їх
підприємства, а «як за ніч змінився індекс Доу Джонса на Нью-йоркській біржі,
курс національної валюти» та т.д.
Та важливішим
є не скільки сама динаміка, або розмір цих самих індексів, рейтингів,
процентних ставок та курсів, а яку частку у виникаючих доходах складає реальна
продукція або забезпечена ними грошова маса. Що реально означає біржовий або
банківський капітал без реального сектору економіки? До 95% цього капіталу
складають борги – державні, корпоративні, приватні. І ціна цих боргів
визначається самими ж фінансистами, шляхом суб’єктивного розподілу їх по
ступеням ризикованості.
Промислове
підприємство, отримуючи інвестиції такого капіталу, фактично стають заручниками
«гри на полі ризиків». Це наочно продемонструвала поточна світова фінансова
криза, початком якої стали «невдалі ігри» фінансових інвесторів на іпотечному
ринку США. В результаті, навіть такі, по вітчизняним мірам,
фінансово-промислові гіганти як СКМ та «Міттал Стіл» вимушені були згорнути
свої інвестиційні проекти.
Фактор другий
– споживчий, або необхідність підвищення продуктивності праці.
Експерти
стверджують: «продуктивність праці на українських підприємствах залишається
дуже низькою». Але якщо перерахувати продуктивність відносно вартість робочої
сили (тобто, витрат на оплату праці), то рівень вітчизняних робітників не буде
так вже й суттєво відрізнятися від рівня робітників «розвинутих країн» .
Суттєве, у
рази, підвищення продуктивності праці «по чесному» супроводжуватиметься
суттєвим зростанням доходів працівників. Зростання доходів працівників однієї
галузі неодмінно буде стимулювати необхідність зростання доходів в інших
галузях і, як наслідок - загальне зростання обсягів споживання. З точки зору
теоретичної економіки це гарне явище і свідчить про прогресивний розвиток даної
економічної системи. Але це гарне явище тільки в умовах наявності необмежених
її ресурсів. При обмежених ресурсах, на кожному кроці такого розвитку на
систему посилюється тиск з боку джерел їх постачання: як внутрішніх, так і
зовнішніх.
Фактор третій
– тіньовий, або криміналізація економічних відносин.
Рік у рік ростуть обсяги «тіньового бізнесу» - зброя,
наркотики, азартні ігри й т.д., і їхній вплив на «легальну економіку теж
зростає». Фахівці свідчать [6]:
Полученные в результате обобщения многочисленных экспертных оценок результаты,
охватывающие период с 1990 г. по 2005 г., свидетельствуют о значительных
размерах теневого сектора мировой экономики и о повышении роли теневой
экономики в жизни мирового сообщества на современном этапе
социально-экономического развития… В результате обработки массива экспертных данных по 145
странам мира установлено, что по состоянию на 2005 г. масштабы теневой
экономики составляют 16% их
совокупного официального валового внутреннего продукта (ВВП). Эту цифру можно
считать результирующей и для мирового хозяйства в целом. В группе экономически
развитых стран, производящих 73% валового мирового продукта, за период
1990-2005 гг. в 19 странах из 21 отмечается рост теневого сектора экономики по
отношению к официально регистрируемому валовому внутреннему продукту (ВВП). В
одном случае зарегистрирован «нулевой» рост и в одном – незначительная убыль.
Крупнейшей теневой экономикой мира является теневая экономика США, где
добавленная стоимость, произведённая в теневом секторе, приблизилась вплотную к
1 трлн. долл. (2005 г.)».
Україна
на даний час входить до частки країн з найвищим рівнем корумпованості та
криміналізації в економіці і сподіватися, що реформи вітчизняної вугільної
галузі пройдуть без участі «тіньовиків» навіть не приходиться. А отже й
необхідно враховувати, що до 30-40% «знайдених» інвестицій просто «будуть
використані не по їх цільовому призначенню».
Всі
проаналізовані вище тенденції розвитку сучасної економіки свідчать, що
реалізація масштабних інвестиційних задумок на рівні окремих держав та їх
промислових галузей без «підтримки» їх «провідними гравцями», які мають вагу
впливу на ці тенденції – фактично не можлива. Вирішення проблем розвитку
«країн, що розвиваються» за рахунок ресурсів самих цих країн – лише
нездійсненна в сучасних економічних умовах мрія.
Що ж до
проблем інноваційної діяльності промислових підприємств України, то реальність
їх вирішення може бути забезпечена лише в разі ініціювання та досягнення
реальних змін Урядом за наступними напрямками діяльності:
- по перше, встановлення жорстких
вимог раціонального ресурсокористування в системах усіх економічних рівнів.
«Тонною більше, тонною менше – не має великого значення» - такого підходу вже
не повинно використовуватися.
- по друге, на макроекономічному
рівні: визначення й дотримання обґрунтованих споживчих, структурних та
інтеграційних пропорцій розвитку економіки. Встановлення оптимальних
співвідношень реальної та фінансової (включаючи тіньові фінанси) складових
секторів економічних та активів виробничих систем різного масштабу.
- по третє, регуляторне обмеження
«поля гри» фінансових установ в інвестиційних проектах реального сектору
економіки. Необхідно «ламати ситуацію» в якій собівартість і ціну продукції
формують не взаємовідносини покупця і продавця, а фінансова система.
- по четверте, удосконалення та
забезпечення дотримання законодавчої бази щодо боротьби з тіньозацією
економіки.
Література:
1. Юльчиева Г.Н. Управление гостиничными услугами: теория, практика,
перспективы для Казахстана. Автореф. дис. д-ра экон. наук: 08.00.05 / Юльчиева Галина Николаевна. – Алматы, 2008. – 47 с.
2. Голомолзина Н.В. Услуга как
форма экономического присвоения полезных свойств потребительских благ и
факторов производства. Автореф. дис. канд. экон. наук: 08.00.01 / Голомолзина Наталья
Владимировна. – Екатеринбург, 2010. – 30 с.
4. Караганов С. Россия и «золотой миллиард» - [Електронний
ресурс]
/ Матеріали порталу «Клуб мировой политической
экономики» - Режим
доступу: http://www.wpec.ru/text/200802010827.htm
6. Тузова А.А. География теневого сектора
современного мирового хозяйства. Автореф.
дисс. канд. географ. наук: 25.00.24 / Тузова Алена Александровна . – Москва, 2009 – 26 с.