Мажар М.А.

Житомирський державний технологічний університет

Теоретико-методологічні засади конкурентоспроможності підприємств

Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність національної економіки та її складових може швидко підвищуватись внаслідок продуманої системи цілеспрямованих дій, в яких значна роль належить інститутам держави. Відомий фахівець із теорії конкурентоспроможності М. Портер у своїх останніх роботах зазначає, що метою будь-якого уряду та його стратегічним напрямком є створення такого середовища, в якому фірми зможуть підвищувати свої конкурентні переваги. Однак за сучасних умов конкурентоспроможною може бути лише та національна економіка, що найефективніше використовує можливості глобалізації. Країна, відкрита для міжнародної конкуренції, забезпечує гнучкість використання усіх ресурсів для товаровиробників, що, в кінцевому рахунку, й призводить до підвищення її конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність стає універсальною вимогою, котра пред’являється відкритою економікою будь-якому економічному суб’єкту. Отже, для стійкого зростання конкурентоспроможності національної економіки та її суб’єктів, необхідно враховувати вплив та значення не тільки внутрішнього, але й зовнішнього наднаціонального середовища. Саме перетворення людства на єдину структурно-функціональну систему характеризується фахівцями як процес глобалізації. На суб’єкти міжнародних економічних відносин у межах єдиного світогосподарського простору (наднаціонального середовища) діють політико-правові, економічні, соціально-культурні, технологічні та інфраструктурні фактори.

В економічному словнику конкурентоспроможність підприємства визначаються як його здатність здійснювати діяльність в умовах ринкових відносин, отримуючи прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення, виробництва, стимулювання та підтримки працівників на високому якісному рівні.

Якщо брати до уваги, що на товарних ринках постійно йде конкурентна боротьба, змінюються умови, з’являються нові товари, зникають старі, то з цієї позиції під конкурентоспроможністю підприємства розуміють як реальну, так і потенційну можливість підприємства проектувати, виготовляти та збувати в тих чи інших конкретних умовах товари, що користуються більш пріоритетним попитом у споживачів, ніж товари конкурентів.

Необхідно зазначити, що однією з важливих рис конкурентоспроможності підприємства є її відносність. Конкурентоспроможність не є внутрішньою якістю підприємства. Вона може бути виявлена та оцінена тільки в рамках групи підприємств, що належать до однієї галузі, чи підприємств, що випускають продукцію, схожу за властивостями. Конкурентоспроможність можна виявити тільки порівнюючи ці підприємства в межах країни, чи у світовому масштабі. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства – поняття відносне: одне й теж підприємство на вітчизняному ринку може бути визначено конкурентоспроможним, а в межах світового ринку – ні. З цієї позиції таку конкурентоспроможність можна визначити як відносну характеристику, що показує відмінність процесу розвитку даного підприємства від підприємства конкурента, як за мірою задоволення своєю продукцією чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності. Основний зміст поняття конкурентоспроможності підприємства полягає в тому, що вона характеризує можливості та динаміку пристосування підприємства до умов конкуренції, що постійно змінюється.

У деяких публікаціях наводиться змішане поняття конкурентоспроможності товару та підприємства, у зв’язку з цим потрібно зазначити, що характеристика конкурентоспроможності підприємства має декілька суттєвих відмінностей від такої ж характеристики товару, а саме:

– перша принципова відмінність полягає в тому, що конкурентоспроможність підприємства, яка відображає відмінність даного виробника від конкурентів, має місце тривалий проміжок часу. Конкурентоспроможність товару, у свою чергу, визначається незначними з економічного погляду проміжками часу – місяць, тиждень, день. Це пов’язано з тим, що підприємство зайняте виробництвом і реалізацією різних виробів, асортимент яких обновлюється, і для виявлення суттєвих відмінностей від конкурентів на відповідному товарному ринку повинен пройти хоча б один цикл оновлення продукції, тобто поява на ринку нових товарів;

– друга принципова відмінність полягає в тому, що оцінку діяльності підприємства дає не тільки споживач, а і сам підприємець. Споживач оцінює товар виходячи з його споживчої якості та вартості і для нього не важливо, скільки це коштувало підприємцю.

Таким чином, конкурентоспроможність підприємства – це особлива зона, в якій у певних межах та за певних умов збігаються інтереси виробників та споживачів.

Виходячи зі сказаного можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємства – це реальна та потенційна спроможність підприємства проектувати, виготовляти та збувати в тих чи інших конкретних умовах продукцію, яка користується більш пріоритетним попитом у споживачів при умові ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. Конкурентоспроможність підприємства не являє собою тільки внутрішню його якість (тобто залежить не тільки від самого підприємства), тому що підприємство функціонує в системі макро- та мікросередовища, що сформувалося в межах тієї чи іншої галузі, країни. Тому пошук джерел конкурентоспроможності також потрібно здійснювати поза підприємством.

Література:

1. Азоев Г.А. Конкурентные преимущества фирмы / Г.А. Азоев., А.П. Челенков. – М.: Типография «Новости», 2000. - 254с.

2. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. – М.: АКАЛИС, 1996. – 304 с.