Чусь Т.І. – магістр початкової освіти

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

До проблеми формування навичок письма в учнів початкових класів

Письмо – це одне з найважливіших надбань цивілізації. Протягом тисячоліть характер і способи їх передавання на відстані, постійно вдосконалюючись, подолали шлях від піктографії до сучасного рукописного письма.

Різноманітні галузі діяльності людини тісно пов’язані з процесом письма, умінням логічно правильно та послідовно передавати думки чітким, красивим, розбірливим почерком. Від того, наскільки люди правильно і швидко пишуть, залежить продуктивність їхньої діяльності.

Мета розвідки – розглянути проблему формування навички письма в науково-методичній літературі.

Проблему формування навички письма на основі сприймання усного мовлення, просторових уявлень, розумових і сенсомоторних компонентів навчальної діяльності досліджували відомі психологи і фізіологи (Ш.Амонашвілі, Б.Ананьєв, Б.Баєв, М.Безруких, Р.Боскис, Л.Виготський, Є.Гур’янов, О.Запорожець, В.Зінченко, О.Корнєв, О.Леонтьєв, Б.Ломов, О.Лурія, С.Рубінштейн, О.Скрипченко та ін.). Проблема формування графічних навичок в учнів початкових класів перебувала в центрі уваги українських (М.Вашуленко, І.Кирей, М.Пентилюк, К.Прищепа, О.Прищепа, Н.Скрипченко, О.Хорошковська та ін.) і російських лінгводидактів (Н.Агаркова, Л.Желтовська, К.Соколова, Н.Федосова та ін.), а також учителів-практиків (В.Ілюхіна, В.Лук’яненко, О.Потапова та ін.).

Основним періодом опанування мови в першому класі є навчання грамоти, мета якого – навчити дітей читати і писати, розвивати усне та писемне мовлення. Письмо – це знакова система закріплення мовлення [5, 3]. Письмо вважається складним видом мовленнєвої діяльності, адже за визначенням Л.Виготського, “писемне мовлення потребує для свого мінімального розвитку високого ступеня абстракції...[1,237]”. Воно складається з багатьох структурних компонентів, правил і вмінь, оволодіння якими – складний і довготривалий процес для учнів. Основні групи навичок (технічні, гігієнічні, графічні, орфографічні) має сформувати в школярів саме вчитель початкових класів. Виконуючи це першочергове завдання, учитель ставить перед собою мету: навчити кожного учня писати чітко, щоб написане легко читалося, а також швидко, зберігаючи графічну правильність. Оволодіння цими навичками є основою грамотного письма і гарного почерку.

Складовою частиною знань про знакову систему є формування графічних навичок як засобу перетворення усного мовлення в писемне. Поняття графічна навичка письма включає каліграфічний компонент – уміння правильно, чітко, швидко і красиво зображати рукописні знаки на папері, і орфографічний – знання правил використання рукописних знаків і вміння застосовувати ці правила під час письма. Усе це формується поступово під час навчання в початковій школі.

Графічна навичка формується повільно і потребує тривалого часу. За роки початкового навчання вчитель має сформувати її досконало. Шляхом правильного добору та проведення спеціальних вправ слід виробити в учнів сталий почерк, який при переході до скоропису збереже чіткість написання. Дослідники зазначають: щоб у дитини сформувалася графічна навичка, у неї мають утворитися потрібні умовні рефлекси, асоціації між тим, що вона чує, уявляє, говорить, і тим, що відтворює (звуком, складом, словом). А щоб написати одне тільки слово, дитина повинна виконати цілий ряд операцій: проаналізувати звуковий склад слова, встановити послідовність звуків у слові, уточнити звукофонеми, відокремити їх від близьких за звучанням, диференціювати збіг приголосних, швидко перекодувати фонеми в графеми [3]. Якість написання літер багато в чому залежить від того, як дитина орієнтується в завданні, наскільки вона вміє аналізувати форму літери на зразку, знаходити в зошиті ті місця, де лінія літери різко змінює свій напрямок.

Формування скорописних навичок залежить від того, наскільки правильно з психофізіологічного і педагогічного погляду буде організована і запроваджена система вправ з письма, яка сприятиме утворенню в школярів автоматизованих умінь графічно зображати за допомогою літер слова та речення, і водночас формулювати психолого-дидактичні питання, пов’язані з теоретичним обґрунтуванням проблеми просторової орієнтації й оволодінням учнями прийомами кодування вихідної вербальної інформації в умовно-графічну форму її виразу на різних етапах навчання і розвитку.

