Адміністративне право
Бардакова Лілія В’ячеславівна
Національна
юридична академія України імені Ярослава Мудрого,Україна
У науці адміністративного права існує кілька думок щодо визначення адміністративної відповідальності. Так, М.С. Студенікіна зазначає, що „під адміністративною відповідальністю найчастіше розуміється застосування ... частини заходів адміністративного примусу, а саме – адміністративних стягнень” .
Г.П. Бондаренко вважає, що „адміністративна відповідальність – це форма реагування держави на правопорушення, яке виявляється в застосуванні уповноваженими державними органами, службовими особами, громадськістю до винної особи адміністративних санкцій у межах і порядку, встановлених законодавством; це обов’язок правопорушника звітувати за свою протиправну поведінку і зазнавати за неї несприятливих наслідків, перед¬бачених санкцією правової норми” .
С.Т. Гончарук зазначає, що „адміністративна відповідальність як різновид правової відповідальності – це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, які скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед уповноваженими державними органами за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установ¬леному законом порядку”.
У статті 9 КУпАП України вказано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободу громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Тобто визначення самої підстави класифікації дано через вид відповідальності. Крім того, з цього положення КУпАП можна зробити висновок, що адміністративна відповідальність може наставати не лише за адміністративні правопорушення, а й на основі інших підстав.
Адміністративна відповідальність висту¬пає, з одного боку, як необхідний елемент механізму державного управління і є фактично різновидом державно-управлінських відносин, а з іншого – засобом охорони всіх суспільних відносин, що потрапляють до сфери державного управління. При цьому притягнення до адмі¬ністративної відповідальності завершує собою процес реалізації органом державного управління такої функції державного управління, як контроль.
Можна стверджувати, що однією з особливостей адміністративної відповідальності є те, що вона застосовується органами державного управління (переважно органами виконавчої влади) в процесі реалізації ними функцій державного управління. Загальновизнаним є той факт, що одним із ключових моментів юридичної відповідальності є державний примус. У випадках застосування штрафної (каральної) відповідальності примус має прояв або в обмеженні прав особи, яка притягується до відповідальності (позбавлення права займати певні посади, позбавлення права керувати автомобілем тощо), або в накладенні додаткових обов’язків (сплатити штраф тощо). Правильним, на мою думку, є твердження, що цей аспект адміністративної відповідальності необхідно відобразити у її визначенні.
Отже, ознаками, що дозволяють виділити адміністративну відповідальність серед інших видів юридичної відповідальності, є такі:
– суб’єктом притягнення до відповідальності є орган адміністративної юрисдикції;
– притягнення до відповідальності здійснюється в адміністративному порядку і регламентується нормами адміністративного права, що містяться у відповідних нормативно-правових актах;
– між суб’єктом притягнення до відповідальності і особою, яка притягується до відповідальності, відсутні відносини службового підпорядкування.
У ст. 92 Конституції України передбачена за діяння, які є адміністративними правопорушеннями, відповідальність, що визначається винятково законами України. Систему законодавства про адміністративні правопорушення в наш час складають Кодекс України про адміністративні правопорушення і окремі законодавчі акти. З окремих питань рішення, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність, можуть приймати органи місцевого самоврядування.
Основним нормативним актом, який регулює адміністративну відповідальність, є Кодекс про адміністративні правопорушення. КУпАП складається з п’яти розділів, 33 глав і майже 350 статей. Окремі законодавчі акти, які регулюють питання адміністративної відповідальності, повинні включатися до КУАпП, що сприяє послідовній кодифікації законодавства про адміністративні правопорушення. Такі норми мають зворотну силу, тобто вони поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих норм. Акти ж, які встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили не мають, а вони можуть застосовуватися лише щодо діянь, вчинених після набрання цими актами чинності. По-іншому вирішено питання щодо чинності процесуальних норм: провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі законодавства, яке діє не під час вчинення проступку, а під час розгляду справи.
На мою думку, необхідно припинити засновувати адміністративно-юрисдикційні органи, про які не зазначено в КУпАП, створювати нові механізми реалізації адміністративної відповідальності. Відповідальність за адміністративні проступки повинна мати єдиний підхід до правових підстав адміністративної відповідальності. Правове регулювання адміністративної відповідальності повинно здійснюватись тільки відповідно до принципів, закладених у п. 22 ст. 92 Конституції України.