Кравчук Л. Р. Драганчук О.В.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Науковий керівник:Сливка Н.В.

Фінансова стійкість і стратегія підприємства в умовах ринку

Нестійкість економіки, законодавства, політичної ситуації всередині країни і стійкості за рахунок реалізації такого комплексу організаційно-технічних заходів, які забезпечили б можливість удосконалення більшості основних показників роботи підприємства зокрема, й підтримку фінансової стійкості.

Фінансову стійкість можна визначити як такий стан фінансових ресурсів, за якого розподіл та використання забезпечують розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Тобто усталеність розвитку передбачає, що даному підприємству не загрожує втрата фінансової стійкості.

З огляду на те, що фінансово-економічний стан підприємства безпосередньо визначається розміром власного капіталу, стає зрозумілим, що міцний і фінансово стійкий розвиток підприємства зумовлює його економічне зростання і, тим самим, визначає тенденції та поза рубежем зумовлена тим, що немає чітко встановленої моделі розвитку України, призводить до переважання на підприємствах діяльності, спрямованої на розв’язання тимчасових завдань виживання, підтримки стійкості. Довгострокові стратегічні рішення відкладаються на невизначений час. Це може призвести підприємство в майбутньому до втрати стійкості, неспроможності, банкрутства та інших негативних наслідків [4].

Теоретичні та прикладні аспекти фінансової стійкості підприємства, та їх стратегій висвітлені в наукових працях дослідників, зокрема, в публікаціях Гапоненка А.Л., Клівець П.Г., Шершньова З.Є., Буцька О.Ю. та інших.

У сучасних умовах, з нашого погляду, доцільне виділення таких стратегій:

- стратегія подолання нестійкості, або стратегія виживання, що використовується в умовах економічної кризи, нестабільності й інфляції, до якої вдаються, коли показники діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення;

- стратегія підтримки стійкості, або стабілізації, що використовується в умовах нестабільності обсягів продажу і прибутку та застосовується переважно в галузях із стабільною технологією, коли керівництво задовольняється в цілому станом свого підприємства;

- стратегія розвитку або стійкого зростання, що виражає прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, підвищення рентабельності й інших показників ефективності виробництва [2,138-140].

У рамках розглянутих базових стратегій може бути реалізовано різні стратегічні альтернативи. Для кожної зі стратегічних альтернатив готуються плани заходів з обґрунтуванням необхідних витрат на їхню реалізацію і з розрахунками очікуваного економічного ефекту від їхнього впровадження. При цьому підприємства розробляють заходи з реалізації більшості з перерахованих вище стратегічних альтернатив, припускаючи в процесі продовження свого функціонування послідовне проходження трьох етапів, яким відповідають три описані базові стратегії: виживання, стабілізації та розвитку. Важливу роль при відборі стратегій відіграє забезпеченість підприємства власними і позиковими коштами, можливість і ефективність їхнього використання в своєму обороті у сформованих економічних умовах. У зв’язку з цим при розробці стратегічних альтернатив підприємства мають керуватися показниками фінансової стійкості.

Поряд із показниками фінансової стійкості підприємства пропонується розглядати також показники ефективності діяльності підприємства. Фінансовий стан підприємства пов’язаний із ефективністю його виробничо-господарської діяльності [3,51].

Процес підвищення фінансової стійкості можна поділити на кілька етапів. На першому етапі необхідне доведення значень фінансових коефіцієнтів, таких як коефіцієнти ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, до нормативного рівня. Для цього доцільне використання таких методів фінансового оздоровлення: вдосконалення платіжного календаря, регулювання рівня незавершеного виробництва, проведення інших оперативних заходів.

На наступному етапі ставиться мета забезпечення стійкого фінансового стану підприємства в середньостроковій перспективі, що виявляється в стабільному надходження коштів від реалізації, підвищенні рентабельності продукції до 3-5%.

На заключному етапі досягається стійкий фінансовий стан підприємства в довгостроковій перспективі. Для цього необхідне створення оптимальної структури балансу і фінансових результатів, а також забезпечення стійкості фінансової системи до несприятливих зовнішніх впливів[1,17-18].

Таким чином, у слабо прогнозованому зовнішньому середовищі підприємства поставлені перед проблемою виживання, адаптації до ринкових умов господарювання. Практично, єдиним виходом із цієї ситуації є пошук нових шляхів організаційного розвитку і підвищення ефективності діяльності структур.

Список використаної літератури:

1. Гугля М. В. Управління фінансовою складовою стійкого розвитку промислового підприємства : / М. В. Гугля ; МОНУ, Приазовський держ. техн. ун-т. – Маріуполь, 2009. с. – Бібліогр.: с.17-18

2. Буцька О. Ю. Методологічні аспекти діагностики фінансової стійкості вищого навчального закладу / О. Ю. Буцька // Економіка та держава. – 2009. – №11. – С. 139-141

3. Рогов Г. Показники фінансової стійкості в системі стратегічного управління підприємством / Г. Рогов // Економіст. – 2010. – №7. – С. 50-52

4. www.nbuv.gov.ua Наіональна бібліотека України ім.. В.І. Вернадського.