Зазначимо, що навичка письма, як пише О.Лурія [4], є синтетичною і включає в себе кілька операцій:

1) графічно правильне зображення літер алфавіту, тобто переклад звуків і звукосполучень у літери й буквосполучення;

2) асоціацію звукових, графічних і кінестетичних образів слова з його семантикою й орфографічно правильним написанням;

3) оперування мовними структурами під час висловлювання власних думок у письмовій формі, тобто вміння писати.

Згідно з сучасною методикою навчання грамоти оволодіння письмом включає в себе аналітико-синтетичну роботу зі звуком, літерою, словом, словосполученням, реченням і письмовим повідомленням, а письмові дії виконуються автоматизовано при постійній мисленнєвій активності [6]. Отож, писемне мовлення формується в мисленні і реалізується завдяки великій кількості розумових операцій.

Процес писемного мовлення складається з внутрішнього вимовляння та фіксації думок на основі звуко-графічних асоціацій. За кількістю операцій писемне мовлення складніше від усного, адже під час останнього висловлювання відбувається синхронне перетворення думок у звуковий потік, яке потребує автоматизму в оперуванні лексичним і граматичним матеріалом. Писемне ж мовлення передбачає попередній синтез, тобто продумування змісту та форми висловлювання, а також ретроспективний аналіз уже написаного. На думку Є.Гур’янова [2], особливості й труднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й очей. Виконання рухів керується, контролюється і коригується шляхом зіставлення результату з метою руху. На початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестетичні уявлення, рухи контролюються зором. Наприклад, учитель пише потрібну літеру на дошці, пояснює спосіб накреслення, а дитина стежить очима, уявно аналізує структуру графеми, при цьому в корі головного мозку утворюється модель графічного знаку, який треба відтворити в зошиті. Написання літери в зошиті також супроводжується зоровим контролем, під час якого відбувається зіставлення написаного зі зразком, коригування величини, форми, положення літери та її окремих частин у рядку. Дитина має справу з такими просторовими поняттями, як справа, зліва, угорі, унизу, під лінією, на лінії, посередині рядка та ін. Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на відношення, координація рухів руки, зору даються дитині досить важко.

Так, на початок навчальної діяльності дитина певною мірою вже готова навчатися письма. Але на самих уроках письма учні оволодівають інструментом письма, вчаться дотримуватися належного положення зошита під час письма та правильно сидіти, знайомляться з написанням графічних знаків, які передбачають опанування певними рухами руки.

Отже, формування навички письма на початковому етапі займає всю увагу дитини та буде відпрацьовуватися ще протягом 2–3-х років навчання.

Поступове прискорення швидкості письма, набуття ритму рухів у процесі письма, намагання руки робити найбільш економні рухи відпрацьовують більш зв’язне, безвідривне письмо, а послаблення зорового контролю за рухами внаслідок автоматизації графічної навички призводить до формування скоропису молодших школярів.

Однак часто це спричиняє деформацію форм літер та неправильне їх поєднання, тому завдання вчителя полягає в закріпленні правильної конфігурації літер у наступних класах.

Багаторічні спостереження Є.Гур’янова, І.Кирея, О.Прищепи засвідчують розвиток швидкості в перші роки навчання та її уповільнення в подальшому. Але формування почерку дитини продовжується й у середній ланці школи, хоча на графічну правильність написання увага вже не звертається, а бажання школярів писати краще зникає.

Таким чином, на формування почерку дітей впливають також вимоги вчителів середньої ланки школи щодо швидкості й каліграфічної правильності письма. Тому в початкових класах робота з письма має бути спрямована на закріплення в учнів графічної навички та набуття ними сталого почерку.

Література:

1. Выготский Л.С. Мышление и речь. Психологические исследования
/ Л.С.Выготский. – М.: Лабиринт, 1996. – С.184-295.

2. Гурьянов Е.В. Психология обучения письму: формирование графических навыков письма / Е.В.Гурьянов. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 264 с.

3. Жинкин Н.И. Механизмы речи / Н.И.Жинкин. – М.: Издательство АПН, 1958. – 370 с.

4. Лурия А.Р. Очерки психофизиологии письма / А.Р.Лурия. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1950. – 84 с.

5. Методика викладання української мови: [навч. посібник] / С.І.Доро-шенко, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко та ін.; за ред. С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1989. – 423 с.

6. Пентилюк М.І. Методика навчання української мови в середніх навчальних закладах: [підручник для студ. вищ. закл. освіти] / М.І.Пентилюк, А.Г.Галетова, С.О.Караман, Т.В.Коршун, А.В.Нікітіна. – К.: Ленвіт, 2005. – 400 с.