Андрощук І.В.

Луцький національний технічний університет

Демографічні процеси та їх вплив на систему пенсійного забезпечення в Україні

Сформований багатьма поколіннями соціально-демографічний потенціал є базовим елементом національного багатства будь-якої країни, що визначає пріоритетні напрями її розвитку. Внаслідок перевищення показників смертності над показниками народжуваності, невисокої середньої тривалості життя населення зменшується сукупний життєвий потенціал країни та відбувається інтенсивне зміщення демографічної структури в напрямі старіння, що негативно позначається на функціонуванні системи пенсійного забезпечення в країні. У зв’язку з цим необхідними є аналіз стану сучасної демографічної ситуації, пошук основних причин її погіршення та розроблення пропозицій щодо поліпшення демографічної ситуації.

Дослідженнями демографічних процесів, а також пов’язаних з ними проблем ґрунтовно займалися такі вітчизняні науковці, як О. Залєтов, Е. Бойченко, Е. Лібанова, А. Цьома та ін.

Проте сьогодні демографічна ситуація в Україні та світі потребує подальшого глибокого вивчення для прийняття управлінських рішень щодо зменшення її негативного впливу на систему пенсійного забезпечення.

Старіння населення як процес, що полягає у збільшенні частки осіб старшого віку, спостерігається в багатьох країнах світу. Найінтенсивніше цей процес відбувається в країнах Західної Європи і в США.

За даними демографічних прогнозів, які наводить О. Залєтов [3], старіння населення в розвинених країнах прогресуватиме протягом наступних чотирьох десятиліть, наприкінці яких буде досягнуто пік прогресу.

Згідно з прогнозами, до 2050 р. чисельність населення Європейського Союзу скоротиться до 450 млн. осіб. Зокрема, в найближчі 45 років населення Латвії зменшиться на п’яту частину; Естонії, Литви, Чехії, Угорщини, Словаччини та Польщі – на 12–17%. Кількість громадян Німеччини скоротиться на 8 млн. осіб; Італії – на 5,2 млн. осіб; Польщі – на 4,5 млн. осіб. За даними ЄС, до 2050 р. чисельність людей працездатного віку (з 15 до 64 років) скоротиться на 52 млн. (або на 17%) і становитиме 255 млн. осіб. При цьому чисельність людей від 65 років і старше збільшиться майже вдвічі – до 134,5 млн. осіб [3]. Стрімке старіння населення буде знижувати фінансову спроможність працездатних громадян, негативно впливаючи на економіку, систему пенсійного забезпечення та охорону здоров’я.

Для України, як і для інших країн Європи, сьогодні актуальною є проблема скорочення чисельності населення. Різке зменшення народжуваності, зростання смертності, зокрема смертності людей працездатного віку, спричинило випереджальне скорочення чисельності працездатного населення, небезпечне зменшення трудового і демовідтворювального потенціалу, що загрожує сповзанню України в де градаційну спіраль, за якою робоча сила вибуває і не відтворюється [2].

Як показують дані Всеукраїнського перепису населення, на 5 грудня 2001 р. в Україні проживало 48,5 млн. осіб [1]. За оцінками спеціалістів, на 1 січня 2008 р. чисельність постійного населення в Україні становила 46,4 млн. осіб. Прогноз характеру відтворення населення, здійснений інститутом демографії і соціальних досліджень НАН України спільно з Держкомстатом України показує, що чисельність населення України найближчими роками і надалі скорочуватиметься і може досягнути показника в 2050 р. 35 млн. осіб [5].

Співвідношення пенсіонерів та платників страхових внесків, як зазначає Е. Лібанова, впливає на фінансовий стан солідарної пенсійної системи [4]. Це співвідношення залежить від кількох факторів:

- рівня демографічного навантаження на населення працездатного віку, тобто співвідношення чисельності населення пенсійного і працездатного віку;

- рівня зайнятості населення працездатного віку, тобто питомої ваги економічно активних осіб у складі населення працездатного віку і питомої ваги зайнятих у складі економічно активних осіб;

- питомої ваги платників страхових внесків у загальній частині зайнятих.

