Теловата  М.Т.

доктор педагогічних наук, професор

Національна академія статистики, обліку і аудиту

м. Київ

НАСТУПНІСТЬ  ТА  АДАПТАЦІЯ  НАВЧАЛЬНИХ  ПРОГРАМ

ВНЗ  ДО  ПОТРЕБ  СУСПІЛЬСТВА

Очевидно, що нез’ясованість складових економічної компетенції, як компонентів діяльнісного підходу в професійній підготовці майбутніх фахівців на засадах наступності, питань навчальних та робочих програм,  дисциплін  гуманітарного, природничо-наукового та загальноекономічного і професійно-практичного циклів, навчально-методичного забезпечення безпосередньо впливає на стан і ефективність професійної підготовки майбутніх (бухгалтерів, фінансистів, банкірів, економістів). На нашу думку, вищим навчальним закладам  необхідно постійно адаптувати  навчальні  програми  до  потреб  суспільства,  впроваджуючи  гнучкий  перехід  і  одночасно  зберігаючи наступність у професійній підготовці  майбутніх фахівців економічної галузі,  які  орієнтовані  на  продуктивну  діяльність.  Звичайно, що  при  такому  виборі  спеціальностей професійна  підготовка  майбутніх  фахівців має  відповідати  потребам  ринку  праці. 

Радикальна  зміна  ціннісних  систем,  культурних  норм  та  ідеалів  у  пострадянські  часи призвела до того,  що  за  останні  роки  застарілими  виявилися  навчальні  програми,  що  реалізовувалися  у  вищих  навчальних  закладах  країни,  відчули  суттєві  зміни  і  уявлення  про  соціальні  цінності,  змінилася  шкала  значень,  що  надається  тим  чи  іншим державним, економічним і політичним подіям. У ВНЗ використовуються типові навчальні програми, робочі навчальні  програми  й  авторські  навчальні  програми. Головними завданнями впровадження основних  освітніх  програм  по окремому напрямку професійної підготовки студентів є:

-         одержання  повноцінної та якісної освіти; професійної компетентності у відповідній галузі науки і техніки;

-          оволодіння гуманітарною культурою, етичними і  правовими  нормами,  регулювання відношення людини до людини, суспільства, навколишнього  середовища,  культурою  мислення  і  вміння  на  науковій  основі  організувати  свою  працю,  а  також  одержувати  нові  знання;

-          вибору  студентами  індивідуальної  програми  освіти;

-          наступність у професійній підготовці майбутніх фахівців в системі коледж - університет”[2,c.72].

У  науково-педагогічній  літературі  представлене  висвітлення  добре  вивчених  питань:функцій  програм  і  загальних  нормативів  їх  побудови; дидактичних  нормативів  складання  пояснювальної  записки; фіксації знань в тексті програм, нормативів  фіксації  способів  діяльності; віддзеркалення  апарату  контролю.

Нормативно - правовою базою  складання  навчальних  програм  ВНЗ  як  частини  програм  є  Закон   України  ”Про   вищу  освіту” : стаття 13  визначає  призначення  освітніх  програм,  їх  види,  а  також  те, що розробка і затвердження освітніх  програм  і  навчальних  планів, робочих  навчальних програм  відноситься  до  компетенції  освітніх  установ.

         Згідно позиції  О.В.  Аксьонової,  навчальна  програма – це  державний документ,  в якому  розкривається  зміст  освіти  з  кожного  предмета  і  визначається  система  наукових  знань,  світоглядних  і  морально - етичних ідей, практичних вмінь і навичок, якими  необхідно  володіти  студентам [1,с.177].   

         Особливо слід відзначити дослідження  академіка  Ю.Ф. Зіньковського,  який  відзначає,  що  навчальна  програма – складова  стандартів вищої  освіти ВНЗ,  яка  визначає  місце  кожної  дисципліни  у  системі  підготовки  фахівців,  мету  її  вивчення,  зміст  навчального  матеріалу, основні форми організації навчання та  методи  контролю.

         О.Е. Лебедєва  визначає, що навчальна  програма – це документ, який відображає  цільові  установки  і  змістовну  основу  навчального  курсу з відповідного навчального предмета (обов’язкові  заняття,  заняття  за  вибором  навчального  закладу, факультативні  заняття),  логіку побудови курсу, принципи вибору технологій навчання,  методів  контролю  досягнутого  рівня  освіти ”.

