Бринь Ю. М.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Науковий керівник:

Філіпчук М. В.

Інтернет – спілкування як різновид епістолярного стилю

На сьогодні сформувався новий тип спілкування у молоді – це Інтернет-спілкуванням. У зв’язку з цим відбувається не тільки трансформація свідомості, але й організація нового способу мислення. Безперечно, що сучасний інформаційний простір  значною мірою впливає й на мовну ситуацію, яка формується у віртуальному світі, що називається Інтернет. Інтернет – особливе комунікативне середовище, місце реалізації мови, що не має аналогів у минулому. Причинами звернення до Інтернету, як інструменту спілкування, можуть бути недостатнє задоволення «спілкувальних» можливостей у реальних контактах; реалізація якостей особистості чи програвання ролей, які неможливі у реальному житті; анонімність (дозволяє вільно висловлювати думку); відсутність єдності простору і часу, що дозволяє одночасно спілкуватися з людьми з інших часових поясів.

Поява Інтернету у 60-их роках  ХХ ст., як комунікативного каналу, а в ХХІ ст., як засобу масової комунікації,  призвело до виникнення не тільки глобального інформаційного простору, але й особливих віртуальних світів, мережних товариств, мережної культури і мови.

Активне функціонування Інтернету в усіх сферах життєдіяльності людини впливає на комунікативні особливості соціуму, зумовлює вироблення нових форм спілкування. Зміна формату і способу комунікації трансформує лінгвальні одиниці, продукуючи видозміну значень слова, появу нових лексем, зміну граматичної структури, спричиняє появу нових особливостей у стилях і жанрах. Сучасні технічні можливості дають змогу реалізувати такі форми текстових повідомлень, які раніше ніхто не міг передбачити. Нові форми комунікації виявляються в усіх стилях та жанрах, проте не завжди однаковою мірою. Зважаючи на те, що комунікативне середовище сучасного Інтернету передбачає значно швидше, структурно простіше, часто некодифіковане, ненормативне спілкування, найсуттєвіших змін зазнали саме розмовний стиль та стилі й жанри, які більшою мірою тяжіють до розмовності, зокрема епістолярний жанр [1, 248].

Характерні визначальні риси епістолярного жанру (наприклад, епістолярний стиль здійснює апелятивну функцію мови, яка полягає у звертанні до адресата з бажанням увести його в коло певних подій, поінформувати про щось, викликати почуття, співзвучні з емоційною налаштованістю автора) залишилися незмінними. Вони властиві епістолярному жанрові, реалізованому як у неелектронній формі, так і у віртуальному комунікативному середовищі [3, 11 - 14].

Сфера використання епістолярного стилю мови не має чітко окреслених меж – це побут, інтимне життя, виробництво, політика, наука, мистецтво, справоведення. Основне призначення епістолярного стилю – обслуговувати заочне (у формі листів) спілкування людей у всіх сферах їхнього життя. Листи (від гр.epistole-лист, звідси епістолярний) – це писемно- оформлені монологи, звернені до певної особи чи осіб. Тематикою й змістом листи можуть бути найрізноманітнішими залежно від сфери їх використання та інтересів адресатів. Листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та неофіційне (приватне). Крім листів до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі [2, 211 - 223].

Форми вияву листування – це звичайні та електронні листи. Однак варто зауважити, що між ними існує суттєва різниця. Традиційно листування є родинно-побутовим, інтимно-товариським та приватно-діловим. Якщо для традиційної форми вияву епістолярного жанру – у звичайних листах – така класифікація є слушною, то в електронному листі родинно-побутове спілкування практично не зустрічається. Цей різновид комунікації перебрали на себе інші засоби, зокрема мобільний зв’язок [2, 211 - 223].

Для листування (звичайного і електронного) характерні такі ознаки: широке використання у кличній (часто пестливій) формі звертань; наявність традиційних форм на початку і в кінці послання; наявність у тексті особливих словосполучень з дієсловами наказового способу; використання побажань, вітань; невимушеність у доборі мовних засобів; безпосередність у вираженні емоцій; вживання граматичних конструкцій, властивих розмовній мові. Електронна кореспонденція відрізняється від звичайних листів, оскільки їй властива довільна й необмежена практика обміну листами, при цьому скорочується відстань у часі, електронні листи набувають ознак діалогічної (чи полілогічної) розмови, чого немає у звичайних листах. Часто тематика листування справляє враження продовження тієї самої розмови. У такому разі комуніканти навіть нехтують однією з найвиразніших ознак жанру – привітально-прощальними конструкціями. Сучасні технічні засоби дають змогу отримувати й надсилати електронні листи дуже швидко, що скорочує часокількісно відстань між електронними листами-повідомленнями. А це сприяє наданню такому типу комунікації, загалом епістолярному жанрові динамічності. Така специфіка актуалізувала використання спрощених синтаксичних конструкцій, що вплинуло на змістову й стилістичну форму повідомлення[1, 11 – 14].

