Кукса О.Л., Турченко Т.В.
Науковий керівник: Гузенко О.П.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”
Проблеми
проведення проектного фінансування комерційними банками України
Становлення ринкової системи господарювання в Україні
потребує принципово нових підходів до організації залучених інвестицій.
Необхідні підприємствам фінансові ресурси можна залучити різними шляхами. Одним
з основних способів проектного фінансування, що активно використовується уже
тривалий час в зарубіжній практиці є проектне фінансування комерційними
банками, тобто кредитування банками проектів. На даний час вважає
М.П. Денисенко [1], що актуальною є проблема розширення сфери фінансування
банками України масштабних проектів у різних спектрах діяльності.
У дослідженнях українських і зарубіжних науковців зустрічаємо
фундаментальні напрацювання щодо банківської інвестиційної діяльності та
окремих питань підвищення ефективності діяльності банківських установ у сфері
проектного фінансування. Серед наукових досліджень проблеми на увагу
заслуговують доробки таких авторів Денисенко М.П. [1], Луців Б.Л. [2], Пересада А.А., Майорова Т.В., Ляхова О.О. [3], Бардиш
Г.О. [4], Куриленко Т.П. [5] та ін.
Доведено, що проектне фінансування комерційними банками України
розвивається не досить швидкими темпами, що пов’язане з існуванням ряду проблем
у цій сфері, а саме: законодавчий захист прав кредитора відсутній, незважаючи
на те, що правову основу інноваційної діяльності складають 100 законодавчих і
нормативних актів; не створені умови своєчасного і повного повернення кредитів
і відсотків, в тому числі державними підприємствами і тими, що знаходяться в
процесі приватизації; існують недоліки податкового законодавства, коли податки
стягуються, навіть якщо нараховані відсотки фактично не сплачені позичальником;
немає можливості для реалізації повною мірою застави державних підприємств, що
стримує процес їх інвестиційного кредитування банками.
Крім правових, існують і економічні проблеми проектного фінансування з боку
банків: у банків немає необхідних для економіки обсягів довгострокових
ресурсів, щоб надавати кредити на значний строк. Фінансування
інноваційно-інвестиційних проектів може тривати декілька років, а ресурси для
такого кредитування обмежені. Крім того, позичальник реально може сплачувати
відсотки лише після реалізації проекту, тобто через декілька років, а банки
вимушені нараховувати і сплачувати податки щомісячно, приймаючи на себе весь
податковий тягар.
У своїй праці Пересада А.А., Майорова Т. В., Ляхова О.О. [3] зауважують, що
важливим джерелом кредитування інновацій є ресурси НБУ. Однак практика
засвідчує, що отримати рефінансування Національного банку під
інноваційно-інвестиційні проекти вкрай складно. За рахунок цих коштів довгострокові
вкладення не зростають, оскільки НБУ продає ресурси по ціні, що перевищує
облікову ставку. Ціна ресурсів має бути нижчою облікової ставки Національного
банку України, а банки повинні мати реальний доступ до цих коштів.
Разом з тим, для розширення довгострокового кредитування в сільському
господарстві треба, щоб земля була предметом купівлі-продажу. Крім цього, слід
змінити закупівельну систему. На стратегічно важливі види сільськогосподарської
продукції повинні бути державні закупки через Держрезерв за твердими цінами,
які б компенсували витрати на виробництво (вартість селекційного насіння,
міндобрив, пальне, техніка, зарплата та інше). Це сприяло би розвитку аграрного
сектора.
Безумовно, існує проблема і якості інноваційних проектів. Дуже складно найти
всебічно техніко-економічно обґрунтовані проекти. Тому на макроекономічному
рівні законодавець має розробити заходи по підвищенню якості підготовки
проектів, що пропонуються для банківського кредитування.
На думку науковців загалом весь кредитний процес залежить від стану
грошових потоків. У нашій країні вони некеровані. Безліч мілких комерційних
банків розпорошили фінансові потоки. Крім того, застосовуються силові прийоми
впливовими посадовими особами для перерозподілу клієнтури між банками, чим
породжується нестабільність в кредитних відносинах. Створюється ситуація, коли
економіку кредитують одні банки, а ресурси тримають інші. В результаті, зростає
ціна банківського кредиту, штучно зменшуються обсяги інвестиційного
кредитування економіки.
Як
висновок зазначимо, що задля ефективного проведення проектного фінансування
комерційними банками України слід вирішувати ряд важливий проблем, які
торкаються і законодавчої бази, і розбудови економічних процесів в нашій
країні. Крім того, слід підвищити якісний рівень розробки проектів, які
потребують інвестиційного кредитного ресурсу та відповідають ринковим напрямкам
розбудови країни.
Література:
1.
Денисенко М.П.
Основи інвестиційної діяльності: [підручник] / М.П. Денисенко. – К.: Алеута, 2003. – 338 с.
2.
Луців Б.Л. Банківська
діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001.
– 320 с.
3.
Пересада А.А.
Проектне фінансування: [підручник]
/ А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова. – К.: КНЕУ, 2005. – 736 с.
4.
Бардиш Г.О. Проектне
фінансування: [навчально-методичний
посібник]
/ Г.О. Бардиш. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 240 с.
5.
Куриленко Т.П. Проектне фінансування:
[підручник] / Т.П. Куриленко. –К.: Кондор, 2006. – 208 с.