         В. Цетлін  у  педагогічній  енциклопедії  визначає  навчальну  програму,  як  “засіб  фіксації  змісту  освіти  на  рівні  навчального  предмету, і  доповнює,  що  навчальна  програма  спрямовує  діяльність  викладача  і  студента,  а  також  укладачів  підручників  навчальних   посібників ”.

         Навчальна програма є коротким  системним  описом  сукупності  інформації,  яка  повністю  й  однозначно  визначає  склад  процесу  навчання” [3,с.78]. В межах навчальної програми відбувається подальша  деталізація  цілей  навчання,  відповідно  до  яких  формується  структура  і  зміст  навчальних  дисциплін,  визначаються  взаємозв’язки  між  ними.  Вона  фіксує конкретний зміст освіти і зміст  навчання  з  окремої  навчальної  дисципліни. 

Загалом,  на  наш  погляд,  можна  стверджувати,  що  навчальна  програма – це  обов’язковий  для  кожного  викладача  документ,  в  якому  представлений  обсяг  навчального  матеріалу,  розкрито  логіку  вивчення  основних  розділів   курсу  із   зазначенням  послідовності  тем,  окремих  питань  і  розподілу  часу  на  їх  вивчення,  системи  творчих  завдань. Сукупність  навчальних  програм  за  фахом  дає  цілісне  уявлення  про  зміст  професійної    підготовки майбутніх фахівців  економічної  галузі,  тому  рівень  розробки  їх  є  одним  із  факторів,  що визначають  якість  професійної  підготовки  майбутніх  фахівців (бухгалтерів, економістів, фінансистів, банкірів). Існує кілька способів побудови  навчальних  програм: модульний,  лінійний, концентричний. Для непідготовленої аудиторії - лінійний спосіб(може бути структуризований по модулях), він формує так зване  тунельне мислення. Для професійної  підготовки майбутніх фахівців і для реалізації дидактичних принципів наступності та неперервності більш ефективним є  концентричний спосіб з модульною структуризацією, що  відображено  на  рисунку 1.

                          Рис. 1.  Способи  побудови  навчальних  програм

Найбільш ефективним є концентричний спосіб з модульною струк-туризацією, при якому зміст  кожної  навчальної  теми  ґрунтується  за  такими напрямками: орієнтаційним, методологічним, змістовним, операційно-діяльнісним, контрольно-перевірочним [2,c.73].

Загальною вимогою до навчальної програми  науково-методичної  комісії (НМК) є повне розкриття кінцевих і конкретних цілей  навчання,  які  утворюють  ієрархічну  систему  змісту  навчання (що  встановлена освітньо-професійною програмою), і на якій, за  дотримання відповідних педагогічних принципів, ґрунтується  формування  означених  в  освітньо-кваліфікаційній   характеристиці інтегрованих  умінь.  До навчальних  програм  виставляються  такі загальні  вимоги: єдність  теоретичних  основ  сукупності  програм  для  того чи іншого ступеня навчання  і  віддзеркалювання  цією  сукупністю  цілісного  змісту  освіти  у  даному  типі  навчального  закладу; у  програмі  має бути показано, який з  компонентів змісту освіти  є  провідним  у  конкретній  навчальній  дисципліні; науковість, систематичність та послідовність  викладання  матеріалу;  доступність  його  студентам; відповідність змісту навчання особливостям  виробництва; облік  та  відображення  в  навчальному  курсі  регіональних та зональних особливостей  виробництва; диференціація  обсягу  матеріалу,  навчального  часу  та  результатів  навчання.

