Филологические науки/Язык, речь, речевая коммуникация

Бойчук Н., магістр англійської філології

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Прикметники оцінки у художньому тексті

Прикметники утворюють семіологічний підклас ознакових імен, які позначають властивості, якості, відношення, стани [2, с. 103]. Вони відображають не лише зовнішній, але і внутрішній світ людини, її ставлення до оточуючої дійсності, яке, як правило, носить ціннісний характер, оскільки висловлюючи певну думку про світ, людина постійно накладає на нього світлотіньову сітку загальнолюдських та індивідуальних уявлень про добро і зло (хороше і погане) [1, с. 6]. На думку Г. А. Уфімцевої, предметний зміст прикметників складається не лише із денотативних та сигніфікативних семантичних ознак, як це відбувається з іменниками та дієсловами; прикметники включають і оцінкову ознаку [2, с. 199—200].

Прикметники характеризуються різноманіттям оцінкової семантики. Серед них виділяється група прикметників загальної оцінки, значення яких зводиться до загальної оцінки об’єкта без вказування на певні ознаки, а також більша група прикметників із власне оцінковим значенням, які дають оцінку одному із аспектів об’єкта з певної точки зору, при цьому зазвичай називається і сама ознака, що оцінюється [1, с. 2]. До складу другої групи входять і лексико-семантичні варіанти прикметників, які позначають моральні якості людини. Значення вказаних ЛСВ мають в собі ознаку „добре / погано”, основою виникнення якої є відповідність / невідповідність прийнятим у суспільстві морально-етичним нормам.

При аналізі семантики ЛСВ прикметників, які позначають моральні якості особистості, виявляється високий ступінь неоднорідності смислового змісту цих одиниць. Ця неоднорідність викликана перш за все характером співвідношення власне оцінкових ознак, які виражають позитивну або негативну оцінку, і дескриптивних ознак, які вказують на якості об’єкта оцінки.

Тому можна виділити власне оцінкові ЛСВ, які передають лише естетичну оцінку, а також ЛСВ, які поєднують оцінковий і дескриптивний смисли.

Словникові дефініції власне оцінкових одиниць мають в собі, як правило, компонент, що вказує на наявність позитивної або негативної оцінки у смисловому змісті ЛСВ, який частіше за все виражається оцінковим прикметником (bad, wicked, vicious, vile; good, excellent, pure, clean), та компонент, який позначає морально-етичний характер цієї оцінки (moral, immoral, morally), наприклад good – morally excellent or admirable [3]; evil – morally wrong or bad [3]. Прикметники цього типу позначають загальну етичну оцінку.

Словникові тлумачення решти одиниць включають позначення певної ознаки, яка виявляє етичну оцінку в силу того, що вказує на поняття, включене в систему моральних регуляцій, прийнятих в даному мовному колективі, наприклад: honest – not given to lying, cheating, stealing, etc.; trustworthy [3]. Дефініція даного ЛСВ містить вказівку на такі ознаки об’єкта, як чесність, порядність. Ці якості завжди оцінюються суспільством як позитивні. Однак сам оцінковий компонент в словниковій дефініції не зафіксований. Отже, можна стверджувати, що дескриптивний і оцінковий компоненти в семантиці вказаних ЛСВ зміщені. Їх поділ є умовним, хоча і можливим у дослідницьких цілях. Такі прикметники передають власне етичну оцінку.

На основі спільності дескриптивного компонента значення ЛСВ, прикметники із власне етичною оцінкою доцільно поділити на наступні групи:

1. ЛСВ прикметників, пов’язаних із характеристикою чесності / нечесності, наприклад: bribeless, conscientious, faithful / corrupt, deceitful, treacherous;

2. ЛСВ прикметників, що вказують на ставлення до людей, наприклад: benevolent, compassionate, soft-hearted, hard-hearted, hostile, inhumane;

3. ЛСВ прикметників, які виражають ставлення до себе, наприклад: selfless, self-sacrificing / self-loving, conceited;

