Тезисы для конференции «Образование и наука без границ» (10-15 декабря Польша)

Філологічні науки /5. Методы и прийомы контроля уровня владения ин.языком

К.п.н. Кецик У. В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

«ІНТЕГРАТИВНИЙ» ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

На сучасному етапі інтеграція України до Європи вимагає істотних змін також і в системі освіти нашої держави. Особливого значення набуває вивчення сучасних європейських мов.

Згідно з Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти, сучасні мови незалежно від їхнього статусу (міжнародного, державного чи регіонального) виконують такі суспільні функції:

а) готують особистість до зростаючих потреб міжнародної мобільності і співпраці у галузі освіти, культури, науки, торгівлі та промисловості;

б) полегшують спілкування та взаємодію (співпрацю) між народами, що розмовляють різними мовами;

в) сприяють взаємному пізнанню, збагаченню та розумінню, а також вихованню терпимості і поваги до особистості та її культурних відмінностей;

г) забезпечують доступ до світового відкритого інформаційного простору.

Розуміння іноземної мови як чинника міжнародного спілкування стимулює пошук нових підходів в організації процесу навчання іноземних мов, який забезпечуватиме пізнання учнями нової культури. Зростання освітнього, виховного і розвивального значень іноземних мов у житті суспільства і кожної людини, а також наявність багатомовного і полікультурного середовища в усіх євро-країнах продукували ідею розширення індивідуального мовного досвіду особистості. Втілення цього напряму у практику іншомовної освіти відбувається у межах розроблення нових підходів, визнаних на міжнародному та державному рівнях.

В останні роки широкого застування здобули такі підходи у навчанні іноземних мов, як комунікативний, когнітивно-комунікативний, соціокультурний, лінгвокраїнознавчий, особистісний та ін. Якщо розглядати кожен підхід зокрема, то можна побачити не лише його позитивні прояви, але й відсутність тих важливих компонентів, які є потрібними для успішного оволодіння іноземною мовою.

Сучасну мету навчання іноземних мов визначають три основні категорії.

По-перше, це навчання іноземної мови учнів/студентів для їхньої готовності використовувати іноземну мову як засіб спілкування.

По-друге, у навчанні іноземної мови вбачають можливість конструювання власної соціальної та культурної ідентичності учня/студента шляхом порівняння з виучуваною культурою і європейським соціумом. Така культурна перспектива сприяє вихованню толерантності та поваги до представників інших культур.

По-третє, опанування іноземних мов значно прискорює когнітивний розвиток учнів/студентів і сприяє стимулюванню їх навчальної діяльності.

Поєднав більшість із цих потреб сучасності так званий «інтегративний» підхід до навчання іноземних мов. (Мається на увазі групу підходів, об’єднаних такою назвою). Необхідність його появи та розвитку обумовлена такими факторами:

• появою нових цінностей у європейському суспільстві та освітньому просторі;

• наявністю змін в меті навчання, що відбулися під впливом соціокультурних особливостей;

• вимогою рівноцінності іншомовної компетенції на структурно-лінгвістичному рівні (пріоритет граматико-перекладного підходу) і на рівні його адекватного використання та опанування реальним соціокультурним контекстом функціонування іноземної мов (пріоритет комунікативно-міжкультурної дидактики).

Інтегративний підхід передбачає поєднання структуралістських та прагматико-соціокультурних напрямів у мовознавстві. Основним принципом навчання в рамках інтегративного підходу є принцип усвідомленого навчання, що базується на визнанні провідної ролі мислення в процесі опанування іноземною мовою, адекватне розуміння учнями мовних одиниць і формування здатності робити вибір у процесі спілкування.

Ознаками інтегративного підходу є діяльнісний характер навчання з орієнтацією на опанування різних видів мовленнєвої діяльності та форм мовленнєвого спілкування, принципи свідомого навчання, спрямованого на комунікацію, врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів/студентів як активних суб’єктів навчальної діяльності. Цей підхід передбачає органічне поєднання в процесі навчання рис граматико-перекладного підходу, орієнтованого на граматичну правильність і лексичну точність висловлювань, і комунікативного, що полягає у комбінації комунікативної дидактики та соціокультурної орієнтації навчання, спрямованість яких — у соціокультурній адекватності змісту комунікації. Результатом навчання є формування єдності лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної та дискурсивної компетенцій.

На початку XXI століття зафіксовано вже кілька різновидів інтегративного підходу (які мають назви особистісно-діяльнісний, посткомунікативний тощо), часто вони мають еклектичний характер, але їхні характерні ознаки можна окреслити так:

- мовленнєва спрямованість навчання;

- системність і циклічність навчання;

- взаємодія всіх видів мовленнєвої діяльності;

- поєднання свідомого та інтуїтивного в процесі опанування іншомовним мовленням;

- опора на письмовий текст як основне джерело іншомовної інформації;

- вивчення та аналіз кращих зразків літератури виучуваною іноземною мовою;

- ґрунтовні теоретичні знання граматики та практичні вміння користуватися цими знаннями;

- розуміння вивченого матеріалу має підкріплюватися перекладом на рідну мову;

- постійне проведення моніторингу та оцінювання рівня набутої іншомовної компетенції учнів вчителем, само- та взаємоконтроль учнів/студентів;

- можливість використання вільних форм організації навчання.

Особлива увага приділяється завданням і вправам на переклад як сполучній ланці між двома складовими компонентами підходу: а) граматико-перекладного, орієнтованого на граматичну правильність і лексичну точність висловлювань, та

б) комунікативного, що полягає у комбінації комунікативної дидактики та соціокультурної спрямованості навчання.

Говорячи про інтегративний підхід, потрібно пам’ятати, що в ідеалі навчання іноземним мовам має бути особистісно орієнтованим. Така орієнтація означає здатність учителя/викладача створити умови, необхідні для реалізації учнями/студентами своїх особистісних потреб та можливостей через вивчення іноземних мов. Доведено, що навчання буде ефективним, якщо:

• створюється та підтримується на високому рівні відчуття впевненості учнів у досягненні їхньої мети навчання;

• в процесі навчання підтримується позитивний психологічний клімат, сприяючий виявленню потенційних можливостей учнів/студентів;

• учень/студент відчуває, що до нього ставляться позитивно, незалежно
від результатів навчання.

Література:

1.Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К.: Ленвіт, 2003. – 261 с.

2. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах / Л.С.Панова, І.Ф.Андрійко та ін. – К. : Академія, 2010. – 328 с.

3. Першукова О. Інтеграція сучасних підходів до навчання іноземних мов у країнах Європи // Іноземні мови в навч. закладах. – 2009. - № 1. – С. 37 – 46.

4. Ветохов А.М. Психолого-педагогическая характеристика современных методов обучения иностранному языку в школе // Іноземні мови. – 2006. - № 1. – С. 25 – 28.

Відомості про автора

КЕЦИК Уляна Василівна

Дом. адреса:

вул. Довженка 12, кв. 61

м. Івано-Франківськ, 76026

Моб. тел. +38-095-5149745

E-mail : Ulyanaket@gmail.com