Щуцька К.В.

Луцький Національний Технічний Університет

Проблеми та перспективи розвитку фінансового лізингу в Україні

На сучасному етапі економічного розвитку України відбувається посиленням ролі договору в опосередкуванні суспільних відносин у сфері підприємництва. Окреслюється тенденція до появи й утвердження договірних інститутів, які не були характерними для колишньої системи господарювання. Одним із головних механізмів фінансової підтримки суб'єктів підприємництва є лізинг, тому що це - строкове, цільове і платне користування майном відповідно до умов, визначених конкретним договором, а також довгострокова оренда обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення тощо.

Значення лізингу для економіки України в сучасних умовах важко переоцінити, оскільки, як показує світова практика, він являє собою дієвий механізм, за допомогою якого забезпечується оновлення засобів виробництва та створюються умови для використання новітньої техніки.

Світовий досвід, який показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%; лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності, що є вкрай важливим для нашої економіки; переорієнтацією банків із ринку цінних паперів на інвестиції у виробництво. При цьому лізинг є більш привабливим фінансовим механізмом, аніж кредит, оскільки він використовується винятково для купівлі устаткування, що до того ж виступає забезпеченням угоди; зниженням ставок на ринку позикового капіталу і як наслідок – здешевлення лізингової угоди; великим потенційним попитом на лізингові послуги, пов’язаним із потребою підприємств у відновленні основних фондів і можливістю їх здійснити без суттєвих початкових витрат.[2]

В умовах кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірним є той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин. Будучи продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.

За даними Українського об'єднання лізингодавців, вартість лізингових договорів на кінець 2008 р. становила 29 млрд. грн. За підсумками 2009 р. вона зменшилася на 1,3 млрд. грн. (4,6%) до 27,2 млрд. грн. А вже на початку 2010 р. почалося зростання ринку лізингу – за підсумками першого кварталу вартість діючих договорів фінансового лізингу склала 28,6 млрд. грн.

Оптимізм викликає і інша статистика: середня вартість діючої угоди за станом на кінець 1 кварталу 2010 р. збільшилася на 0,2 млн. грн. (15%) і становить приблизно 1,55 млн. грн. Іншою позитивною тенденцією стало збільшення кількості довгострокових договорів: спостерігається зростання на 5,69% питомої ваги договорів на строк від 5 до 10 років і зменшення на 5,57% питомої ваги договорів на строк від 2 до 5 років.[1]

Серед договорів фінансового лізингу як і раніше переважають угоди в галузі транспорту (60,34%) (див. Графік 1). При цьому в першому кварталі 2010 р. питома вага транспорту зріс на 8,34%, а питома вага будівництва, сільського господарства та сфери послуг зменшився на 4,91%, 0,93% і 0,58% відповідно.

Попри позитивну динаміку розвитку лізингу за останні роки, Україна за його показниками ще значно відстає не тільки від економічно розвинених країн Заходу, але й від постсоціалістичних країн. Є безліч чинників, які гальмують розвиток лізингу в Україні, а саме:

- недосконалість законодавчого забезпечення

- недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу;

- несприятливий податковий клімат;

- обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.

- недостатня фінансова стійкість лізингодавців.

- недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.

- недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу.

Для вирішення цих проблем потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні була спрямована на:

- дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

- дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

- забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

- запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

- забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

- зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.[3]

До приоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна віднести:

- високотехнологічні наукомісткі галузі: літако- і машинобудування, порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс;

- видобувні та металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат;

- виробництво товарів народного споживання;

- незавершене виробництво;

- дрібний бізнес та ін.[2]

Отже, можна зробити висновок, що для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні. - 2008. - №3. - С. 24.

2) Черевко Г.В. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи / І.Г.Черевко, Г.Б.Калитка // Фінанси України. - 1999. - №2. - С. 19.

3) Григоренко Є.В. Лізинг як перспективний вид діяльності / Є.Григоренко // Ринок цінних паперів України. - 2002. - № 1-2. - С.12.