Основними вимогами до тексту програми є повнота і  конкретність представлення змісту навчальної  дисципліни,  включення  всіх необхідних і достатніх для реалізації  висунутих  цілей  елементів   з  їх  характеристиками  і  взаємозв’язками.  Кожний  компонент  змісту  освіти  має  свою  особливу  форму  фіксації   в  тексті  програми. Знання вводяться: списком понять, законів, теорій; способи  діяльності  починаються  переліком  умінь; досвід  творчої  діяльності  фіксується  в  зразкових  проблемних  завданнях; виховний  компонент  повинен  вводитися  через  оцінювальні  знання,  вміння  та  ідеї. Навчальна  програма  нормативної  дисципліни  є  складовою  державного  стандарту  освіти.  Для  нормативних  дисциплін  напряму: “Облік і аудит”, “Фінанси”, Банківська справа”, Економіка підприємства”  навчальна  програма  розробляється   як  типова  головним  вищим  навчальним закладом у межах (НМК) напряму спеціальності,  обговорюється  та  затверджується  на  засіданні  цієї  НМК  і  править  за  основу  решті  ВНЗ,  в  яких  ця  спеціальність  впроваджена.  Навчальна  програма  дисципліни  складається  з  преамбули,  розподілу  навчального  часу  за  семестрами,  видами  занять  та  семестрового  контролю  відповідно  до  робочого  навчального  плану, змісту  навчального  матеріалу  з  розбивкою  на  розділи  або  модулі,  змісту  практичних  занять,  приблизного  переліку  лабораторних  робіт,  індивідуальних  завдань  для  студентів,  контрольних (модульних)  робіт  та  методичних  вказівок  до  вивчення  дисциплін [2].  Закінчується  навчальна  програма  розширеним  переліком  літературних  джерел, нормативно-правовою  базою,  списком  періодичних  видань,  що  слугує  головним  чином,  для  викладачів, які  викладають  професійно-практичні  дисципліни. Одним  із  шляхів  модернізації професійної  підготовки  фахівців  економічної  галузі  має стати   коригування  освітніх  програм,  які  повинні  складатися  із   практичної  підготовки  і  професійного  навчання. На  основі  сучасних  вимог  до  навчальних  програм,  а  також на  основі  аналізу  діючої  навчальної - програмної  документації  нами визначено вимоги, що забезпечують гуманітаризацію змісту  програм  по дисциплінам обліково-економічного напрямку.  Перелічимо  основні  із  них.

1.       Пояснювальна записка програми повинна вміщувати  конкретизацію  задач  формування  світогляду  студентів  через  зміст  даного  предмета, наприклад: Фінансового  обліку”, Управлінського  обліку”,Аудиту”,Фінанси,Економіка,

Гроші та кредит.

2.       У тексті  програми  повинні  бути  виділені  розділи  „Вступ”  і  заняття, в яких необхідно передбачити систематизацію  світоглядних  понять  та  ідей.

3.       У  тексті  програми  в  кожній  темі  необхідно  виділити   ті  світоглядні  положення  та  ідеї,  які  можуть  стати  предметом  осмислення  і  засвоєння.

4.       У  програмі професійно-практичного  предмету  мають  бути  включені додаткові знання про вивчення галузі та  виробницта, наприклад: Облік  у  бюджетних  організаціях”, Облік  у  сільському  господарстві”, Облік  у  підприємствах  малого  бізнесу”,Облік  у торгівлі.

Для  викладачів  ВНЗ  зразком  написання  навчальної  програми  і  керівництвом  до  дії  є  програми,  представлені  в  збірках  програм  Міністерством  освіти  і  науки  України.  Створення  навчальної  програми -  вельми  трудомісткий  процес,  який  вимагає  глибокого аналізу наявних навчальних програм і досвіду їх  впровадження, науково обґрунтованого  здійснення  відбору,  розподілу  і  дозування  матеріалу  на  основі  наперед  висунутих  принципів,  досвідченої перевірки  та їх  впровадження  у  навчальний  процес  при  підготовці  майбутніх  фахівців  економічної  галузі. При   розробці  навчальної  програми  викладач має  відповідати  на  запитання:

1.Яка  основна  стратегічна  мета  курсу  та  педагогічні  цілі  викладача?

2.На  яких  етапах  потрібно  сконцентрувати  зусилля?

3.Які  економічні,  етичні  та  правові  особливості  кожної  навчальної  теми?

4.Який  мінімум  знань  з  кожної  теми необхідний  студенту?

5. Якими методами  викладання  необхідно  користуватися?

6.Які  необхідно  застосовувати  форми  контролю  для  закріплення  знань  та  навиків?

7.Навколо  чого  викладач  об’єднає   різноманітну  інформацію  з  ринкової  економіки,  обліку, бізнесу  та  банківської  справи?

8.На  який  максимальний  результат  викладач  розраховує?.