4. ЛСВ прикметників, які характеризують культуру поведінки, наприклад: courteous, polite, reverential/foulmouthed, impudent, rude;

5. ЛСВ прикметників, які називають вольові якості, наприклад: courageous, dauntless, staunch/dispirited, hen-hearted, milk-livered;

6. ЛСВ прикметників, пов’язаних із вираженням моральних почуттів, наприклад: contemptuous, envious, hateful, revengeful;

7. ЛСВ прикметників, які позначають ставлення людини до праці, наприклад: assiduous, laborious / idle, sluggish;

8. ЛСВ прикметників, які характеризують взаємовідносини між статями, наприклад: chaste, virtuous / dissolute, lewd.

Центром оцінкової структури ЛСВ прикметників із власне етичною оцінкою є ознака об’єкта (особи), який має соціальну значимість і займає певне місце на шкалі морально-етичних оцінок, наприклад: open-handed – generous; liberal [3]; knavish – a dishonest man; rogue [3].

Таким чином, виділяються дві групи прикметників: прикметники із загально етичною оцінкою та прикметники, які позначають власне етичну оцінку. Перші мають у своєму значення загально-оцінкову ознаку і вказівку на приналежність оцінки до сфери моралі, при цьому власні ознаки об’єкта не експлікуються. Другі називають перш за все ознаку предмета, яка розташована на шкалі етичних оцінок. При цьому дескриптивний та оцінковий компоненти значення зміщені.

Аналіз прикметників, вжитих К. С. Люїсом у творах „Небіж Чорнокнижника” (“The Magician’s Nephew”) [4] та „Лев, Чаклунка та Шафа” (“The Lion, the Witch and the Wardrobe”) [5], дає нам можливість стверджувати, що поряд із виконанням ними оцінної функції, за їх допомогою автором було створено специфічну атмосферу – своєрідну авторську мовну картину світу, яка сформувалась на основі оцінної лексики. Нами проаналізовано 119 прикметників: співвідношення позитивних та негативних складає відповідно 50% та 40%; 10% складають прикметники, у визначеннях яких відсутня оцінковість.

У дефініціях проаналізованих позитивних прикметників зустрічається прикметник good – опорний денотативний компонент позитивної оцінки. У визначеннях також присутні інтенсифікатори: very, rather, so. Крім того, часто один прикметник пояснюється за допомогою іншого із подібним денотативним значенням. Таким чином, можна припустити, що усі ці прикметники у проаналізованих творах утворюють лексико-семантичну групу – певний синонімічний ряд, об’єднаний основним елементом good. У більшості випадків слововживання спостерігалось поєднання значення good + ще якоїсь ознаки.

Прикметники негативної оцінки вживаються за схожою схемою: присутність у більшості дефініцій опорного денотативного компонента bad; наявність у визначеннях інтенсифікатора very; пояснення прикметника за допомогою іншого; можливість виведення парадигми негативного значення через словникові визначення.

Прикметники із оцінкою „мінус” також утворюють синонімічний ряд, який групується навколо денотативного елемента bad.

Ті прикметники, у визначеннях яких відсутня оцінковість, набувають позитивної чи негативної конотації залежно від контексту.

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Аксиология в механизмах жизни и языка / Н. Д. Арутюнова // Проблемы структурной лингвистики. — М. : Наука, 1984. — С. 2—14.

2. Уфимцева А. А. Лексическое значение (принцип семасиологического описания лексики) / Уфимцева А. А. — М. : Наука, 1986. — 239 с.

3. The Collins English Dictionary, 3rd ed.: © 1991 by Collins The Collins Thesaurus: © 1984 by HarperCollins Publishers CD-ROM.

4. Lewis C. S. The Chronicles of Narnia: The Magician’s Nephew / Lewis C. S. — Москва : Айрис Пресс, 2002. — 256 c.

5. Lewis C. S. The Chronicles of Narnia: The Lion, the Witch and the Wardrobe / Lewis C. S. — Москва : Айрис Пресс, 2002. — 237 c.