Методичні принципи визначення ефективності інноваційної діяльності в сільськогосподарському виробництві

В даний час в світі постійно збільшуються потреби в сільськогосподарській продукції, що обумовлено ростом чисельності населення і під`йомом матеріального рівня життя. Щоб задовольнити це постійне збільшення потреб сільське господарство повинне розвиватися на основі розширеного виробництва, для якого характерна наявність валового продукту або чистого доходу. Відповідно, наявність валового продукту або рентабельне ведення виробництва стає критерієм ефективності сільськогосподарського виробництва, а також і освоєння інновацій.

Виходячи з вищесказаного, найбільш точний зміст поняття економічної ефективності виражено в трьох її основних складових :

а) характеризує рентабельність, вказуючи на наявність чистого доходу (прибуток);

б) економічна ефективність, враховуючи крім чистого доходу (прибутку), ще й зростання продуктивності праці робітників ;

в) ефективність суспільного виробництва,яка визначається, перш за все об’ємом виробництва продукції.

Вимоги максимального росту виробництва продукції з гектара землі при мінімальних затратах праці і засобів без обліку ступені використання агро-кліматичного потенціалу і екологічних наслідків ведення сільськогосподарського виробництва призвело до незбалансованого ведення сільського господарства, а в ряді випадків і до створення кризових екологічних і економічних ситуацій.

При визначенні ефективності не враховувалась окупність затрат, які здійснюються не тільки на проведення технологічних процесів, зв’язаних з виробництвом тих чи інших видів продукції, але і на забезпечення родючості ґрунту, покращення стану сінокосів і пасовищ, породного складу поголів’я тварин, тобто факторів, які безпосередньо пов’язані з інноваційною діяльністю.

На сучасному етапі, запропонований метод визначення ефективності від інноваційних рішень на основі моделювання життєвого циклу інноваційної технології чи продукту, який дозволяє давати кількісну оцінку ефективності інновацій в залежності від прогнозуючих потреб ринку. В методиці виділяють чотири категорії інновацій на основі використання двох динамічних моделей потенціального (Эn) і реального (Эg) ефекту інновацій.

Підвищення ефективності інновацій в межах 1,0-1,3 Эg може бути досягнуто за рахунок покращення організаційних заходів, агрономики, умов праці і зниження екологічного навантаження на умови знаходження людини. Інновацію з такими наслідками М. Бунін пропонує назвати псевдонаучною інновацією і до цієї категорії інновації пропонує відносити також працю по виробництву технології і техніки інших районів і підприємств (20). До розряду покращених інновацій відносяться такі розробки, на яких Эe =1,3 і не перевищує 1,6 одиниць. Ці межі Эe від 1,3 до 1,6 вказують на необхідність здійснення переходу на нову технологію, яка не змінює закладеної в ній структури і принципу реалізації, але значно перевищує Эe. Звідси виходить, що до розділу інновацій слід відносити технологію і технологічні рішення, потребуючих нових функціональних змін, підвищуючи ефективність процесу в 1,61-1,99 Эе, що забезпечує перехід економіки господарюючого суб’єкту на більш вищій рівень розвитку.

Інтенсивні методи розвитку сільськогосподарського виробництва потребують переходу до освоєння нових технологій і техніки, збільшуючи ефективність господарства. Таку технологію і техніку рішення потрібно віднести до базових інновацій. Такий підхід до оцінки ефективності інноваційних рішень дозволяє науковий прогрес , дослідно-конструктивні і технологічні праці по своєчасному введенню у виробництво, де випробувана якість інновацій з урахуванням усіх факторів супроводжуючих її оцінку.

Другий вид інновацій - покращена інновація – виникає у випадку похилень показника Эe між 1,3 і 1,6 одиниць. Ці межі вказують на необхідність здійснювати перехід на нову технологію, яка не змінює закладеної в неї структури і принципів реалізації, але значно перевищує Эe. Звідси виникає, що до інновацій слід відносити технологічне і технічне рішення, потребуюче нових змін, які збільшують ефективність інноваційного процесу в 1,61-1.99 Эк.

Необхідність переходу на інтенсивні технології в сільському господарстві потребує принципових рішень сільськогосподарського виробництва, які збільшують ефективність діяльності господарських суб’єктів у разі Эe >2. Такі техніко-технологічні рішення відносять до базових інновацій. Все це має безпосереднє відношення до оцінки ефективності інноваційного продукту, для визначення ціни, пропозиції для покупців. Однаковий інноваційний продукт для покупця повинен мати різну ціну в залежності від періоду життєвого циклу.

Ключовим показником ефективності функціонування підприємств сільського господарства є рентабельність – відношення чистого прибутку до створених затрат, до яких відносять як технологічні затрати, так і маркетингові, затрати по компенсації затрат на послуги, а також і інноваційного характеру.

На практиці виділити інноваційний характер дуже важко виходячи з систематичного ведення господарства. Тому у дослідах доцільно приймати як прямі сукупні показники ефективності, так і непрямі, оцінюючи ефективність окремих нововведень в технологічні та інші процеси.

На ефективність інноваційної діяльності впливає велика кількість факторів. Основні з них: ступінь новинок, його проекти,ціна, рівень використання інноваційного проекту в господарських суб’єктах.