Асистент Мартинова О.В.

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і

природокористування України “Ніжинський агротехнічний інститут”

Сутність розвитку підприємства, його види та форми

Останнім часом відмічається постійне зростання з боку як вітчизняних, так і зарубіжних науковців та практиків до проблем управління стратегічним розвитком підприємств.

Проблемами управління стратегічним розвитком підприємства займалися такі вчені як: І. Адізес, І. Ансофф, В.О. Василенко, Л.Е. Грейнер, О.Д. Гудзинський, О.С. Віханський, О.В. Ємельяненко, Н.П. Маслєннікова, Б.З. Мільнер, О.В. Новак, А.А. Томпсон, Й. Шумпетер та багато інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць на цю тему, єдиного визначення розвитку підприємства не існує.

Існує декілька підходів до визначення сутності розвитку підприємств. Виходячи з цього, розглянемо найчастіше вживані визначення поняття “розвиток” вітчизняними і зарубіжними економістами в науковій літературі.

З філософської точки зору розвиток — це розгорнутий у часі процес кількісних та якісних змін в організмі та психіці поступальний рух, еволюція, перехід від одного стану до іншого [9]. Розвиток — це необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. В результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформація або зникнення його елементів і зв'язків) [10].

Розвиток — це характеристика якісних змін об'єктів, поява нових форм буття, інновацій і нововведень і зв'язана з перетворенням їх внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Виражаючи перш за все процеси змін, розвиток передбачає збереження (системного) якості об'єктів, що розвиваються. Концепції розвитку тісно зв'язані з розумінням процесуальності та історичної мінливості систем і явищ. [5].

Тобто можна сказати, що філософська наука розглядає розвиток як процес переходу об'єкта від одного стану до іншого, більш досконалішого.

Так, Л. Забродська визначає розвиток, як просування від більш простого до більш складного ефективного [2].

Е. Коротков під розвитком розуміє сукупність змін, які ведуть до появи нової якості і зміцнення життєздатності системи, її здатності створювати опір силам зовнішнього середовища [3].

М. Білопольський розглядає розвиток як безперервний процес різних форм взаємодій, тобто впливів середовища на систему і системи на середовище [1]. Е.Смирнов визначає розвиток як незворотні, спрямовані, закономірні зміни матерії та свідомості [8].

Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. під розвитком розуміють процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого [6].

Автори Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О. розглядають розвиток як процес кількісно–якісних змін у системі, ускладнення структури і складу, в результаті чого підвищується її опірність дестабілізуючому впливу зовнішнього середовища й ефективність функціонування [7].

Процес розвитку характеризується великою різноманітністю видів і форм. Так, Маслєннікова Н.П., Коротков Е.М., Смирнов Е.А. виділяють дві форми розвитку: еволюційну і революційну. Еволюційна характеризується поступовими кількісними і якісними змінами, а революційна – стрибкоподібним переходом від одного стану системи до іншого. Також виділяють прогресивний і регресивний розвиток. Прогресивний розвиток – зміна якості системи від нижчого до вищого чи менш зробленого до більш зробленого. Регресивна зміна системи припускає зниження якісного рівня, деградацію організації, падіння її якісних і кількісних характеристик [4, 3, 8].

Розвиток буває або екстенсивним, тобто проявом і збільшенням того що вже є, або інтенсивним, тобто виникненням якісно нових форм. З іншої сторони, розвиток буває або екзогенним, тобто несправжнім розвитком, обумовленим лише ззовні, навколишнім світом, або ендогенним, тобто справжнім розвитком, джерело якого знаходиться усередині того, що розвивається [10].

Забродська Л.Д. розрізняє три форми розвитку: ринковий розвиток, відображає процес розширення кола споживачів, клієнтури; організаційний розвиток, відображає процес розвитку індивідуума, груп, сфер відповідальності, систем управління, ініціатив тощо; діловий розвиток – це спрямування ресурсів туди, де вони мають забезпечити максимальну конкурентоспроможність протягом максимально великого терміну часу [2].

Таким чином, проведене дослідження щодо сутності розвитку підприємства з позицій поглядів різних науковців дає можливість зробити висновок, що розвиток — це незворотна направлена зміна системи, що відбувається як процес переходу з одного стану в інший, більш досконалий.

Література:

1. Белопольский Н.Г. Энвироника — наука о развитии и совершенствовании общества и мира. - Донецк-Мариуполь: ИЭП НАН Украины, 1997. - 331 с.

2. Забродська Л.Д. Стратегічне управління: реалізація стратегії: Навч. посібник для студ. еконон. спец. – Харків: Консул, 2004. – 208 с.

3. Коротков Э.М. Концепция менеджмента / Э.М.Коротков. - М.: Дека, 1997. - 304 с.

4. Масленникова Н.П. Управление развитием организаций. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. –304 с.

5. Новейший философский словарь / [ред. А. А. Грицианов] - Минск: Интерпрессервис; Книжный дом, 2001. - 1280 с.

6. Ожегов М.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка / Русская академия наук. – М.: Азбуковник, 1998. – 944 с.

7. Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: Монографія. – Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003. – 328 с.

8. Смирнов Э.А. Основы теории организации: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 375 с.

9. Философия: Энциклопедический словарь / Под ред. А.А. Ивина. — М.: Гардарики, 2004. — 1072 с.

10. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов – М.: Сов. – Энциклопедия, 1983. – 840 с.