Экономические науки/ 5.Управление трудовыми ресурсами

К.е.н. Бардась А.В., Стрельникова Ю.В.

Національний гірничий університет

Проблеми управління персоналом вугледобувних підприємств України

Неоднозначне тлумачення у наукових працях принципів ефективного управління трудовим потенціалом промислових підприємств, ускладнює сам процес управління, призводить до вибору заходів, неадекватних існуючим умовам. Розв’язання цих проблем повинні дозволяти здійснювати вибір оптимальних моделей розвитку персоналу підприємств, виробляти ефективні стратегії його використання.

Особливо гостро ця проблема стоїть перед підприємствами тих галузей, які мають незначні перспективи поліпшення свого стану тільки за рахунок підвищення обсягів реалізації продукції, до яких, зокрема, відноситься й вугільна галузь.

Збитки від випуску товарної продукції державними вугільними підприємствами у 2009 р., склали 7,05 млрд. грн., збільшившись порівняно з 2008 р. на 3,02 млрд. гривень. Їх загальна кредиторська заборгованість перевищує 10 млрд. грн., більшість з підприємств - банкрути [1].

Фінансовий дисбаланс у традиційно збитковій вугільній промисловості України наразі зберігається. І одним з чималих впливових факторів такої ситуації є неефективне використання персоналу вугледобувних підприємств.

Станом на 1 січня 2010 року середньооблікова чисельність працівників вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, становить близько 231 тис. осіб, у тому числі підземних робітників – 129,9 тис. осіб, з яких: ГРОВ – 22,6 тис. осіб та прохідників – 17,3 тис. осіб.

За останні 19 років чисельність працівників у галузі зменшилася на 630 тис. чол. (74% загальної кількості). Так, в результаті реструктуризації вугільної промисловості тільки у Луганській області з 99 шахт закрито було 44, в результаті чого без роботи залишилося 35 тисяч гірників.

Протягом 2009 року чисельність зменшилася на 8,1 тис. осіб, в тому числі ГРОВ на 800 осіб та прохідників на 400 осіб.

При цьому фонд оплати праці (з відповідними відрахуваннями до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування) по вугледобувних підприємствах, підпорядкованих Мінвуглепрому, у 2009 році збільшився на 6,3%. Серед причин, які призвели до значного зростання фонду оплати праці при загальному по галузі скороченні чисельності персоналу, для більшості підприємств є незаплановане збільшення чисельності працівників в окремі місяці роботи (наприклад, в ДП «Макіїввугілля» середньооблікова чисельність працівників лише протягом одного місяця збільшилася на 371 чол., у ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» - на 198 чол.)

Згідно до результатів перевірок діяльності підприємств ревізійними комісіями Мінвуглепрому зафіксовано необґрунтовані збільшення фонду оплати праці: за тарифними ставками при роботі підприємств у святкові дні; доплати за роботу у нічний та вечірній час; доплати за нормативний час переміщення від стовбура до робочого місця і назад; премії за виконання додаткових та особливо важливих завдань; премії за виконання та перевиконання плану виробництва при невиконанні норми виробітки тощо.

Крім того, мають місце випадки порушення співвідношення в структурі фонду оплати праці, коли зменшується фонд основної заробітної плати з одночасним зростанням додаткової. Через невиконання графіка надання працівників відпусток збільшується сума на оплату відпускних.

Прострочена заборгованість з оплати праці працівників державних вугледобувних підприємств (з нарахуваннями) станом на 01.01.10 р. склала 2317,4 млн. грн., у тому числі 0,4 млн. грн. – заборгованість перед працівниками.

Продуктивність праці робітника за результатами 9 місяців 2010 р. склала 21,5 т/місяць. Порівняно з відповідним минулорічним періодом продуктивність праці зменшилась на 2,3 тонни в розрахунку на одного працюючого, або на 9,7%. Серед 14 перших вуглевидобувних країн - це один із найгірших показників. Експерти відмічають, що продуктивність праці українських гірників залишається дуже низькою порівняно із зарубіжними показниками: вдвічі нижче, ніж у Польщі, у 5 разів – ніж у середньому по країнах Західної Європи, у 20 разів – ніж у США. Тобто для видобутку 1 млн. т вугілля на рік витрачається праця 6 тисяч наших шахтарів проти 3 тисяч – у Польщі, 1,2 тисячі – у Західній Європі; 300 – у США [2].

Такий стан речей призводить до того, що навіть у такому регіоні як Донеччина не вистачає 8 тисяч прохідників та 4-5 тисяч робітників очисного забою. Навчальні заклади, що готували гірників стали змінювати свій профіль і тепер готують, здебільшого, менеджерів, перукарів та модельєрів.

І безумовно, основним напрямків поліпшення стану використання трудового потенціалу вугледобувних підприємств України є пошук та впровадження на них ефективних методів та технологій управління персоналом. Управління розвитком персоналу – не є короткотерміновим процесом, повторюваним час від часу з певною періодичністю. Тільки стратегічна спрямованість та забезпечення безперервності розвитку дозволить виконати умови якісного управління і постійного еволюційного процесу.

Література:

1..Інформаційно-аналітичний звіт про розвиток вугільної промисловості України за 2009 рік – [Електронний ресурс] / Матеріали офіційного сайту міністерства вугільної промисловості України

2. Зволинська О.В., Жук І.І., Новиченко А.П. «Чорне золото»: ресурсний потенціал чи головний біль держави. – [Електронний ресурс] / Матеріали офіційного сайту Головного Контрольно-ревізійного управління України – Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/35202