Экономические науки. Государственное регулирование экономики

Дьяченко Л. Б.

Науковий керівник, к. е. н., доц. Ульяницька О. В.

Донбаський Державний Технічний Університет, м. Алчевськ

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Актуальність теми. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності є актуальною темою для українських авторів, тому що створена цільна система захисту авторського права і суміжних прав, яка не є бездоганною і не дає повноцінного захисту за вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав та їх майнові права, піратство у сфері авторського права і суміжних прав, плагіат, ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і суміжних прав, підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління, розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Метою дослідження є вивчення методів та засобів захисту права інтелектуальної власності та контролю за користуванням об’єктами інтелектуальної власності.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання захисту прав інтелектуальної власності ще не зайняли належне місце у планах науково-дослідної роботи наукових установ і навчальних закладів. Хоча проблеми прав інтелектуальної власності досліджувалися багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями, такими як Азімовим Ч.Н., Безклубим І.А., Богуславським М.М., Бошицьким Ю.Л., Дзерою О.В., Довгертом А.С., Дробов'язко Р.В., Калятіним В.А., Кохановською О.В., Носіком Ю.В., Пастуховим О.М., Підопригорою О.А., Підопригорою О.О., Сергєєвим О.П., Харитоновим С.О., Шишкою Р.Б., Штефан О.О., Штефаном М.Й., але поки що в Україні відчувається недостатність спеціальних монографічних праць, присвячених проблемам захисту прав інтелектуальної власності, хоча цих питань торкалися різні автори. Проте опубліковані наукові статі, присвячені питанням захисту прав інтелектуальної власності, не створюють цілісної уяви про стан захисту прав інтелектуальної власності. Разом із тим, навіть на такому рівні належним чином не були досліджені засади цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності.

Викладення основних результатів. Порушенням авторського права чи суміжних прав є передусім будь-яке відтворення твору, в будь-якій матеріальній формі і в будь-якій кількості примірників, починаючи від одного, без дозволу осіб, які мають авторське право. Для визнання відтворення твору неправомірним не має значення мета його відтворення. Це стосується також і об'єктів суміжних прав.

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є захист законних прав громадян. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання". Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою [1]. Оскільки економічною основою кожного суспільства є власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавством, зокрема Законом України "Про власність", громадянам, організаціям та іншим власникам надаються рівні умови для захисту права власності [2].

Цивільно-правовому захистові притаманні свої специфічні методи та засоби, які істотно різняться від існуючих в інших галузях права. Безперечно, цивільне право, як і інші галузі права, має на меті виховання громадян і юридичних осіб у дусі поваги до власності інших осіб, утримання від порушень прав власників. Ця мета досягається за допомогою спеціальних цивільно-правових методів та засобів [3].

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна і неюрисдикційна. Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України [4].

Проект Цивільного кодексу України передбачив спеціальні правові способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав. Внесення до Проекту таких способів забезпечення зазначених позовів цілком виправдані. До цих способів відносяться такі. Ще до розгляду справи по суті суд може винести ухвалу про заборону відповідачеві або особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником авторського права або суміжних прав, вчиняти певні дії (виготовлення, відтворення, продаж, здавання в найм, імпорт тощо, передбачене цим Кодексом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою випуску в цивільний оборот примірників творів або фонограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними).

У разі необхідності суд може винести ухвалу про накладення арешту і вилучення усіх примірників творів, фонограм, відеограм щодо яких є підстави вважати, що вони є контрафактними. Суд може винести ухвалу також про вилучення і арешт матеріалів та обладнання для їх виготовлення і відтворення [5].

Якщо відповідно до кримінального законодавства України дії певної особи щодо авторського права чи суміжних прав підпадають під ознаки злочину, орган дізнання чи суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:

1. примірники творів, фонограм, відеограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними;

2. матеріали та обладнання, призначені для їх виготовлення та відтворення;

3. документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного кримінального законодавства передбачена кримінальна відповідальність.

За порушення авторського права чи суміжних прав Законом України “Про авторське право і суміжні права” встановлена цивільно-правова відповідальність порушника. Вона істотно відрізняється від тієї, що була передбачена Цивільним кодексом України.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

1. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

2. відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

3. стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

4. виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Відповідно до наведених норм суб'єкту авторського права чи суміжних прав у разі їх порушення належить право на свій вибір вимагати відшкодування збитків або стягнення доходу, або грошової компенсації, розмір якої визначається судом [6].

Висновки. З аналізу основних проблем дослідження, можна сказати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна системи державних органів, але не може забезпечити надійний захист прав у сфері інтелектуальної власності, тому необхідно вирішувати цю проблему шляхом підвищення контролю та захисту прав інтелектуальної власності.

Література

1. Конституція України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 ) Документ 254к/96-вр, остання редакцiя вiд 30.09.2010 на пiдставi v020p710-10

2. Закон України “Про авторське право і суміжні права” N 3792-XII, 23.12.1993

3. http://bookz.com.ua/23/05.htm

4. http://textbooks.net.ua/content/view/4367/36/

5. http://readbookz.com/book/192/7156.html

6. http://vuzlib.net/beta3/html/1/11011/11092/