Економічні науки/2. Фінанси и банківська справа

Драчишина Ю.М. та Янківська Я.О.

Науковий керівник Яковишина Н.А.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Сучасні підходи до сутності та призначення обліку розрахункових операцій в бюджетних установах

Проведення в Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності торкнулось і розрахункових операцій в сучасних умовах господарювання. Здійснення бюджетними установами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так і безготівковій формах [1]. Здійснюючи розрахункові операції бюджетні установи зобов’язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.

Отже, питання обліку та контролю розрахункових операцій в бюджетних установах є актуальним, тому потребує наукових розробок та удосконалення.

Питання розрахункових операцій в бюджетних установах було висвітлено провідними вченими - економістами України: Сопко В.В., Ткаченко Ф.Ф., Грабової Н.Н., Завгородній В.П., Лугова В.А., Пархоменко В. та іншими.

Метою даної статті є обґрунтування економічної сутності та призначення розрахункових операцій в бюджетних установах.

В господарському обігу України розрахункові операції можуть здійснюватись у формах: платіжного доручення; платіжних вимог; чеків; акредитивів; векселів.

Відповідно до вище сказаного, на нашу думку, найчастіше трапляються розрахунки з застосуванням платіжного доручення .

Доручення – це письмове розпорядження установи банку, який її обслуговує, про перерахування зазначеної суми з його рахунку на рахунок іншої установи. Банки притягають до виконання платіжні доручення протягом десяти календарних днів здати його заповнення [2].

Іншою формою розрахунків є вексель. Вексель представляє собою наказ кредитора своєму боржнику сплатити у вказаний строк зазначену на ньому суму третій особі, яку називають емітентом.

Векселі бувають прості та переводні. Відмінною рисою простого векселя являється те, що він випускається і підписується боржником.

Перевідний вексель підлягає обов’язковому акцепту платником. Акцепт може бути частковим, тобто підтвердження згоди на сплату тільки частини боргу .

Розрахунковий чек – це письмове розпорядження установи банку, який її обслуговує, для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягає сплаті готівкою [3].

Не менш важливою формою розрахунків є платіжна вимога. Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Несвоєчасність розрахунків призводить до виникнення дебіторської або кредиторської заборгованості, яка є результатом недоліків розрахунково-платіжної дисципліни та обліку. Наявність дебіторської заборгованості призводить до виникнення потреби в додаткових джерелах коштів [4].

Розрахункові операції також можуть здійснюватись у вигляді безготівкових розрахунків, розрахунків готівкою через касу бюджетної установи, тобто грошова форма розрахунків, а також у вигляді товарообмінних операцій [5].

На нашу думку, основною метою обліку розрахункових операцій є забезпечення контролю за своєчасним і точним контролем дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, можна зазначити, що основними завданнями обліку розрахункових операцій є:

- перевірка правильності документального оформлення і законності господарських операцій з розрахунковими операціями;

- своєчасне відображення у обліку перелічених операцій;

- забезпечення своєчасного стягнення дебіторської заборгованості, погашення кредитної заборгованості;

- своєчасне проведення, визначення результатів інвентаризацій розрахунків і відображення їх у обліку .

Суворе дотримання принципів, форм і правил здійснення розрахункових операцій забезпечить чітку їх організацію, прискорює обертання засобів в розрахунках, сприяє укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку та своєчасне, повне і точне відображення і контролювання всіх розрахункових операцій.

Література:

1. Лугова В.А. Податок на прибуток, облік розрахунків з бюджетом. //Бухгалтерський облік та аудит.-2009.-№6.

2. Грабова Н.Н Теорія бухгалтерського обліку/ Н.Н. Грабова.-Київ: «А.С.К.», 2008.-с.257-271.

3. Сопко В.В. Організація бухгалтерського обліку економічного контролю та аналізу/ В.В. Сопко, В.П. Завгородній.-Київ: «Знання», 2007. -с.145-151.

4. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік в підприємствах з різними формами власності/ Н.М. Ткаченко.-Київ: “А. С. К.”, 2008.-с.234-256.

5. Пархоменко В.М. Бухгалетрський облік в Україні/ В.М. Пархоменко.-Київ: Київ: «Поліграф книга», 2004. – с.130-146.