Економічні науки/1. Банки і банківська система

Ласкіна Н.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Грошово-кредитна політика НБУ

Грошово-кредитна політика – це комплекс, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, регулювання макроекономічних процесів, які здійснює центральний банк з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили. Виділяють такі типи грошово-кредитої політики: рестрикцій на та експансіоністська.

Визначальною метою грощово-кредитної політики НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Залежно від стану господарської кон’юктури центральний банк може реалізовувати два основні типи грошово-кредитної політики, що справляють протилежний вплив на динаміку грошової маси: рестрикційна ( політика «дорогих грошей») та експансіоністська ( політика «дешевих грошей»).

Рестрикційна спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування процесів зростання грошової маси в обороті. Експансіоністська супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій.

Грошово-кредитна політика може здійснюватися за допомогою адміністративних та ринкових елементів регулювання.

Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, інструкцій центрального банку й спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту.

Ринкові методи грошово-кредитної політики – це способи впливу банку на грошово-кредитну сферу шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів. До них належать: здійснення операцій на відкритому ринку, встановлення мінімальних обов’ язкових резервів для банків; процентна політика; здійснення операцій на валютному ринку; депозитні операції центрального банку та інші.

Грошово-кредитна політика має ряд переваг над фіскальною. Насамперед вона характеризується швидкістю і гнучкістю, а оскільки проводиться центральним банком, а не парламентом країни, то зазвичай ізольована від політичного лобізму. Негативні моменти грошово-кредитної політики полягають в тому, що вона здійснює лише непрямий вплив на комерційні банки з метою з метою регулювання динаміки пропозиції грошей.

Останнім часом для більшості центральних банків головною метою грошово-кредитної політики є утримання інфляції на низькому рівні. Однак в умовах ринкової економіки центральні банки не можуть керувати інфляцією безпосередньо. Вони мають використовувати певні фінансові інструменти, зокрема такі, як відсоткові ставки та резервні вимоги, а також покладатися на неповну інформацію про економіку та перспективи її розвитку. Ряд центральних банків використовують зростання грошової маси або валютного курсу як проміжні цільові орієнтири для прийняття рішень у галузі грошово-кредитної політики. Інші дотримуються більш еклектичного підходу і враховують цілий спектр чинників.

Вирішення проблем економічного зростання та безробіття теж є цільовим орієнтиром реалізації грошово-кредитної політики, однак центральні банки здебільшого вважають, що це можна зробити за рахунок забезпечення стабільності цін. У короткостроковому плані зниження відсоткових ставок і зростання грошової маси можуть сприяти підвищенню попиту та обсягів виробництва. Однак подальше зростання інфляції неминуче призведе до скорочення виробництва, а тому в довгостроковій перспективі вплив високої інфляції на економіку буде негативним.

За визначенням самого НБУ, остаточному переходу до використання інфляційних орієнтирів як головної цілі грошово-кредитної політики має передувати певний перехідний період, що передбачає створення низки макроекономічних, фінансових та інституційних умов, серед яких фінансова та макроекономічна збалансованість, поступовий перехід до режиму вільного планування обмінного курсу, достатній розвиток ринку цінних паперів, трансмісійних механізмів, комунікації центрального банку із суб’єктами господарювання та населенням.

Отже, грошово-кредитна політика є не просто складовою загальноекономічної політики, а її ключовим елементом з огляду на результативність і ефективний вплив на економіку. Застосування монетарних методів, на відміну від використання адміністративних, дає можливість зберегти ринкові механізми і мотивацію економічних агентів, сприяє підвищенню ефективності ринкових механізмів у частині саморегулювання, нейтралізуючи певні недоліки, внутрішньо притаманні ринковій економіці.

Література

1. Стельмах В.С., Гребеник Н.І., Єпіфанов А.О., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика В Україні. – К.: «Знання», 2008. – 611с.

2. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: Дакор.,К.: Вира-Р., 2003. – 528с.

3. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Видання 3-тє, перероблене та доповнене. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 423с.