Ольга Виздрик

Буковинська Державна Фінансова Академія

Інформаційна безпека як глобальна проблема захисту інформації

На сьогодні, інформаційна безпека є актуальною темою, адже багато людей порушують нормативно-правові акти інших юридичних та фізичних осіб, при цьому вони не несуть ніякого покарання та відповідальності, тому що їх просто не можуть знайти, а вони вільно володіють інформацією, яка не є їх власністю.

Інформаційна безпека (англ. Information Security) — стан інформації, в якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації. Тобто, інформаційна безпека – це стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.

Інформаційна безпека виконує завдання, пов'язані з прогнозуванням і запобіганням можливим діям подібного роду, а також зводить до мінімуму можливий збиток.

Інформаційна безпека має декілька напрямів:

1)Формування системи заходів, які спрямовані на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації або порушення цілісності.

2)Попередження розповсюдження відомостей, що становлять державну таємницю, а також відомостей з обмеженим доступом і інформації закритого типу, що переміщається через державний кордон.

Захист політичних, державних і громадських інтересів країни, захист загальних моральних цінностей, недопущення закликів до порушення територіальної цілісності, заборона інформації, яка включає ідеї війни, насилля, дискримінації і посягання на права людини. Об'єктами захисту інформації виступають:документи, програми ЕОМ, ноу-хау,бази даних, тексти, на яких зафіксована інформація інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними актами, внутрівідомчими постановами та розпорядженнями, іншими спеціальними документами.[2,c.12]

Інформаційна безпека розглядається як глобальна проблема захисту інформації, захисту інформаційного простору та інформаційного суверенітету, а також як проблема інформаційного забезпечення прийняття урядових рішень. Визначеними нормами міжнародного права, які зафіксовані у документах ООН і ЮНЕСКО, у документах європейських міжнародних організацій, а також у нормативних актах окремих держав регулюється Інформаційна безпека.

Вирішення проблеми інформаційної безпеки має здійснюватися шляхом:

– творення повнофункціональної інформаційної інфраструктури держави та забезпечення захисту її критичних елементів;

– підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційної безпеки, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків;

– вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп’ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері;

– розгортання та розвиток Національної системи конфіденційного зв’язку як сучасної захищеної транспортної основи, здатної інтегрувати територіально розподілені інформаційні системи, в яких обробляється конфіденційна інформація.

Дії, які так або інакше загрожують збереженню, що допускають нанесення збитків інформаційній безпеці підрозділяються на певні категорії:

1) Дії, які здійснюють користувачі, авторизовані в системі. Ця категорія включає:

– зловмисні дії користувача з метою крадіжки або повного або часткового знищення даних, що є на сервері або робочій станції компанії;

– пошкодження наявних даних як результат прояву необережності, халатності у діях користувача.

– "Електронне" втручання - дії хакерів (незаконне проникнення в захищені комп'ютерні мережі, здійснення мережевих атак).[1]

2) Спам. Якщо ще кілька років тому спам був всього лише незначним по масштабах, дратівливим чинником, то в даний час технології спаму представляють достатньо серйозну загрозу для забезпечення інформаційної безпеки:

– так, основним каналом для ефективного і швидкого розповсюдження спаму і інших шкідливих програм в даний час стала електронна пошта;

– на перегляд спаму йде достатньо велика кількість часу, а подальше видалення численних повідомлень може викликати відчуття дискомфорту співробітників на психологічному рівні;

– спам може виступати одним з основних методів реалізації різних шахрайських схем, жертвами яких можуть ставати як приватні, так і юридичні особи;

– великий ризик видалення потрібної кореспонденції разом із спамом, що може привести до різного роду неприємним наслідкам; при цьому така небезпека зростає, якщо удаватися до використання недосконалих поштових фільтрів для виявлення і відсіювання спаму.

3) Комп’ютерні віруси. Так само, як і деякі інші шкідливі програми відносяться до окремої категорії способів електронної дії з подальшим нанесенням збитку. Дані засоби дії є реальною загрозою для ведення сучасного бізнесу, що має на меті широке використання комп'ютерних мереж, електронної пошти і Інтернету в цілому. Так, "вдале" проникнення шкідливої програми (вірусу) в корпоративні мережеві вузли тягне за собою не тільки виведенням їх із стану стабільного функціонування, але і велику втрату часу, втрату наявних даних (зокрема не виключена можливість крадіжки конфіденційної інформації і прямих розкрадань грошових коштів з рахунків). Програма-вірус, яка проникла і залишилася непоміченою в корпоративній мережі дає можливість здійснення зловмисниками повного або ж часткового контролю над всією діяльністю компанії, що ведеться в електронному вигляді.

4) "Природні" загрози. В категорію "природних" загроз відносять різні зовнішні чинники. Так, причиною втрати інформаційної безпеки може виступити крадіжка інформаційних носіїв, форс-мажорні обставини, неправильний спосіб зберігання інформації і ін.[3]

У світі існує дуже багато інформації, яка є недостатньо захищеною і кожен може її використати у своїх цілях, тому існує такий термін як «інформаційна безпека», що намагається захистити кожний вид інформації у різних країнах за допомогою нормативно-правових актів, що передбачені законодавством даної країни.

На мою думку основними засобами для перешкоди користуванням несанкціонованим доступом до інформації є:

1) Обмеження доступу до інформації.

2) Забезпечення цілісності інформації щодо загроз її порушення.

3) Комплексного контролю за інформаційними ресурсами у певному середовищі їх функціонування відповідно до матеріальних носіїв інформації.

4) Виявлення можливих каналів несанкціонованого витоку інформації.

5) Сумісності систем захисту інформації в автоматизованих системах з іншими системами безпеки відповідної організаційної структури.

6) Виявлення порушення стану інформаційної безпеки, визначення санкцій і притягнення винних до відповідальності.

7) Блокування (протидії) несанкціонованого витоку інформації.

В наш час інформація являється як найдорожчим товаром, так і найдорожчою послугою, тому що використовується в усіх сферах людської діяльності. Важливим є безпека інформації, оскільки несанкціоноване використання інформації може призвести до великої катастрофи в суспільстві. Щоб не виникло ніяких проблем необхідно вживати заходів з забезпечення інформаційної безпеки, не лише теоретично, але й практично.

Література:

1.Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007 № 537-V.

2.Организация и современные методы защиты информации / Под общ. ред. С. А. Диева, А. Г. Шаваева. – М.: Банковский деловой центр, 1998. – С.36.

3. http://en.wikipedia.org/wiki/CIA_Triad.