Крім  програми  з  навчального  предмету,  у  якій  формулюється  мета  і завдання  вивчення  навчальної  дисципліни,  подається  її  стисла  характеристика.  Короткий  зміст  тем  лекційного  курсу,  зміст  практичних  та  семінарських  занять,  форми  самостійної  роботи і контролю знань, науково-методична література,  розподіл  навчальних  годин  за  всіма  видами  робіт;  аналогічні  програми розробляються з навчальної, виробничої та  переддипломної   практик. Ґрунтуючись на науковому дослідженні  та  практичному  досвіді,  автором розроблено  низку  навчальних  та робочих  навчальних програм із циклу дисциплін професійної підготовки: “Бухгалтерського  обліку”, “Фінансового  обліку”, “Управлінського  обліку”,  “Організації  обліку”, “Методики  викладання  обліку  і  аудиту”, “Вступу  до спеціальності”. Для кожної навчальної дисципліни (“Фінансовий облік”, “Аудит”, “Управлінський  облік”, “Фінанси  підприємства”, “Гроші  та  кредит”, “Облік  у  банках”, “Банківська  справа” та ін.), які  входять  до  освітньо-професійної програми підготовки майбутніх фахівців  економічної  галузі.  На  підставі  навчальної  програми   дисциплін та  навчального  плану  ВНЗ  складається  робоча  навчальна  програма,  яка  є  нормативним  документом  ВНЗ.

         Робоча програма розробляється  на  основі  навчальної  програми  з  урахуванням  власної  позиції  викладача  щодо  змісту,  програми,  методики викладання, специфіки аудиторії. Ця програма є  обов’язковим документом, що використовується викладачами і  студентами  як  база  для  вивчення  даної   дисципліни  у  поточному  році.

До структурних складових робочої програми відносяться  тематичний план, перелік навчально-методичної та наукової  літератури:

-          плани  семінарських  занять;

-         методичні  вказівки  щодо  самостійної  роботи  студентів;

-          методичні  вказівки  щодо   проведення  практичних  занять;

-         методичні  вказівки  щодо   написання  дипломних  та  випускових  магістерських  робіт;

-         пакети  підсумкового  контролю  знань (екзаменаційні білети,  тестові завдання);

-          критерії  оцінювання.

         Створюючи робочі програми фахових дисциплін ми, звертаємо  увагу  на  підвищення  ефективності  їх  реалізації, на   загальноприйняті  вимоги,  а  саме: мету,  основні  завдання  та  предмет  навчальної   дисципліни,  її  місце  в навчальному процесі; тематичний  план дисципліни  з  розподілом  навчального часу  за формами навчання (денна, заочна,  вечірня)  та  видами  занять  відповідно  до  навчального  плану;  точно  і  коротко  формулюємо  назву  тем; у  пояснювальній  записці  обґрунтовуємо  актуальність   теми; зміст дисципліни  за  модулями  і  темами; плани  семінарських,  практичних, лабораторних  занять; даємо  перелік  тем  на  самостійне  опрацювання  студентами; індивідуальні  завдання; система  контролю  та  оцінювання  знань; рекомендуємо  список  основної,  нормативно-правової  та додаткової  літератури,  яка  може  бути  використана  студентами  при  підготовці  до  занять.

Робоча навчальна програма дисципліни є нормативним  документом  ВНЗ,  що  розробляється  кафедрою  для  кожної навчальної  дисципліни  на  основі  типової  програми  дисципліни  відповідно  до  навчального  плану.  Вона  визначає  обсяги  знань,  які  повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця. Проведені дослідження продемонстрували, що існуючі  програми  професійної підготовки  майбутніх  фахівців  у  вищій  школі,  на  нашу  думку, багато в чому не відповідають сучасним вимогам до  професійного рівня   майбутніх  фахівців  економічної  галузі  і  певною мірою  відстають  від вимог життя, з якими випускники  зустрічаються  при  працевлаштуванні. Так, у молодих  фахівців  3 - 4  роки  витрачається   на  адаптацію  до  самостійної,  практичної  діяльності.  Вже  в  процесі  роботи  їм  доводиться  вивчати  та  освоювати  в  швидкому  темпі  те,  чого  не  навчали,  або  недостатньо навчали у вищих навчальних закладах. У сучасному молодіжному, зокрема студентському, середовищі спостерігаються неоднозначні за своїм змістом і  кінцевим  результатом  тенденції,  що  пов’язані  з  їх  професійним  і  моральним  статусом. Нестійкість суспільної ситуації особливо відчуває на  собі  студентська  молодь,  адже  на  неї  покладаються  надії  щодо  удосконалення  та професіоналізації  майбутнього  життя.  Однак,  в  умовах  існуючої  системи вищої  освіти,  з  її  чіткою  регламентацією  процесу  навчання  дуже  важко  сформувати  ініціативну,  діяльну людину з яскраво вираженою індивідуальністю, різнобічно  розвинуту  особистість,  самостійного громадянина суспільства.

