Экономические науки/1. Банки и банковская система

аспірант Філонова І. Б.

Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ)

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ, СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Вперше термін «глобалізація» (від англ. «global» земна куля) було використано у працях Дж. Макліна в 1981 р., а пізніше визначено американським вченим Р. Робертсом [1, с.223]. На сьогодні, суперечки навколо глобалізації точаться у залах засідань, на газетних шпальтах й у наукових колах по всьому світу. Прихильники радикального напряму, описуючи процеси глобалізації, заявляють про «кінець національної державності» та світу без кордонів [2, с.53]. На їхню думку, в майбутньому у світі не залишиться національних держав; їхнє місце займуть глобальні корпорації без національних ознак та зі стандартизованими послугами [3, с.3].

У працях А. Філіпенко, глобалізація, виявляється у зростанні міжнародної торгівлі та інвестицій, небаченій до цього диверсифікації робочої сили, значному підвищенні ролі транснаціональних корпорацій у світогосподарських процесах, загостренні глобальної конкуренції, появі систем глобального стратегічного менеджменту [4, с.45]. Ще одна характеристика глобалізації передбачає розгляд її як посилення взаємозалежності національних економік, взаємовпливу і взаємопереплетення різноманітних сфер і процесів у світовому господарстві [5,с.15]. На думку О. Дзюблюка під глобалізацією слід розуміти процес зростання інтеграції національних економік у один загальносвітовий ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Значення національних кордонів за таких обставин різко зменшується, а колишні зовнішні фактори економічного розвитку починають впливати не лише на транснаціональний бізнес, а й на національні господарства. При цьому значно посилюється залежність національних економік від міжнародної торгівлі товарами і послугами, транскордонного руху капіталу, експорту й імпорту знань, технологій та інформації [6,с.8]. Проведене дослідження дає підстави для визначення глобалізації як поступового і тривалого процесу розвитку нової системи господарювання, що доповнює національну економіку новими, глобальними рисами.

Процеси глобалізації охоплюють різні сфери світової економіки, а саме: а) міжнародний рух засобів виробництва (робочої сили, капіталу, інформації); б) зовнішню, міжнародну торгівлю товарами, послугами, об’єктами інтелектуальної власності; в) виробничу, науково-технічну, технологічну, інжинірингову співпрацю; г) міжнародні фінансово-кредитні та валютні операції. Завдяки новітнім технологіям фінансовий ринок, фактично функціонує цілодобово, розпочинаючи свою роботу на Далекому Сході й Новій Зеландії (Веллінгтон) і закінчує в Лос Анжелесі. На моніторах спеціальних інформаційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, валютні курси, процентні ставки незалежно від місця їх проведення.

Рис. 1 Чинники глобалізації банківської діяльності, складено автором

Як бачимо, впровадження нових електронних технологій та глобальних баз даних (SWIFT, NASDAQ, BLOMBERQ, REU-TER тощо) відіграє велику роль у прискоренні глобалізаційних процесів у банківській діяльності. Наприклад, стандарти OFX, які використовують Інтернет-банки вже зараз дозволяють клієнтам не виходячи з будинку здійснювати платежі та грошові перекази. А майбутні версії зможуть підтримувати операції з надання рахунків до оплати, брокерські операції, а також вибірку й порівняння пропозицій з роздрібних продуктів і послуг. Таким чином, можливість одержувати через Інтернет повний набір банківських послуг приведе до зникнення суперечності між цінністю та доступністю інформації в сфері банківських операцій. У результаті втратить сенс головна нинішня цінність банківської діяльності – відносини банку з клієнтами. Клієнти зможуть легко порівнювати і змінювати фінансових постачальників. Можливо універсальний банківський бізнес, перестане існувати. Це звичайно не означає, що зникнуть банки. Частина з них перекваліфікується у фахівців з конкретних продуктів, а інша перетвориться в навігаторів-посередників. Адже при повній свободі вибору банківських продуктів клієнтам будуть потрібні навігатори, що володіють, скажімо, базами даних щодо процентних ставок, та здатні оцінювати фінансові пропозиції.

У світових масштабах останніми роками відбувається фінансова транснаціональна консолідація. Вона вже привела до виокремлення приблизно 20 транснаціональних банків, які мають найпотужнішу ресурсну базу та домінують на світовому ринку фінансових послуг. Для максимізації вигод найбільші банківські структури частину своїх операцій проводять через офшорні зони, де існує пільговий режим (податковий, валютний чи адміністративний). Визначення офшорних зон у світі умовне, зокрема, з огляду на високу динамічність їх виникнення та зникнення. У світі щороку зникають 3 – 4 офшорні зони, і стільки ж з’являється. Активи офшорних банків постійно знаходяться у русі, приносячи їх власникам і менеджерам підвищені прибутки. Цікаво, що на першому етапі легалізації кошти спрямовуються до офшорних зон (у вигляді готівки, банківських переказів або цінних паперів). Через офшорні банки за допомогою платіжних електронних систем їх переказують до інших країн. А звідти вони повертаються на «батьківщину» або потрапляють до країн з підвищеною банківською конфіденційністю (наприклад, Швейцарія, Сінгапур) для подальшого «відбілювання». Відповідно, що транскордонне переміщення величезних обсягів грошових потоків не може не позначитись на фінансовій стабільності національних господарств. Позитив такого явища пов'язаний із рухом капіталів у найприбутковіші сфери національних господарств, розвитком бізнесу і сприянням економічному зростанню. Водночас негативи визначаються тим, що в разі невпевненості інвесторів ці величезні фінансові ресурси можуть легко мігрувати, завдаючи серйозної шкоди економіці країни, звідки вони виводяться. Проблема полягає у не контрольованості загальної маси капіталу, в результаті чого існує великий ризик виникнення дисбалансу між грошима і товарами. Блискавичний відплив капіталу з ринку спричиняє девальвацію місцевої валюти, банкрутство банків, економічний спад. Надмірна активність міжнародного капіталу призводить до диспропорцій в економіці, які при зміні зовнішньої кон’юнктури рано чи пізно виходять на поверхню.

Література

1. Robertson R.T. The three waves of globalization. – NY: ZED Books, 2003. – 422 p.

2. The end of the nation state: the rise of regional economies / Ed. K. Omae.- NY: Free Press, 1995. – 544р.

3. Gilpin R. Global political economy: Understanding the international economic order. - Princeton University Press, 2001. – P. 3

4. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: Навчальний посібник /А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, - К.: Либідь, 2002. - 470 с.

5. Холопов А. В. Глобализация и макроэкономическое равновесие//Мировая экономика и международные отношения.-2005. -.№2- с.15

6. Дзюблюк О. Грошово-кредитна система України у контексті глобалізаційних процесів // Вісник ТНЕУ. -2006. -№5- 1.- с. 8