Ковальчук Тетяни ДФ – 42д

Науковий керівник: Денисюк О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства

Розвиток ринкових економічних відносин в Україні стимулює підприємства та інших суб’єктів ринку правильно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства так і підприємств-партнерів.

Питанням розробки теоретичних та методичних засад аналізу фінансового стану підприємства достатньо уваги приділяють як зарубіжні, так і вітчизняні науковці, серед яких: І.Балабанов, В.Г.Белоліпецький, І.О. Бланк, В.Ковальов, С.Сагилевич, І.Нестеренко, С.Покропивний, М.Чумаченко, Ф.Бутинець, A.M.Поддєрьогін та ін.

Метою статті є дослідження шляхів удосконалення фінансового стану підприємства та основі результатів попередньо проведеного аналізу.

Фінансовий стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Однією з найпоширеніших перепон при проведенні аналізу фінансового стану підприємства є проблема, пов’язана з нестабільністю економіки. Так, у зв’язку з нестабільністю національної валюти, в умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників, розрахованих на певний час, надалі втрачають свою цінність для аналізу, тобто про його достовірність та актуальність виникають багато сумнівів. Однак, важливість достовірного аналізу є беззаперечною, оскільки, він і показує результати діяльності підприємства, і сприяє виявленню передумови розвитку підприємства в подальшому. Тому підприємствам можна рекомендувати проводити декілька разів на рік оцінку найважливіших показників фінансового стану підприємства (при цьому, враховується індивідуальний підхід до визначення найголовніших показників).

Слід враховувати, що економічна криза суттєво погіршила фінансові результати українських підприємств. На підприємствах України на кінець 2009 р. фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування зменшився порівняно з минулим роком більш ніж вдвічі і становив 57,9 млрд грн. (в 2008р. – 135,9 млрд грн). При цьому, прибутки прибуткових підприємств скоротилися на 23 % з 183 млрд грн. до 140,9 млрд грн., а збитки, навпаки, збільшилися майже вдвічі – з 47 млрд. грн. в 2008 р. до 83 млрд грн. в 2009 р. [3].

При зіставленні темпових показників слід враховувати також вплив інфляції, яка може істотно спотворити співвідношення між ними. Усунути такий негативний вплив й одержати більш обґрунтовані висновки про динаміку показників доцільно за відомими методиками з врахуванням індексів цін.

Також першим і головним етапом у покращанні фінансового стану підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке забезпечує рентабельність власного капіталу. Однак в умовах кризи економіки багато підприємств не дотримувалися цього співвідношення, що спричинило зниження прибутку підприємств або їх ліквідацію. Тому для уникнення даної проблеми, потрібно чітко визначитися в потребі позикового капіталу та дотримуватися оптимального співвідношення між цими видами капіталу.

Покращення фінансового стану підприємства можна досягти завдяки збільшення його прибутку.

Основними напрямками покращення фінансового стану підприємства є:

- зниження собівартості продукції, що дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту. Це можливо за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції.

- збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству оформляти довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, виробництво і розробка нових видів продукції, продаж деяких застарілих основних фондів. [2]

Основною вадою більшості методик діагностики фінансового стану, як вітчизняних, так й іноземних авторів, є ігнорування галузевих особливостей. Негативний вплив закордонних систем оцінювання на методику оцінки фінансового стану підприємств в Україні проявляється, насамперед, у спробі деяких економістів застосувати зарубіжні інтегровані показники оцінки фінансового стану без адаптації їх до сучасних умов господарювання. Наслідком розбіжностей в системах бухгалтерського обліку, порядку складання форм фінансової звітності, способах розрахунку окремих показників у країнах із ринковою економікою є наявність розходжень в здійсненні аналізу фінансового стану підприємств різних держав. Тому при оцінці фінансового стану підприємства необхідно враховувати також особливості конкретних умов, для яких вони розроблені.

На підставі вище зазначеного, можна зробити висновок, що важливість достовірного аналізу є беззаперечною, оскільки, він і є результатом діяльності підприємства, і сприяє виявленню передумови розвитку підприємства.

Список використаної літератури:

1. Колодізєв О., Теоретичні аспекти управління економічною стійкістю підприємства // Галицький економічний вісник – 2008. – № 1(16). – С. 53–59.

2. Фурдичко Л.Є., Стецків О.В., Напрямки оцінки фінансового стану підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – №19.5 – С. 232-236.

3. Матвійчук А. Діагностика банкрутства підприємств/ А.Матвійчук // Економіка України.