Коваль В.С.

Луцький національний технічний університет

Розвиток державного регулювання страхового ринку України

У становленні та розвитку страхового ринку України важливу роль належить державі.

За останні роки в страховому ринку України відбулися стрімкі структурні зміни, що зумовили високий рівень розвитку й потребували постійного вдосконалення державного регулювання цієї сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової сфери значно підвищилася у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка вплинула і на український страховий ринок.

Державне регулювання страхової діяльності являє собою систему заходів і методів, здійснюваних на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку й діяльності страхових компаній на ньому [2, с. 102].

Держава здійснює свою регулюючу функцію у сфері страхування шляхом прийняття законодавчих актів, які регулюють страхування, запровадження в інтересах суспільства й окремих категорій його громадян обов’язкового страхування, проведення спеціальної податкової політики, установлення пільг страховим компаніям для стимулювання такого роду діяльності, а також створення особливого правового механізму, який би забезпечував нагляд за функціонуванням страхових компаній.

Державне регулювання страхової діяльності може здійснюватися шляхом проведення [2, с. 102]:

· Політики обмежень – установлення правил ліцензування, розміщення страхових резервів, визначення мінімального розміру статутного капіталу страхової компанії, установлення обгрунтованих тарифів для обов’язкового страхування, контроль уповноваженими державними органами додержання учасниками страхового ринку вимог нормативно-правових актів і накладання санкцій за їх невиконання.

· Політики стимулювання – забезпечення платоспроможності потенційних страхувальників, здійснення стимулюючого оподаткування й пільгового кредитування страхових компаній, створення сприятливого інвестиційного клімату для страховиків, запровадження обов’язкових видів страхування й забезпечення добросовісної конкуренції на страховому ринку.

В Україні, з перших років її незалежності, на початковому етапі становлення страхової справи державне регулювання даних процесів практично було відсутнім.

Загалом процес формування державного регулювання страхового ринку України можна поділити на декілька етапів.

І етап: 1991 – 1996 роки – стихійне регулювання страхового ринку країни. У травні 1993 року вийшов Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», що передбачав впровадження єдиного державного реєстру страхових компаній, дозвіл на здійснення страхової діяльності за тими видами, які зазначені в ліцензії, створення органу нагляду за страховою діяльністю [4, с. 88].

У липні цього ж року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про ліцензування страхової діяльності». У жовтні 1993 року створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд.

ІІ етап: 1996 – 2001 роки – зародження «цивілізованого» державного регулювання страхового ринку України. Основною подією стало прийняття в березні 1996 року Закону України «Про страхування». Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов’язкового страхування [3].

1998 року ухвалена Кабінетом Міністрів Перша Програма розвитку страхового ринку України, яка визначала головні завдання та пріоритети галузі на 1998—2000 роки [4, с. 89].

У процесі адміністративної реформи Указом Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» від 15. 12. 1999 №1573/99 функції Укрстрахнагляду було покладено на Міністерство фінансів України, у складі якого створено Департамент фінансових установ та ринків.

ІІІ етап: із 2001 року й до сьогодні – розвиток державного регулювання вітчизняного страхового ринку. Позитивною подією в контексті державного регулювання страхового ринку стало прийняття у жовтні 2001 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» № 2745-ІІІ.

2 лютого 2001 року Кабінетом Міністрів затверджено «Програму розвитку страхового ринку України на 2001—2004 роки» [4, с. 89].

У грудні 2002 року за Указом Президента України № 1153/2002 та згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» від 12. 07. 2001 № 2664-ІІІ було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України – Держфінпослуг.

У 2005 році була розроблена «Програма розвитку страхового ринку України на 20051—2010 роки». У відповідності до неї Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг переглянула правила розміщення страхових резервів зі страхування життя та протягом 2006-2007 років внесла відповідні зміни. Було розширено можливості страхових компаній у сфері кредитування своїх клієнтів, встановлено обмеження щодо інвестування коштів страхових резервів в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України [4, с. 91].

Важливе значення для розвитку страхового ринку й поліпшення його регулювання мало прийняття низки законів, що регламентують окремі галузі, види, підвиди страхування (закони України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру») [2, с. 104].

Загалом можна стверджувати, що створена в Україні система регулювання страхової діяльності в основному зводить до ведення державного реєстру, розробки норматиних, методичних та законодавчих актів, ліцензування страховиків щодо допуску на ринок; ліцензування правил страхування та тарифів; контролю за платоспроможністю, розміщеням страхових резервів [1, с. 20].

Отже, подальше вдосконалення механізму державного регулювання страхового ринку України повинно бути спрямоване на:

1. Розробку й ухвалення низки законодавчих актів щодо перестрахування, страхування життя, медичного і пенсійного страхування, діяльності товариств взаємного страхування, діяльності страхових посередників, фонду гарантування страхових виплат.

2. Впорядкування нормативно-правової бази у сфері обліку, статистичної і бухгалтерської звітності страхових компаній.

3. Оптимізація співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням.

4. Запровадження пруденційного нагляду – попередження нестабільності фінансової системи, запобігання неплатоспроможності страховиків, що дає можливість виявити недоліки в діяльності страховиків від самого їх початку, а отже, вжити заходів щодо їх усунення.

Вжиття зазначених вище заходів сприятиме вдосконаленню державного регулювання страхового ринку й адаптації його до вимог сьогодення.

Література:

1. Василенко А. В. Генезис державного регулювання страхового ринку України в контексті зарубіжного досвіду // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 8(62). – С. 14 – 22.

2. Приказюк Н. В. Державне регулювання страхового ринку України: тенденції та перспективи розвитку // Фінанси України. – 2010. - № 7. – С. 101 – 108.

3. Про страхування: Закон України від 07. 03. 1996 № 85/96 (зі змінами й доповненнями): [Елктр. ресурс]. – http://zakon.rada.gov.ua.

4. Ярошенко С. Л., Куделя Л. В. Проблеми становлення та розвитку страхового ринку життя в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - № 4(83). – С. 87 – 92.