Іншим фактором, що впливає на функціонування та розвиток пенсійної системи, є зменшення чисельності економічно активного населення. В Україні впродовж останніх 10 років цей показник найвищим був у 2001 р. і становив 22426,5 тис. осіб, найнижчим – у 2003 р. і становив 22171,3 тис. осіб.

Нинішня демографічна ситуація ускладнюється ще й тим, що молоді люди віком 15–24 років становлять значну частку безробітних, а люди віком 25–40 років мігрують за кордон у пошуках роботи та вищого заробітку. Старіння населення на фоні підвищення імміграції призводить до збільшення фінансового навантаження на систему пенсійного забезпечення. Сьогодні в Україні практично кожна третя особа – пенсіонер, основним показником якості та рівня життя якого є розмір пенсії. Збільшення частки пенсіонерів у загальній чисельності населення неодмінно призводить до зростання економічної вартості надання підтримки цій категорії. Слід зауважити. що чисельність платників страхових внесків в Україні становить 17,4 млн. осіб. За світовими стандартами таке навантаження на працюючих, що створюється пенсіонерами (0,78, тобто на 10 працюючих припадає приблизно 8 пенсіонерів), являє собою кризовий показник. Наприклад, у Франції на 10 працюючих припадає 4 пенсіонери і подібна ситуація там викликає занепокоєння.

Старіння населення є однією з найбільш серйозних проблем, яку переживають пенсійні системи в усьому світі. Очікується, що кількість працюючого населення, яке сплачує внески, буде з кожним роком різко зменшуватися. Якщо не вживатимуться відповідні заходи щодо надання можливості працівникам старшого віку продовжити працювати, це зможе призвести до колапсу пенсійної системи.

Сьогодні, коли наслідки світової фінансової кризи серйозно відчуваються в усьому світі, і в результаті поглиблення економічного спаду виникає загроза зменшення сплати пенсійних внесків, питання підвищення пенсійного віку стоїть на порядку денному пенсійної реформи багатьох країн.

Процеси відтворення населення формують контингент учасників пенсійної системи (як платників внесків, так і одержувачів виплат) та їх співвідношення. Статево віковий склад населення, що є кумулятивним результатом природного та механічного руху, визначає максимально можливі обсяги трудового потенціалу країни, а також великою мірою його якісні характеристики, що мають важливе значення для фінансового забезпечення пенсійної системи.

Отже, пенсійне забезпечення слід розглядати не просто як напрям соціального захисту, а як важливу складову фінансової системи, що забезпечує відтворення і розвиток населення та економічне зростання й конкурентоспроможність країни. При цьому надзвичайно важливо організувати пенсійну систему таким чином, щоб у суспільстві (як серед самих пенсіонерів, так і серед інших груп населення) не виникало думки про те, що пенсіонери є тягарем для працюючих чи держави. Саме підхід до пенсійного забезпечення як до форми соціальних і, зокрема, демографічних інвестицій, здатний вирішити цю проблему, адже довге й здорове життя є основоположним правом і вищим благом для кожної людини і суспільства в цілому.

1. Бойченко Е. Вплив демографічних чинників на ринок праці / Е. Бойченко // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 8. – С. 24–28.

2. Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки // Збірник матеріалів. – К.: Парлам. вид-во, 2003. – 449 с.

3. Залєтов О. Пенсійний захист населення: глобальна проблема ХХІ століття / О. Залєтов // Страхова справа. – 2006. – № 3. – С. 12–19.

4. Лібанова Е.М. Демографічні передумови реформування системи пенсійного забезпечення. Інформація про хід проведення пенсійної реформи в Україні / Е.М. Лібанова // Ін форм. бюл. – 2001. – № 3. – С. 8–23.

5. Цьома А.П. Сучасна демографічна ситуація в Україні і основні напрями демографічної політики держави / А.П. Цьома. – Режим доступу: http://www.pdaa.com.ua/np/pdf/58pdf