Экономические науки \ 6.Маркетинг и менеджмент.

К.е.н. Бойченко М.В., Скачко І.С.

Національний гірничий університет, Україна

Антикризове управління, як основа управління виробничим підприємством в умовах кризи

Світова фінансова криза не оминула і Україну. Вона зачепила всі сфери вітчизняної економіки внаслідок чого спостерігається спад виробництва промислової продукції, обсягу даних послуг тощо. За деякими оцінками ВВП України за 2009 рік склав 64,4% від показника 2008 року [1]. Значно зріс рівень підприємств, які знаходяться або стали на межі банкрутства. В таких умовах все більшого значення набуває антикризове управління як економічне поняття.

Антикризове управління виступає важливою складовою системи управління підприємством. Основна мета антикризового управління – запобігання кризовим явищам та подолання їх у діяльності підприємства. Об'єктом антикризового управління виступають кризові явища, які мають місце в діяльності підприємства. Основним завданням антикризового управління на підприємстві є розробка антикризової програми управління підприємством.

Сутність антикризового управління виражається в наступних положеннях:

- кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

- кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;

- до кризи можна і необхідно готуватися;

- кризи можна пом’якшувати;

- управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;

- кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими; управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки [2].

Ефективність антикризового управління на підприємстві можна підвищити шляхом розробки комплексної антикризової програми.

Антикризова програма діяльності підприємства – це система комплексних заходів по виходу підприємства з кризи, яка передбачає пом’якшення, попередження чи подолання негативних тенденцій розвитку підприємства. Для ефективного вирішення завдань антикризового менеджменту на підприємствах програма антикризового управління повинна складатися з заходів, розроблених в рамках наступних напрямків: маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент. Реалізація антикризової програми потребує узгодження та координації дій всіх перерахованих вище напрямів. Ефективне і одночасне впровадження заходів в рамках таких напрямків як маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент дозволить вивести підприємство зі стану кризи та забезпечить його фінансове оздоровлення в умовах кризи.

Для підвищення та збереження існуючого конкурентного положення на ринку підприємствам необхідно створити прогресивну структуру виробництва, шляхом впровадження новітніх технологій і організаційних змін структури виробництва. В зв’язку з цим на підприємствах необхідно проводити аналіз, який передбачає оцінку організації розробки і впровадження інновацій, науково-технічної і технологічної політики на виробництві. Необхідно приділити значну увагу ефективності організаційно-виробничого менеджменту, на який буде покладена задача ефективної операційної роботи підприємства.

Керівництво підприємств повинно переглянути ефективність виконання функцій антикризового управління, а саме: цілевизначення, планування, організація, мотивація і контроль; підвищення ефективності виконання функцій призведе до максимальної мінімізації наслідків кризи і підвищення ефективності прийняття управлінських рішень.

Ефективність антикризового управління на підприємствах можна підвищити шляхом комплексного використання таких механізмів антикризового управління як санація і реструктуризація підприємства.

Запровадження антикризового управління на підприємствах сприятиме попередженню виникнення банкрутства підприємств. Антикризовим управлінням може займатися спеціально створений відділ на підприємстві, працівники якого мають достатній рівень знань або аудитори чи аудиторські фірми. Процес антикризового управління має базуватися на досить детальному та ґрунтовному аналізі фінансового стану підприємства. Фінансовий менеджмент виробив цілий комплекс оціночних показників причин розвитку кризи і виникнення загрози банкрутства.

В багатьох наукових публікаціях, як один із засобів прогнозування ймовірності банкрутства пропонується застосування однієї з моделей прогнозування неплатоспроможності підприємства, серед яких виділяють дискримінантні багатофакторні моделі та моделі: Альтмана, Бівера, Спрінгейта, Фулмера, Ліса, Таффлера, Тішоу. Ці моделі засновуються на аналізі різних факторів, що впливають на кризу.

Слід зауважити, що у вітчизняній практиці зазначені моделі можуть застосовуватись після проведення певної адаптації, оскільки вони були розроблені для кожної окремої країни (США, Великобританії) і не враховують галузеві особливості розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу в Україні.

Література:

1. Гальчинський А. Вилікувати економіку можна тільки на ліберальних засадах/ А. Гальчинський // Дзеркало тижня. – 2010. – № 6.

2. Василенко В. О. Антикризове управління підприємствам [текст] / В. О. Василенко - Київ: ЦУЛ, 2003. – 504с.