доц., к.п.н. Міквабія Е.Г.
викл. Шатунова Т.О.
Східноукраїнський
національний університет ім. В. Даля
Англійський метод латинської вимови
Латинська
мова – це одна з індоєвропейських мов італійської групи, якою приблизно з 6 ст.
до н.е. по 6 ст. н.е. розмовляли древні римляни і яка була офіційною мовою
Римської Імперії. Назва «латинська» походить від племені латинів, які населяли
область Лацій на заході Апенін [3]. А термін «вимова» в
словнику визначається як спосіб вимовляння слів, окремих звуків, а також як
особливості звукової системи якої-небудь мови, діалекту [2]. Розрізняють
класичну (античну) латину, середньовічну (християнізовану) латину і нову
(термінологічну) латину. Всі ці іпостасі латинської мови різняться також
особливостями вимови, граматики, лексики і навіть алфавіту.
Що стосується
латинської фонетики, то існує різниця в латинській вимові не тільки в різні
історичні періоди її розвитку, а навіть у теперішній час у різних країнах
існують свої традиції вимови. Виникло багато систем латинської вимови –
принаймні по одній у кожній з сучасних мов, носії яких вивчають латину. У
більшості випадків латинська вимова адаптується до фонетики рідної мови.
Слід
розрізняти, використання слів та виразів, що запозичені з латини, і
безпосередньо вивчення латинської мови. Коли латинську мови вивчають «носії»
англійської мови, то вони найчастіше спираються на звуки сучасних романських
мов, для яких латина в певному розумінні вважається прамовою.
Разом з тим,
в інших мовах, включаючи і романські, розроблено оригінальні інтерпретації
латинської фонетичної системи, що базуються як на вимові запозичених слів, так
і на практиці вивчення латини. Слід зазначити, що викладачі як у країнах, що
розмовляють романськими мовами, так і в інших країнах, у тому числі в Україні,
не звертають увагу своїх учнів на те, що вони розмовляють латинською не зовсім
так, як розмовляли древні римляни.
Один з
чотирьох способів латинської вимови – це англійська.
Для
ілюстрації зазначеного виду вимови учені часто використовують наступний приклад.
Як вимовляється ім’я Julius Caesar
(Юлій Цезар) згідно з англійським методом вимови: /yooleeus seezer/ (англійська)
В українських
школах та вищих навчальних закладах вивчається латинська вимова найбільш
близька до північноєвропейської, і разом з тим, майже всі звуки вимовляються
згідно з українською фонетичною системою. За правилами вимови, які зазначені в
українських підручниках латинської мови, Julius Caesar слід вимовляти [йуліус
цезар].
У таблиці 1
розглянуто особливості латинської вимови згідно з англійським методом вимови
(табл. 1).
Таблиця 1
|
Буква |
Англійський метод (античні імена в англійському контексті) |
|
|
Голосні |
||
|
ā |
Як у слові plate |
|
|
ă |
Як у cat (під наголосом) або about (ненаголошений) |
|
|
ē |
Як у complete |
|
|
ě |
Як у pet |
|
|
ī |
Як у dine |
|
|
ĭ |
Як у pit |
|
|
ō |
Як у home |
|
|
ŏ |
Як в британському (не американському англійському) not (подібно до o але менш подовжений звук) |
|
|
ū |
Як у duty |
|
|
ŭ |
Як у put |
|
|
y‾ |
Як латинська ī |
|
|
ў |
Як латинська ĭ |
|
|
Дифтонги |
||
|
ae |
Як латинська ē |
|
|
oe |
Як латинська ě |
|
|
ei |
як i у слові kite |
|
|
ui |
як i у слові kite |
|
|
au |
Як aw у слові law |
|
|
eu |
як eu у слові feud |
|
|
ii |
Це не дифтонг; а просто подвійна i, що утворюють 2 склади. У біологічних назвах таких як Ziphiidae, обидві i короткі. Зустрічаються також випадки, коли перша i коротка, а друга - довга. |
|
|
Приголосні |
||
|
b, d, f,
h, k, 1, m, n, p, qu, t, x, z |
Вимовляються як в англійській мові |
|
|
c before i, e, y,
ae, oe |
Як s |
|
|
c в інших випадках |
Як k |
|
|
g перед i, e, y, ae, oe |
Як у слові gem |
|
|
g в інших випадках |
Як у слові goose |
|
|
j (приголосна i) |
Як в англійській мові |
|
|
r |
Як в англійській мові |
|
|
s |
Зазвичай як у слові sit (але як z у суфіксі -es) |
|
|
v (приголосна u) |
Як v у слові very |
|
|
ch |
Як k |
|
|
ph |
Як f |
|
|
th |
Як у слові thin |
|
|
gn після голосної |
Як gn у слові magnify |
|
|
ti між голосними
|
Як англійська sh |
|
Англійська
вимова найчастіше використовується для відомих імен з міфології й історії.
Багато слів латинського походження повністю асимілювалися до англійської
фонетичної системи, і носії мови (native speakers) не усвідомлюють їх як запозичені (наприклад, cranium, saliva та багато ін.). В інших
словах латинське походження більш помітне, наприклад, збереження диграфів. В
оксфордській традиції у деяких словах диграф ae
вимовляється як /AI/,
наприклад, у «curriculum vitae» [kəֽrikjələm'vi:tai].
Таким чином,
було досліджено англійський метод вимови. Зазвичай кожна мова адаптує латинську
вимову до своєї фонетичної системи. Незважаючи на такі розбіжності латинська
мова і дотепер залишається значущим компонентом багатьох культур світу.
Література:
1. Тронский И.М. Историческая грамматика латинского языка. М., 1960. – 590
с.
2.
Універсальний
словник електронний ресурс // Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=%E2%E8%EC%EE%E2%E0&x=0&y=0
3. Porta Antiqua [підручник з лат. мови]. / За ред. М.А. Собуцького. –
К.: СІНТО, 1994. – 272с.