Щодо ділового електронного листа, то сучасні прагматичні підходи до ведення бізнесу передбачають використання шаблонів початку і закінчення листа, що пришвидшує спілкування між діловими партнерами. Маркетингова політика компаній пов’язана з використанням брендів та торговельних марок як ідентифікаторів результату діяльності компанії в усіх сферах життєдіяльності організації. Тому не дивно, що такі елементи теж потрапляють у електронний лист. Згідно з корпоративними стандартами у таких повідомленнях використовують специфічний початок і закінчення листа, що відрізняє його від неелектронних ділових листів. Хоч і електронний, і звичайний діловий лист мають те саме функціональне призначення. Відмінність полягає лише у формі. Проте діловий лист став коротшим, нерідко він набуває діалогічної форми, змінилися зовнішні атрибути його оформлення. Якщо для звичайного листа є обов’язковою поштова адреса комуніканта, то для електронного – електронна адреса особи чи організації. Тут спрацьовує механізм конденсування часу та власне його економії – сьогоднішній лист передбачає використання такого інформативно-технічного атрибуту, як зазначення теми, чого, звичайно ж, у неелектронних листах немає.

Інтернет став джерелом нових слів, нової термінології, нових можливостей епістолярного жанру. Електронні листи, з одного боку, відродили цей давній жанр, а з іншого – видозмінили його до коротких, редукованих форм, наближаючи цей жанр ще до більшої розмовності тексту.

Мабуть, будь-яка людина, котра регулярно спілкується в мережі, знає, що таке «падонківський» (саме так, через «а») сленг (інша назва – «олбанська мова»). Всі ці «аФФтари», «зачоД», «ржунімагу», «медведи» з «преведами» тощо. Одне слово, стилістичний прийом, спрямований на досягнення експресивно-комічного ефекту шляхом зумисно помилкового написання слів.

Але якщо придивитися до цього явища уважніше, то виразно простежуються два етапи еволюції «падонківського сленгу». На першому він просто імітував правописні помилки не дуже грамотної людини, яка пише так, як вимовляє. Типовий приклад: сакраментальне побажання «аффтар, пеши ісчо». Такий собі варіант фонетичного правопису.

Однак за цим першим етапом відбувся другий, де бачимо зовсім інше явище. Незнайома з правописом людина цілком може написати слово «креветка» через букву «и»: «крИветка». Але вона ніколи не напише це слово як «кревеДкО» – з переходом «т» в «д» (одзвінчення) і, тим більше, не змінить закінчення жіночого роду (-а) на закінчення середнього роду. Утворити «кревеДкО» з «креветки» чи «хлопчЕГа» з «хлопчика» можна тільки одним способом: якщо носій мови ЗНАЄ, як це слово пишеться правильно, й свідомо змінює написання так, щоб воно стало якомога незвичнішим. 
Тобто «падонківський сленг» – приклад типової мовної гри [4, 12 – 15].

Отже, поява Інтернету значно звузила сферу функціонування звичайних форм епістолярного жанру, проте разом із тим дала змогу реалізуватися цьому стилістичному різновидові мови у новій формі. Епістолярний жанр почав нове життя в електронній кореспонденції та блогах, а для звичайних листів залишається дедалі менше місця у житті людини.

Література:

1. Специфіка епістолярного жанру як міжстильового явища // Лінгвістика: зб. наук. пр. - Луганськ: Видавництво ЛНПУ ім. Т.Шевченка “Альма-матер”, 2005. 248 с.

2. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. — К.: Каравела, 2005, ст. 211 - 223.

3. Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови //Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць, Вип. IV. — К.: КНЕУ, 2001, ст. 11 – 14.

4. Лук'янчук C. Олбанська говірка // Живий Журнал Українського Тижня, 2008.