У процесі професійного навчання студентство набуває  фундаментальних  знань,  практичних  навичок,  моральної  зрілості.  Освітнім  установам  належить  провідна  роль  у  особистісному  і  професійному  становленні  молоді.  Саме  вузівський  етап  становлення  фахівця  закладає  основи  для  його  морального  розвитку,  що  припускає  подальше  удосконалення  того,  що  було  сформовано  у  період  морального  становлення  у  підлітковому   та  юнацькому віці. Моральне удосконалення особистості у студентському  віці  передбачає  перетворення  раніше  сформованих  у  неї  якостей  і  установок,  що  дозволяють  їй  у  майбутньому  активно  вирішувати особистісні проблеми переходу до виконання  професійної,  активної,  самостійної  та  відповідальної  соціальної  ролі. Крім того, у процесі професійної підготовки студентами  усвідомлюються  і  формуються  певні,  визнані  ними,  життєві  цілі, що співвідносяться із суспільно   виробленими  вимогами,  нормативами і реалізуються відповідно до  них,  власними  здібностями  й індивідуальними можливостями, інтересами, потребами і  ціннісними  орієнтаціями.  Відомо,  що  методологічною  основою  дослідження  особистості, як фахівця  є  особисто-діяльнісний  підхід,  орієнтований  на  студентів. Саме цей  підхід,  на  наш  погляд,  створює  максимальні  умови  для  концептуальних  підходів  формування  змісту  навчальних  програм  при наступності у професійній  підготовці  майбутніх фахівців в системі коледж - університет.

Навчальний процес  у  ВНЗ вимагає нормативного, інформаційного, методичного, кадрового та матеріально-технічного  забезпечення. Для кожного  його  виду  існують  чинні  ліцензійні  вимоги. Нормативне  забезпечення  здійснюється Законом  України Про вищу освіту”, стандартами вищої освіти (державними,  галузевими,  вузівськими), іншими  нормативними  актами  Міністерства  освіти  і  науки України та вищого навчального закладу. Інформаційне забезпечення здійснюється навчальними книгами (підручниками,  навчальними  посібниками  тощо)  та  електронними  ресурсами. 

 Наведене вище приводить  нас до  розуміння  актуальності та  необхідності перегляду навчальних, робочих програм з метою  детального відпрацювання їхнього змісту та обсягу; обліку  дидактичних і методичних особливостей  різних  обліково-економічних  дисциплін  і  різного  рівня  їх засвоєння;  перевірки  дублювання  навчального  матеріалу  дисциплін; враховування  при  вивченні  матеріалу міждисциплінарних зв’язків; розробці  методики  викладання обліково-економічних дисциплін на основі активізації  процесу навчання.

Отже, професійні освітні стандарти і навчальні програми утворюють систему, що складається із спеціально скоординованих циклів широкого кола загальних курсів і дисциплін. У стандартах закріплюється не тільки сучасний рівень, але й визначаються високі перспективні цілі, відповідні результатам, та рівень розвитку  в конкретній  сфері  життєдіяльності  суспільства. Здійснене  і описане  в попередніх  розділах  дослідження  системи професійної  підготовки  майбутніх фахівців економічної  галузі як цілісної структури, теоретико-правових засад, структуризації наступності, аналізу компетентнісного підходу дає можливість усвідомити необхідність постановки й розв’язання низки теоретико-практичних проблем, пов’язаних з формуванням навчально-методичного забезпечення.

Визначено, що існуючі програми професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі багато в чому не відповідають сучасним вимогам до професійного рівня майбутніх фахівців економічної галузі і певною мірою відстають від вимог життя, з якими випускники стикаються при працевлаштуванні. Особливо слід відзначити, що проведена інтеграція (групування)  навчальних дисциплін у цикли навчального плану впливає на  професійну, економічну компетентність студентів при вивченні та засвоєнні теоретичного навчального матеріалу та  впровадженні його у практичну діяльність. 

                   СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1.     Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін і навчальних посібників / Аксьонова О. В. – К. : КНЕУ, 2006. – 708 с.

2.     Левочко  М.Т.  Наступність у визнанні наукових ступенів, звань та історія їх становлення / М.Т. Левочко//Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова: [збірник наукових праць] / Ред. кол. Н.В. Гузій (відповідальний редактор) та ін.- Київ, 2009.- Вип. 9(19).-(Серія 16. “Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики”):-Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова.- С.55- 60.

3.     Український педагогічний словник / [уклад. Гончаренко С.]. – К. Либідь, 1997. – 374 с.