к.е.н. Підвальна О.Г.

Нестеров Ю.В.

Вінницький національний аграрний університет

Неформальні організації та їх характеристики

Як відомо, що у підприємствах та організаціях формуються неформальні групи ‑ складові формальних груп, які дають можливість людям знайти певну атмосферу, де вони можуть правильно і ефективно виконувати свої обов'язки.

Дослідженням цієї теми займалися такі науковці: Г. А. Туманов, А. В. Семенчик, Г. Є. Мошек, Л. А. Гомба, І. К. Погодаєв, В. В. Стадник, Г.В. Осовська та інші.

Люди з різних груп спілкуються під час зборів та після роботи. Із соціальних відносин народжуються безліч дружніх груп, неформальних груп, які всі разом утворюють неформальну організацію. Неформальна організація – це група людей, яка створюється спонтанно проте її члени спілкуються регулярно для досягнення певної мети [1].

Значний вклад у вирішення спірних ситуацій і питань на підприємствах вкладають неформальні організації. Основними причинами вступу людей у неформальну групу є: почуття приналежності; взаємодопомога; взаємозахист; тісне спілкування і зацікавленість. Найпершою причиною вступу у неформальну групу є задоволення потреби у почутті приналежності, одній із найсильніших наших потреб. Дуже важливою ознакою неформальних груп є взаємодопомога, адже підлеглі повинні мати можливість звернутися до свого безпосереднього начальника за порадою. Але у багатьох випадках робітники шукають допомоги у своїх колег по роботі, аніж у свого шефа. Отримання допомоги від колеги корисне для обох. Той, що надає допомогу, отримує престиж і повагу, той, що одержав допомогу, - необхідне керівництво до дії. Таким чином, потреба у допомозі сприяє виникненню неформальної організації [2].

Хміль Ф. І. неформальну організацію розглядає, як будь-яку спільну діяльність індивідуумів, у якій немає усвідомленої загальної мети, хоча ця діяльність, можливо, і приводить до загальних результатів. Міркуючи таким чином, можна віднести до неформальних організацій (взаємозв'язки яких не відображені в організаційній схемі) групу працівників підприємств громадського харчування, інженерів-виробничників та ін. Неформальна організація існує у будь-якому колективі і відображає зв'язки і відносини, які формуються на основі симпатій, антипатій, спільних інтересів, взаєморозуміння. Неформальні відносини можуть, наприклад, виникати на підставі спільних інтересів на роботі чи поза нею та ін. На основі неформальних відносин серед трудового колективу формуються так звані «малі групи» (як правило, чисельністю до 10 чол.), на чолі яких стоять неформальні лідери. Малі групи можуть існувати тривалий або короткий час, бути відкритими чи закритими для інших членів колективу, пасивними чи активними у залученні інших членів, стійкими і нестійкими проти розпаду, впливовими чи невпливовими в колективі.

Аналіз причин і обставин виникнення таких неформальних організацій — завдання спеціального розділу соціальної психології. Менеджер знає, що врахування міжособних відносин має велике значення. Якби не їх висока динамічність у розумінні характеру груп, чисельності їх членів, зміни лідерів, постійного процесу виникнення та розпаду, менеджери були б набагато схильнішими свідомо брати до уваги наявність неформальних організацій при створенні чи змінах формальної організації. Цього вони у більшості випадків зробити не можуть, а лише усвідомлюють існування неформальної організації, намагаються використовувати її в процесі поточного управління і не вступати в конфлікт з нею у процесі керівництва підлеглими [3].

Основні характеристики неформальних груп:

- соціальний контроль, який здійснюється шляхом вироблення та закріплення групових еталонів допустимої поведінки, жорстких санкцій, відчуження тощо;

- опір перемінам, які виникають через загрозу існування неформальної групи;

- наявність неформальних лідерів, які займають практично таке ж положення, як і в формальних групах. Різниця полягає в тому, що лідер формальної організації отримує свої повноваження офіційно, а неформальної – шляхом визнання його групою.

До факторів, які виділяють лідера неформальної групи, належать: вік, посада, професійна компетентність, досвід, знання, інтелект, стать, національність, характер, розміщення робочого місця, свобода пересування, чуйність. Також слід враховувати, що в групі можуть виникати два лідери: перший – для виконання цілей групи, другий – для соціальної взаємодії.

Американський дослідник груп Джордж Хоманс виявив, що в процесі виконання завдань люди вступають у взаємодію, що сприяє появі почуттів – негативних і позитивних емоцій стосовно один одного, а також діяльності організації, прогулів, плинності кадрів, падіння дисципліни, скарг.

Неформальні організації можуть заважати досягненню формальних цілей, негативно впливати на дисципліну праці, розповсюджувати брехливі чутки, сприяти висуненню некомпетентних керівників, стримувати модернізацію виробництва,

Оскільки неформальні організації є явищем об’єктивним, то менеджер повинен навчитись ефективно ними управляти. Для цього слід :

- визнати існування неформальної групи, а також те, що її знищення може призвести до ліквідації самої формальної організації;

- уміти вислуховувати думку, міркування та пропозиції членів та лідерів неформальної групи;

- впливати на діяльність неформальних груп, використовуючи загальні функції, а також методи менеджменту;

- оцінювати кожне рішення з позиції забезпечення якісної взаємодії керівництва з неформальною групою;

- залучати лідерів та членів неформальних груп до участі у прийнятті виробничих рішень;

- забезпечувати швидку підготовку точної інформації з метою попередження брехливих чуток, які може розповсюджувати неформальна група.

Проте, неформальні структури можуть бути і корисними для досягнення організацією своїх цілей. Так, постійне спілкування спеціалістів між собою в межах неформальної структури може призвести до виробки важливих управлінських рішень, створення нових видів продуктів або послуг, підвищення мотивації та посилення неформального контролю за діяльністю окремих працівників.

Керівникам необхідно узгоджувати вимоги неформальних структур організації з вимогами керівного апарату. Дана необхідність стимулює менеджерів до пошуку нестандартних прийомів управління людьми або використання наявних прийомів більш ефективно з метою отримання потенційних вигод та зменшення негативного впливу неформальних груп [4].

Сучасні теоретики вважають, що незалежно від того, чи неформальна організація корисна чи шкідлива для формальної організації, вона існує, і цей факт треба враховувати. Навіть якщо керівництво знищить цю неформальну організацію, на її місті обов’язково виникне інша, але вона можливо, буде свідомо-вороже до керівництва.

Список використаних джерел :

1.Новіков Б. В., Сініок Г. Ф., Круш П. В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. - К. Центр навчальної літератури", 2004. ‑ 560 с.

2.Групи в організації [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://gopri.pp.ua/osnovi-menedzhmentu/404-6-grupi-v-organizaciyi.html

3.Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. — К.: Вища шк., 2005.— 351 с.

4. Саламатова А.О. Неформальні структури організації: загрози, вигоди та особливості управління [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://www.confcontact.com/2009kach/salamat.htm.