Лещенко А.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

СВОБОДА МОРАЛЬНОГО ВИБОРУ ОСОБИСТОСТІ

Проблема моральної свободи є актуальною на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли втрачені моральні орієнтири, свідомість піддається впливам західної поп-культури, де моральна свобода переступивши кордон істинної моралі вульгаризується. Людина, для пошуку джерела моралі, не заглиблюється у себе саму, у свою історію, традиції та звичаї, а застосовує готову конструкцію аморальної свободи під маскою нової моралі.

У сучасній науковій думці розробкою даної проблематики займаються такі автори як: А. Гусейнов і Р. Апресян, І. Зеленкова, В. Малахов, Р. Циппеліус та інші.

А.Гусейнов і Р.Апресян характеризують категорію свободи як характеристика дії, що здійснюється із знанням і врахуванням об'єктивних обмежень за власним бажанням, а не за примусом, в умовах вибору можливостей. При цьому вони зазначають, що моральна свобода виявляється в тому, які рішення приймаються і які дії відповідно до цих рішень здійснюються".

Цікавим є визначення моральної свободи українського дослідника В.Малахова, який визначає моральну свободу для людини лише за припущення, що реалізуючи ті чи інші дії, обираючи певні цілі, цінності, варіанти поведінки, віддаючи перевагу тим або іншим мотивам, хотінням тощо, людська особистість разом з усім цим обирає насамперед саму себе, вільно визначає загальну практичну скерованість свого буття.

На сучасному етапі розвитку думки свобода інтерпретується не тільки як можливість невимушеного ставлення до світу, але й як безумовне право індивіда на вільний вибір моральних орієнтирів та способу життя. Діяльність можна кваліфікувати як моральну тоді, коли вона базується на вільному виборі.

Моральна проблематика свободи починається, коли йдеться про вибір особистістю тих або інших намірів, цінностей, цілей, варіантів поведінки, - коротше кажучи, про вибір усіх тих виявлень людської волі, відносно яких потім і виникає питання про свободу чи несвободу їхньої реалізації [3].

Проблема свободи вибору має педагогічний аспект - виховання високоморальної відповідальної особистості, яка не просто свідомо здійснює свій вибір, але й водночас бере на себе відповідальність за його реалізацію, своєю практичною діяльністю здійснює свій вільний, але відповідальний вибір.

Вибираючи гідне життя, людина тим самим орієнтує себе на створення таких його умов, які б змогли з часом перетворити людське існування з режиму «виживання» на режим справжнього, творчого життя. Людина сама творить свій вибір. Вибір, у свою чергу, творить людину, визначає сутність і смисл її свободи [1].

В основу вирішення питання про свободу морального вибору, про співвідношення об'єктивної можливості та суб'єктивної здатності вибирати лежить наукове розуміння свободи та необхідності. При такому розумінні об'єктивні обставини та особисте рішення взаємозв'язані як елементи одного цілого, є системою об'єктивних і суб'єктивних сторін свободи. Свобода вимагає пізнання необхідності, але не зводиться тільки до нього, оскільки воно виступає лише умовою, засобом для досягнення людських цілей. Тому свобода - це вибір певного варіанту дій, що відповідає об'єктивним обставинам і суб'єктивним бажанням. Інакше кажучи, людина виступає тут не об'єктом впливу на неї закономірностей розвитку суспільства, а суб'єктом історії, котра власне і є результатом діяльності людей [2].

Таким чином, моральна свобода - це вільний вибір людиною варіанту її поведінки у конкретній ситуації з усвідомленням вимог моральних норм і принципів та відповідальності за свої дії. Для людини принципово важливо у процесі її самореалізації здійснити свої наміри, цілі, а ще важливіше усвідомити, які ці цілі та наміри, співвідносяться вони із самою особистістю. За будь-яких обставин особистість може зайняти певну позицію щодо своїх життєвих цілей.

Література:

1. Голубкова А. С. Свобода особистості як форма її самореалізації // Горизонты свободы. - № 1, 2009 – с. 3-25

2. Кобелєва Н. В. Свобода як чинник інтеграції і дестабілізації у суспільстві на прикладі соціальних конфліктів// Горизонты свободы. - № 7, 2007 – с. 3-25

3. Прокофьев А. В. Об этическом смысле антитезы «мораль для человека» или «человек для морали» // Вопросы философии. - № 6, 2009 – с. 3-36